41. Чому законодавство єс може безпосередньо впливати на громадян держав-членів в обхід законодавчих органів держав-членів? Чи всіх норм права це стосується?

Право ЄС визначає порядок діяльності і прийняття рішень органів ЄС, регламентує взаємовідносини між ними. В свою чергу, органи ЄС наділяються повноваженнями створювати правові механізми (шляхом прийняття регламентів, директив, рішень, а також рекомендацій та висновків), які зобов'язують країни-учасниці та їх громадян дотримуватися встановлених правил та виконувати обов'язки.

Таким чином, можна розглядати ЄС як міжнародну організацію, яка створена на основі закону і яка сама створює закон. Ось чому право Європейського Союзу як автономна система посідає окреме місце між міжнародним правом і національним законодавством держав-членів ЄС.

Держави-члени ЄС прийняли законодавство ЄС як національне законодавство, як норми прямої дії. Наприклад, після вступу до ЄС Великобританії парламент цієї країни ввів у дію акт Європейських Співтовариств від 1972 року. В розділі 2 цього акта зазначається, що «всі подібні права, повноваження, зобов'язання..., обов'язки, створені цим Договором або які випливають з нього..., є такими, що не потребують подальшого введення в дію для надання їм юридичної сили на території Великобританії».

Отже, законодавство ЄС може вплинути на громадян держав-членів безпосередньо, без втручання законодавчих органів держав-членів. Це стосується лише норм прямої дії. Національні суди зобов'язані застосовувати законодавство ЄС, що має характер прямої дії, а громадяни можуть застосувати таке законодавство при розгляді справ у національних судах. За рішенням Європейського суду, якщо певні положення будь-якого установчого договору ЄС є чітко визначеними і спрямованими на покладання конкретних юридичних обов'язків та надання прав фізичним особам, державам-членам і установам співтовариства, то вони є нормами прямої дії. Це стосується положень договорів щодо тарифів, квот, державних монополій, конкуренції, недискримінації за національними та іншими ознаками. Такі положення можуть відрізнятися від більш численних «приєднаних» умов договору, які не встановлюють норм прямої дії.

42. Чому договори, що входять до джерела «первинного законодавства» можна вважати Конституцією єс?

Договори як конституційна структура для права Співтовариства

Римський договір є рамковим. Він лише вказує на основні напрями політики, яких слід додержуватися. Детальна реалізація цих політичних напрямів має здійснюватися за допомогою законодавства, зазначеного в ст. 189, про яке йтиметься в частині, що стосується похідного законодавства . Найбільш наочним зразком того, як договір відіграв роль правостворюючої структури, є Спільна сільськогосподарська політика. Ст. 38—46 лише встановлюють загальні цілі; самі ж політичні напрями є продуктом регламентів, директив і рішень.

Два інших засновницьких договори (про заснування ЄОВС і Євроатому) — це правостворюючі договори, які приділяють увагу саме деталям політичних напрямів. Але навіть ці договори потребують похідного законодавства для того, щоб реалізувати політичні напрями, які в них зазначені. Хоча й немає норми, шо чітко забороняла б приймати будь-яке положення Співтовариства поза рамками цих договорів, загальновизнаним є правило, що внаслідок об'єднання положень ст. З і 189 Договору про заснування Європейського Співтовариства будь-яка норма права Співтовариства має базуватися на положеннях договору. Саме тому на основоположні договори часто посилаються як на Конституцію Співтовариства. Однак це є перебільшенням. Як правило, конституції створюються інституціями держави. Вони регулюють відносини в суспільстві, встановлюють основні гарантії громадянам з таким розрахунком, щоб конституційні норми були вільними від будь-яких ідеологічних нашарувань. Цього не можна сказати про договори Співтовариства, що чітко встановлюють систему цінностей, які базуються на економічному лібералізмі та ринковій економіці.

Наведене розуміння конституційного порядку права ЄС було початково розроблене Європейським Судом у вигляді концепції верховенства права. Зокрема, Суд у справі Parti Ecologiste ' Les Verts ' v. European Parliament підкреслив, що "... Європейське Співтовариство засноване на принципі верховенства права, оскільки ні його держави-члени, ні установи не можуть уникнути нагляду за відповідністю заходів, прийнятих ними, конституційній хартії - Договору ..."