- •1.Категорія страхового захисту та її сутність.
- •2.Страховий фонд суспільства як матеріальна основа страхового захисту та його сутність.
- •3.Форми організації та методи утворення страхового фонду суспільства.
- •1)Страхування; 2) самострахування;3)державне резервування.
- •4.Страхування як економічна категорія та його ознаки.
- •5.Порівняльна характеристика соціального і комерційного страхування.
- •6.Функції страхування та їх характеристика.
- •7.Принципи страхування та їх характеристика.
- •8.Страхове забезпечення. Системи страхового забезпечення.
- •9.Страхова сума, страховий тариф, страхова премія: сутність і взаємозв`язок цих понять.
- •10.Класифікація страхування, її значення. Класифікаційні ознаки та їх характеристика.
- •11.Класифікація страхування за об’єктами. Галузі страхування та їх характеристика.
- •12.Порівняльна характеристика підгалузей особистого страхування.
- •13.Страхування життя і загальне страхування: порівняльна характеристика.
- •14.Форми проведення страхування та їх особливості.
- •15. Обов'язкове страхування в Україні: призначення і види (крім соціального страхування).
- •16. Виникнення та основні етапи розвитку страхування.
- •17. Розвиток страхування в стародавньому світі та в епоху Середньовіччя.
- •19. Страхова справа в Росії до Жовтневої революції 1917 р. Та в колишньому срср.
- •20. Розвиток страхування в сучасній Україні.
- •21. Поняття ризику у в страхуванні. Класифікація ризиків.
- •22. Основні характеристики ризику, придатного для страхування.
- •23. Методи управління ризиком (скасування ризику, запобігання ризику, власне утримання ризику, страхування).
- •24. Специфіка ризиків у страхуванні майна, відповідальності, в особистому страхуванні.
- •25. Страхова премія як ціна страхової послуги.
- •26. Поняття і структура страхового тарифу.
- •27. Особливості визначення премії за договорами загального страхування.
- •28. Особливості визначення премії за договорами довгострокового страхування життя.
- •30. Тарифна політика страховика.
- •31. Поняття страхового ринку та його економічне значення. Класифікація страхових ринків за територіальною та галузевою ознаками.
- •32. Інституційна структура страхового ринку. Характеристика суб’єктів страхового ринку.
- •34. Страхові посередники та їх роль на страховому ринку.
- •35. Нормативно-правове забезпечення страхової діяльності в Україні.
- •36. Закон України «Про страхування», його зміст та значення.
- •37. Напрями регулювання страхової діяльності в Україні.
- •38.Необхідність і методи державного регулювання страхової діяльності в Україні.
- •39.Орган державного нагляду за страховою діяльністю в Україні, його функції та завдання.
- •40.Страхова компанія як необхідний суб’єкт страхового ринку.
- •41.Основні типи страхових організацій (акціонерне товариство, товариство взаємного страхування, організація типу Lloyds) та їх характеристика.
- •42.Організаційно-правові форми та спеціалізація страховиків в Україні згідно з Законом України «Про страхування».
- •43.Порядок створення, функціонування та ліквідації страховиків в Україні.
- •44. Структура страхової компанії. Органи управління страховиком.
- •45. Об’єднання страховиків, їх види і функції.
- •46. Поняття договору страхування. Законодавчі вимоги до договору страхування.
- •47. Порядок підготовки, укладання та супроводу договору страхування.
- •48. Страховик і страхувальник: взаємовідносини між ними. Обов’язки сторін договору страхування відповідно до чинного законодавства.
- •49. Припинення дії договору страхування та умови визнання його недійсним.
- •50. Взаємовідносини сторін договору страхування при настанні страхового випадку.
- •51. Сутність та значення страхування життя.
- •52. Характеристика ризиків за договорами страхування життя.
- •53. Особливості договору страхування життя.
- •54. Сучасний стан страхування життя в Україні.
- •55. Сутність загального страхування та його зміст.
- •56. Ринок загального страхування в Україні та його роль у забезпеченні страховим захистом юридичних і фізичних осіб.
- •57. Майнове страхування: необхідність, сутність та специфічні особливості.
- •58. Страхування відповідальності: необхідність, сутність та специфічні особливості.
- •59. Особисте страхування: необхідність, сутність та специфічні особливості.
- •60. Сутність перестрахування та його значення.
- •61. Суб’єкти перестрахування та їх характеристика.
- •63. Форми проведення перестрахувальних операцій.
- •64. Договори пропорційного перестрахування: види та їх характеристика.
- •65. Договори непропорційного перестрахування: види та їх характеристика.
- •66. Поняття платоспроможності страховика. Вимоги до платоспроможності страховиків відповідно до законодавства України.
- •67. Власний капітал страховика та його характеристика.
- •68. Страхові (технічні) резерви: призначення, склад і особливості формування.
- •69. Фактичний і нормативний запас платоспроможності: економічний зміст і порядок обчислення.
- •70. Вимоги до платоспроможності страховиків відповідно до Директив Європейського Союзу.
65. Договори непропорційного перестрахування: види та їх характеристика.
Призначення непропорційного перестрахування — гарантувати відповідальність страховика за прийнятими ризиками щодо великого сукупного збитку за визначений період. Отже, у непропорційному перестрахуванні цедент сам сплачує збитки до певного розміру, а перевищення цього розміру оплачує перестраховик у межах ліміту відповідальності за договором.Як правило, непропорційне перестрахування застосовується в таких ризиках, які пов'язані з великими катострофічними збитками, або тоді, коли важко визначити верхню межу страхової відповідальності.Розрізняють два основні види непропорційного перестрахування:1) перестрахування на основі ексцедента збитку (excess of loss, скорочено XL);2) перестрахування на підставі ексцедента збитковості (stop loss).Спільною рисою цих видів перестрахування є те, що цедент установлює визначену суму, у межах якої він сам несе відповідальність у випадку настання збитків. Така сума називається пріоритетом цедента. Збитки, які перевищують пріоритет цедента, будуть відшкодовуватися перестраховиком до максимального ліміту.Максимальний ліміт у перестрахуванні ексцедента збитку визначається в абсолютній сумі, тому цедент спочатку переказує перестраховикові аванс премії, а після отримання фактичної премії за рік цедент здійснює перері хунки з перестраховиком.
Відповідно до договору ексцедента збитку, механізм перестрахування вступає в дію тоді, коли остаточна сума збитку за застрахованим ризиком перевищує обумовлену в договорі суму (пріоритет, франшизу) у разі настання страхового випадку.
66. Поняття платоспроможності страховика. Вимоги до платоспроможності страховиків відповідно до законодавства України.
При настанні страхового випадку, страховик зобов¢язаний здійснити виплату страхового відшкодування за договорами зі страхування майна та страхування відповідальності або виплату страхової суми за договорами особистого страхування. Тому страховики відповідно до обсягів страхової діяльності зобов’язані підтримувати належний рівень фактичного запасу платоспроможності (нетто-активів). Запас платоспроможності страховика визначається вирахуванням із вартості майна страховика (загальної суми активів) суми нематеріальних активів і загальної суми зобов’язань, у тому числі страхових. На будь-яку дату фактичний запас платоспроможності страховика поинен перевищувати розрахунковий нормативний запас платоспроможності. Нормативний запас платоспроможності страховика на звітну дату (без врахування договорів страхування життя) дорівнює більшій з визначених величин, а саме: Þ перша — шляхом множення суми надходжень страхових премій протягом звітного періоду на 0,25. При цьому сума надходжень страхових премій зменшується на 90 відсотків страхових премій, сплачених перестраховикам; Þ друга — шляхом множення суми здійснених виплат протягом звітного періоду за договорами страхування на 0,30. При цьому сума здійснених виплат зменшується на 90 відсотків виплат, компенсованих перестраховиками згідно з укладеними договорами перестраховування. Якщо страхова сума за окремим об’єктом страхування перевищує 10% суми сплаченого статутного фонду і сформованих страхових резервів, страховик зобов’язаний укласти договір перестрахування. Для забезпечення страхових зобов’язань із страхування життя і медичного страхування страховики формують окремі резерви за рахунок надходження страхових платежів і доходів від інвестування коштів сформованих резервів по цих видах страхування.