38.Необхідність і методи державного регулювання страхової діяльності в Україні.

Державне регулювання страхової діяльності є системою рішень, прийнятих на вищому рівні законодавчої і виконавчої влади і спрямованих на створення сприятливих умов для роботи вітчизняних страхових компаній, захист інтересів споживачів, ефективний розвиток страхового ринку.

Водночас, державне регулювання спрямовує розвиток страхування у тому напрямку, який визнано найбільш доцільним з погляду його впливу на інші макроекономічні та соціальні явища, що реалізується через державні цільові програми розвитку окремих видів страхування, які мають найбільше економічне і соціальне значення.

Державне регулювання страхової діяльності передбачає використання як прямих, так і непрямих методів впливу держави та її втручання у здійснення страхової діяльності.

Прямі методи включають: нормативно-правове забезпечення страхової діяльності та застосування ліцензування, регулювання норм платоспроможності. Пряме державне втручання в механізм функціонування страхового бізнесу здійснюється за допомогою: законодавчої бази; нагляду за страховою діяльністю.

До непрямих методів належать методи інвестиційної, фіскальної, грошово-кредитної та валютної політики, а саме: встановлення вимог до формування, розміщення та обліку страхових резервів, обмеження участі іноземних інвесторів у статутному фонді страховика, оподаткування страхової діяльності, прибутків від інвестування та розміщення тимчасово вільних коштів від інших фінансових операцій, вимоги до формування статутного фонду тощо.

39.Орган державного нагляду за страховою діяльністю в Україні, його функції та завдання.

Спеціально уповноваженим державним органом виконавчої влади у сфері страхування є Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг України, яка виконує такі функції:

1. Нормативно-правове регулювання у сфері страхування:

• розроблення нормативних та методичних документів з питань страхової діяльності, що віднесена Законом України “Про страхування” до компетенції Уповноваженого органу;

• узагальнення практики страхової діяльності на страховому ринку, розроблення і подання у встановленому порядку пропозицій щодо розвитку і вдосконалення законодавства України про страхову і посередницьку діяльність у страхування та перестрахуванні;

• прийняття у межах своєї компетенції нормативно-правових актів

• встановлення правил формування, обліку і розміщення резервів та показників звітності.

2. Нагляд за учасниками страхового ринку:

1) реєстрація (ведення єдиного державного реєстру страховиків (перестрах), видача ліцензій; тощо)

2) ліцензування страхової діяльності;

3) контрольно-наглядова функція

3. Організаційне та методичне забезпечення діяльності у сфері страхування:

• забезпечення проведення дослідницько-методологічної роботи з питань страхової і посередницької діяльності у страхуванні і перестрахуванні;

• проведення і координація у визначеному законодавством порядку навчання, підготовки і перепідготовки кадрів, організація нарад, семінарів, конференцій з питань страхової діяльності;

• участь у міжнародному співробітництві у сфері страхування і посередницької діяльності у страхуванні та перестрахуванні, вивчення, узагальнення, поширення світового досвіду;

Законом України “Про страхування” Уповноважений орган має право:

• одержувати в установленому порядку від страховиків звітність про страхову діяльність, інформацію про їх фінансове становище;

• не частіше одного разу на рік призначати проведення за рахунок страховика додаткової обов'язкової аудиторської перевірки з визначенням аудитора;

• видавати приписи страховикам про усунення виявлених порушень вимог законодавства про страхову діяльність, а у разі їх невиконання;

• зупиняти чи обмежувати дію ліцензій

• створювати комісії та робочі групи для проведення перевірок діяльності страховиків та страхових посередників;

• звертатися до суду з позовом про скасування державної реєстрації страховика (перестраховика) або страхового посередника у випадках, передбачених законом.