- •1.Категорія страхового захисту та її сутність.
- •2.Страховий фонд суспільства як матеріальна основа страхового захисту та його сутність.
- •3.Форми організації та методи утворення страхового фонду суспільства.
- •1)Страхування; 2) самострахування;3)державне резервування.
- •4.Страхування як економічна категорія та його ознаки.
- •5.Порівняльна характеристика соціального і комерційного страхування.
- •6.Функції страхування та їх характеристика.
- •7.Принципи страхування та їх характеристика.
- •8.Страхове забезпечення. Системи страхового забезпечення.
- •9.Страхова сума, страховий тариф, страхова премія: сутність і взаємозв`язок цих понять.
- •10.Класифікація страхування, її значення. Класифікаційні ознаки та їх характеристика.
- •11.Класифікація страхування за об’єктами. Галузі страхування та їх характеристика.
- •12.Порівняльна характеристика підгалузей особистого страхування.
- •13.Страхування життя і загальне страхування: порівняльна характеристика.
- •14.Форми проведення страхування та їх особливості.
- •15. Обов'язкове страхування в Україні: призначення і види (крім соціального страхування).
- •16. Виникнення та основні етапи розвитку страхування.
- •17. Розвиток страхування в стародавньому світі та в епоху Середньовіччя.
- •19. Страхова справа в Росії до Жовтневої революції 1917 р. Та в колишньому срср.
- •20. Розвиток страхування в сучасній Україні.
- •21. Поняття ризику у в страхуванні. Класифікація ризиків.
- •22. Основні характеристики ризику, придатного для страхування.
- •23. Методи управління ризиком (скасування ризику, запобігання ризику, власне утримання ризику, страхування).
- •24. Специфіка ризиків у страхуванні майна, відповідальності, в особистому страхуванні.
- •25. Страхова премія як ціна страхової послуги.
- •26. Поняття і структура страхового тарифу.
- •27. Особливості визначення премії за договорами загального страхування.
- •28. Особливості визначення премії за договорами довгострокового страхування життя.
- •30. Тарифна політика страховика.
- •31. Поняття страхового ринку та його економічне значення. Класифікація страхових ринків за територіальною та галузевою ознаками.
- •32. Інституційна структура страхового ринку. Характеристика суб’єктів страхового ринку.
- •34. Страхові посередники та їх роль на страховому ринку.
- •35. Нормативно-правове забезпечення страхової діяльності в Україні.
- •36. Закон України «Про страхування», його зміст та значення.
- •37. Напрями регулювання страхової діяльності в Україні.
- •38.Необхідність і методи державного регулювання страхової діяльності в Україні.
- •39.Орган державного нагляду за страховою діяльністю в Україні, його функції та завдання.
- •40.Страхова компанія як необхідний суб’єкт страхового ринку.
- •41.Основні типи страхових організацій (акціонерне товариство, товариство взаємного страхування, організація типу Lloyds) та їх характеристика.
- •42.Організаційно-правові форми та спеціалізація страховиків в Україні згідно з Законом України «Про страхування».
- •43.Порядок створення, функціонування та ліквідації страховиків в Україні.
- •44. Структура страхової компанії. Органи управління страховиком.
- •45. Об’єднання страховиків, їх види і функції.
- •46. Поняття договору страхування. Законодавчі вимоги до договору страхування.
- •47. Порядок підготовки, укладання та супроводу договору страхування.
- •48. Страховик і страхувальник: взаємовідносини між ними. Обов’язки сторін договору страхування відповідно до чинного законодавства.
- •49. Припинення дії договору страхування та умови визнання його недійсним.
- •50. Взаємовідносини сторін договору страхування при настанні страхового випадку.
- •51. Сутність та значення страхування життя.
- •52. Характеристика ризиків за договорами страхування життя.
- •53. Особливості договору страхування життя.
- •54. Сучасний стан страхування життя в Україні.
- •55. Сутність загального страхування та його зміст.
- •56. Ринок загального страхування в Україні та його роль у забезпеченні страховим захистом юридичних і фізичних осіб.
- •57. Майнове страхування: необхідність, сутність та специфічні особливості.
- •58. Страхування відповідальності: необхідність, сутність та специфічні особливості.
- •59. Особисте страхування: необхідність, сутність та специфічні особливості.
- •60. Сутність перестрахування та його значення.
- •61. Суб’єкти перестрахування та їх характеристика.
- •63. Форми проведення перестрахувальних операцій.
- •64. Договори пропорційного перестрахування: види та їх характеристика.
- •65. Договори непропорційного перестрахування: види та їх характеристика.
- •66. Поняття платоспроможності страховика. Вимоги до платоспроможності страховиків відповідно до законодавства України.
- •67. Власний капітал страховика та його характеристика.
- •68. Страхові (технічні) резерви: призначення, склад і особливості формування.
- •69. Фактичний і нормативний запас платоспроможності: економічний зміст і порядок обчислення.
- •70. Вимоги до платоспроможності страховиків відповідно до Директив Європейського Союзу.
36. Закон України «Про страхування», його зміст та значення.
Основою системи законодавчого регулювання страхового ринку є Конституція України та Закон України "Про страхування” в редакції від 4 жовтня 2001 року. Закон України "Про страхування" має 5 основних розділів.
У першому розділі встановлюється головний понятійно-термінологічний апарат: визначаються такі базові поняття, як страхування, страховики, страхувальники, об'єкти і види страхування тощо. Зокрема, цим Законом в Україні встановлюється особливий механізм, коли види обов'язкового страхування можуть визначатися лише цим Законом, а не іншими законодавчими актами.
Другий розділ Закону регулює порядок проведення страхування: визначає вимоги до договорів та правил страхування й відповідної валюти, установлює обов'язки страховиків і страхувальників у кожній конкретній ситуації.
Третій розділ визначає умови забезпечення платоспроможності страховиків і має дуже важливе значення. Саме тут подається фінансовий механізм здійснення страхової діяльності, установлюються певні обмеження щодо можливості прийняття зобов'язань і визначаються загальні принципи аудиту страховика.
Четвертий розділ визначає принципи державного нагляду за страховою діяльністю. Цим розділом визначено орган, що здійснює державний нагляд за страховою діяльністю (зараз цю роботу виконує Міністерство фінансів України), і встановлено його права та функції.
П'ятий, розділ передбачає регулювання таких загальних моментів, як урахування міжнародного права, порядок та етапи застосування певних норм і т. ін.
Коли Закон було прийнято, Уряд упровадив низку підзаконних актів, зокрема постанов і розпоряджень, що регулюють окремі питання здійснення страхової діяльності.
Дія цього Закону не поширюється на державне соціальне страхування.
Закон забезпечує підтримку основних прав громадян (страхівників та страхувальників) у сфері страхування, регулюючі відносини обох сторін.
Значення:
впевненість страхувальників у повному виконанні всіх пунктів договору про страхування
на страховому ринку залишилися компанії, що гарантують повне виконання своїх зобов’язань
порядок проведення страхування став легітимним і впорядкованим, відкритим та прозорим
розподіляє ролі держави та громадян в процесі страхування
дає змогу українському ринку страхування вийти на міжнародний
37. Напрями регулювання страхової діяльності в Україні.
На сьогодні роль страхової діяльності в Україні загалом недооцінюється. Найбільш проблемним питанням страхової політики держави є розробка комплексу заходів щодо вдосконалення державного регулювання страхової діяльності в Україні, створення повноцінного страхового ринку як обов’язкового атрибуту ринкової економіки.
Незважаючи на проведену в країні приватизацію, держава залишається великим власником, що володіє значним обсягом матеріальних цінностей. Тому при рішенні цілої низки питань, пов’язаних з використанням державної власності, провідне місце повинна посісти організація її страхового захисту та державне регулювання страхової діяльності. Такий страховий захист може здійснюватися різними методами, але страхування традиційно вважається одним з найбільш ефективних.
- Одним з найважливіших напрямів, спрямованих на вдосконалення державного регулювання страхової діяльності в Україні, є створення платоспроможного попиту населення на страхові послуги. Даний напрям повинен вирішуватися, з одного боку, шляхом формування потреби населення в організації свого страхового захисту за допомогою страхування, а з іншого – підвищенням рівня життя, що буде сприяти створенню умов для задоволення даної потреби.
- Діюча сучасна нормативна база в галузі обов’язкового страхування, на думку деяких вчених, трохи хаотична. З одного боку, діє кілька десятків нормативних актів, якими констатується необхідність страхування тих або інших об’єктів або суб’єктів в обов’язковому порядку. При цьому необхідність проведення згаданих у цих нормативних актах видів страхування викликає у вчених серйозні сумніви. У той же час більшість норм не реалізовано, оскільки об’єкти, що підлягають обов’язковому страхуванню, ризики, від яких вони повинні бути застраховані, і мінімальні розміри страхових сум визначаються законом, а даної умови страхування у відповідних законах, як правило, не обговорені. А тому при прийнятті відповідних нормативних актів важливо вирішити, яким законодавством дані види страхування будуть регулюватися (законодавством про страхування або про соціальне страхування), оскільки від цього багато в чому залежать порядок проведення операцій, характер державного контролю над ними й організації діяльності.Система державного регулювання страхової діяльності повинна бути доповнена системою гарантій виконання страховиками своїх зобов’язань по договорах страхування.
- Однією з умов успішного розвитку державного регулювання страхової діяльності в країні є наявність відповідної інфраструктури страхового ринку.Вона повинна містити в собі: систему перестрахування, страхові пули й інші об’єднання страховиків, страхових посередників, сюрвеєрів, аварійних комісарів, аудиторів, актуаріїв, інформаційно-аналітичні центри, рейтингові агентства, організації по підготовці й перепідготовці кадрів.
- Крім того, необумовлена необхідність підписання договорів перестрахування із закордонними перестрахувальниками призводить до відтоку засобів за кордон, навіть якщо є одним з каналів вивозу капіталу. Так, відповідно до оцінок, у 2009 р. більше 60 % перестрахувальної премії в країні одержали іноземні перестрахувальники, причому значна її частина йде в офшорні зони.Це робить необхідним удосконалення державного регулювання перестрахувальної діяльності, а також створення структури вітчизняного перестрахування, що дозволяє залишати значну частину ризиків, а отже, і перестрахувальної премії, усередині країни.
- Зокрема, додатково до заходів, передбачених Правилами розміщення страховиками страхових резервів, доцільно було б регламентувати мінімальне власне втримання страховика за окремими договорах страхування, а також ввести певні обмеження по перестрахуванню договорів по окремих видах страхової діяльності.
- Успішне функціонування страхової системи багато в чому залежить від кваліфікації фахівців, що працюють в органах державного регулювання страхової діяльності, в страхових організаціях і в інших структурах, зв’язаних зі страховим ринком.
- Завдання держави у зв’язку із цим складається у встановленні кваліфікаційних вимог до осіб, що займають ключові позиції на страховому ринку, в організації їхньої атестації, у створенні системи підготовки й перепідготовки фахівців у галузі страхування, у розробці й затвердженні програм їхнього навчання.
Вищевикладені напрями вдосконалення державного регулювання страхової діяльності в Україні дозволять прискорити створення повноцінного страхового ринку як необхідного елементу ринкової економіки. Отже, питання створення та розвитку досконалого страхового ринку в Україні та вплив на нього органів державної влади повинно бути досліджено найближчим часом.