106. Політична модель прийняття рішень в організації.

Ірраціональна (політична) модель грунтується на передбаченні, що рішення приймаються ще до того, як досліджуються альтернативи. Ірраціональна модель найчастіше застосовується:

а) для вирішення принципово нових, незвичайних рішень, таких, які важко піддаються вирішенню;

б) для вирішення проблем в умовах дефіциту часу;

в) коли менеджер або група менеджерів мають достатньо влади, аби нав’язати своє рішення.

107. Фази прийняття адміністративних рішень в організації.

Адміністративна функція "організація" передбачає забезпе­чення підприємства матеріальними, фінансовими і людськими ресурсами. Наявність всіх цих ресурсів дає можливість викону­вати стратегічні, тактичні та оперативні плани.

Методи адміністративного впливу — це методи, які базують­ся на владі керівника, на його правах, дисципліні та відповідаль­ності. Наукове управління стверджує, що розумне адміністру­вання неможливе без використання заходів стимулювання, пе­реконання, виховання та розвитку ініціативи. Всі ні заходи призначені підкріпити, підсилити адміністрування.

Багато адміністративних рішень менеджера обов´язково по­винні приймати ту чи іншу конкретну юридичну форму:

• наказу;

• розпорядження;

• положення;

• інструкції;

• інструктивного листа.

Це забезпечує їм дієвість і тягне відповідальність за невико­нання цих актів.

Значна частина поточної адміністративної діяльності має оперативний характер і не приймає форму правового акту.

108. Як відбувається стимулювання творчості в організаціях?

Стимулювання принципово відрізняється від мотивації. Суть цієї відмінності полягає в тому, що під час стимулюючого процесу використовуються різноманітні засоби й методи, які впливають на поведінку і ставлення працівника до своєї діяльності, активізуючи до дії позитивні його функціональні та якісні властивості.

Завдання менеджерів по суті зводиться до того, щоб створити умови, в яких найбільше міг би розкритися творчий потенціал працівника та виникла б стійка потреба в напруженій і результативній праці. При цьому керівникові важливо брати до уваги ситуації, в яких здійснюється стимулювання, враховувати не тільки особисті здібності працівників, а і їх особисті мотиви: потреби, інтереси, пріоритети. З цією метою в стимулюванні використовуються прямі і побічні методи, в основі яких лежать такі принципи:

• Розкріпачення творчої ініціативи;

• Зв'язок рівня заохочення працівника з кінцевим результатом інноваційної діяльності;

• Забезпечення персоналу необхідними ресурсами;

• Заохочення накопичення нових знань і досвіду;

• Розширення неформального спілкування (наукової комуні­кації);

• Всеосяжна підтримка новаторства керівництвом організації та держави;

• Простота та ясність патентних процедур;

• Швидкість і гласність розгляду заявок винахідництва;

• Заохочення подання як індивідуальних, так і колективних пропозицій;

Використання моральних стимулів:

А) нагородження;

Б) присудження почесних титулів і звань;

- Метод прямого стимулюванняя: розмір заробітної плати; надбавки; премії; винагороди; пільги.

-Опосередковані прямі методи: придбання акцій компанії; прова самостійності у виборі наукової тематики досліджень; зміна статусу підрозділу; формування спільної думки. і т.д.

-Метод негативного стимулювання: право керівника звільнити або перевести працівника на нижчу посаду; зміна заробітної плати в бік зменшення, позбавлення пільг.