104. Раціональна модель прийняття рішень в організації.

Раціональна модель передбачає вибір такої альтернативи, яка принесе максимум вигоди для організації. У рамках такого підходу необхідними є всебічне визначення проблеми, виснажливий пошук альтернатив, ретельний підбір даних та їх поглиблений аналіз.

Етапи прийняття управлінських рішень у раціональній моделі

Існує багато підходів щодо визначення основних етапів раціонального прийняття управлінських рішень різними авторами, хоча у більшості випадків ці етапи є схожими і часто дублюють один одного. Розглянемо етапи прийняття раціонального вирішення проблем за М.Х. Месконом, М. Альбертом та Ф. Хедоурі.

Етапи раціонального вирішення проблем”

Перший етап - це діагностування проблеми, який полягає в повному і правильному її виявленні, в діагностиці.

Наступним етапом є етап ідентифікації обмежень та критеріїв. Коли менеджер діагностує проблему з метою прийняття рішення, він повинен визначити, як її можна вирішити.

Наступний етап - оцінка відібраних альтернатив.

Наступним, читвертим, етапом є вибір альтернативи. Вибрати один із варіантів рішень - значить знайти таке співвідношення їх кількісних та якісних змінних, яке у найбільшій мірі буде відповідати даному завданню.

Наступним етапом є реалізація рішення.

Хоча розглянуті етапи утворюють у своїй сукупності повний цикл прийняття рішення, у реальності нерідко зустрічаються його скорочені форми. У них окремі фази виключені, що характерно, наприклад, для відносно простих ситуацій. Зазначені етапи можуть збагачуватися новими, додатковими діями й операціями, пов'язаними з аналізом ситуацій, з пошуком шляхів виходу з них.

105. Модель обмеженої раціональності прийняття рішень в організації.

Постулати принципу обмеженої раціональності за Г. Саймоном ґрунтуються на тому, що "абсолютної раціональності" не буває:

Наявна в менеджера інформація про природу проблеми і можливі варіанти її вирішення свідомо неадекватна. Одержати більш точну і повну інформацію неможливо (як правило, через відсутність грошей чи часу). Значна частина наявної інформації нерелевантна, а тому використання дуже спрощених моделей дійсності цілком виправдано.

Наявна інформація сприймається перекручено. Людська пам'ять здатна утримувати лише обмежений обсяг інформації.

Здатність людського розуму до правильного вибору оптимального варіанту дій обмежена.

Менеджер прагне не до максимального, а до задовільного результату. Йому можуть бути відомі не всі альтернативи: досить, щоб він був обізнаний хоча б про один прийнятний варіант.

Процес прийняття рішень відповідно до принципу обмеженої раціональності виглядає в такий спосіб:

1) виявлення потреби:

2) визначення мети і формування набору критеріїв, що характеризують мінімально прийнятний варіант:

3) пошук альтернатив (як правило, він проводиться в обмеженій добре знайомій галузі; набір розглянутих альтернатив свідомо неповний);

4) вибір варіанта, що забезпечує прийнятний результат. Відповідно до принципу обмеженої раціональності основне.

Постулати принципу ефективного управління за Пітерсом і Уотерменом ґрунтуються на тому, що зайва раціональність сковує інновації, призводить до переоцінки значимості фінансів, не враховує неекономічних цілей підприємства, тому керівник повинен:

• виявляти гнучкість;

• робити усе відразу;

• експериментувати;

• діяти з високою швидкістю;

• використовувати слабко формалізовані системи.