- •1. Психологічні характеристики особистості.
- •3.Вплив зовнішніх чинників на поведінку людини
- •Типи поведінки людини в організації
- •Психологічна угода
- •Відповідність посаді
- •7. Природа індивідуальних рис. „Велика п'ятірка індивідуальних рис”
- •8.Вплив індивідуальних рис на роботу
- •9.Позиція та індивідуальна поведінка
- •10.Головні процеси сприйняття
- •11, Сприйняття та обґрунтування
- •12, Формування особистості
- •13, Типологія особистості
- •14, Фрустрація. Реакція на фрустрацію
- •15, Уявлення особистості про себе: самоповага, самоефективність
- •16, Етапи розвитку особистості в процесі соціалізації
- •17, Принципи ефективного управління поведінкою в організації
- •18. Основні етапи процесу управління організаційною поведінкою
- •19, Когнітивні та біхевіористичні підходи до управління організаційною поведінкою
- •20, Суть і різновиди дисципліни
- •21.Механізми та методи управління дисципліною
- •22. Управління трудовою дисципліною й поведінкою персоналу
- •23.Переконання як метод управління дисципліною
- •24. Заохочування в системі управління
- •25. Причини порушення трудової дисципліни
- •26. Етапи розвитку груп
- •27. Характеристики груп та команд.
- •28. Причини об’єднання людей в групи та команди
- •29. Компоненти структури групи: формування, ролі, норми, статус, розмір, склад
- •30. Згуртованість групи та ефективність її роботи
- •31. Чинники які впливають на згуртованість груп.
- •32 Поняття команди
- •33 Види команди в організаціях
- •34.Соціально-психологічний клімат : суть фактори його формування
- •35 Вплив соціально-психологічного клімату на продуктивність ,дисципліну, плинність та інші показники.
- •36 Спостереження групових процесів
- •38 Аналіз процесів взаємодії
- •39 Розвиток та ефективне використання влади
- •40 Формування і використання тактики впливу.
- •41. Співвідношення влади, повноважень і впливу
- •42. Лідерство як вплив
- •43. Політична поведінка в організаціях
- •44. Форми політичної поведінки: стимулювання, переконання, створення зобов'язань, примус
- •45. Імпресійний менеджмент
- •46. Принципи управління політичною поведінкою
- •47. Природа конфлікту, його складові та види конфліктів
- •48. Причини конфліктів
- •49. Позитивні та негативні наслідки конфлікту
- •3. Негативні наслідки конфліктів
- •50. Методи заохочення конфліктів
- •51 Контролювання конфліктів
- •52 Cтиль і тактика проведення переговорів
- •53 Особиста поведінка в конфліктних ситуаціях
- •54 Способи розв’язання конфліктних ситуацій
- •55 Cтрес та індивідуальна поведінка
- •1)Поведінкові:
- •56 Управління стресом.Шляхи уникнення стресів
- •57 Загальний адаптаційний синдром зас
- •58 Причини і наслідки стресів
- •59 Модель процесу комунікації
- •60 Основні форми комунікацій
- •61.Елементи комунікаційного процесу.
- •62.Комунікаційні бар’єри.
- •63. Спілкування як частина ділової діяльності.
- •64. Рівні спілкування.
- •65. Форми неформальних комунікацій в організаціях.
- •66. Емоції та їх вплив на процес спілкування.
- •67. Вміння слухати та вміння переконувати.
- •68. Шляхи підвищення ефективності комунікацій.
- •69. Переговори.
- •70. Етапи процесу переговорів.
- •71. Поняття і значення корпоративної культури
- •72. Філософія та етика організації
- •73. Етика особи в організації
- •74. Характеристика основних типів організаційної культури
- •75. Принципи формування організаційної культури
- •76. Управління культурою організації
- •77. Поняття соціалізації
- •78. Засоби пізнання організаційної культури: легенди, ретуали, символи могутності організації, мова і символічний менеджмент
- •79. Умови зміни організаційної культури.
- •80. Методи проведення змін.
- •81.Поняття міжкультурного менеджменту
- •82.Національні особливості організаційних культур
- •83.Проблема універсальності методів організаційної поведімки стосовно різних національних орг.Культур
- •Фактори ефективної міжкультурної комунікації
- •87.Усунення культурних бар’єрів
- •88.Особливості комунікаційного процесу в інтернаціональних командах
- •89.Особливості створення інтернаціональних команд
- •90.Основні етапи розвитку інтернаціональної команди
- •91. Ефективність діяльності інтернаціональних команд
- •92. Природа організаційних змін
- •93. Напрямки організаційних змін
- •94. Етапи організаційних змін
- •95. Опір змінам в організації: причини, способи їх подолання, реакції людей, психологічні бар’єри.
- •96. Сфери організаційних змін
- •97. Організаційні інновації. Підтримка інновацій персоналом організації.
- •98. Організаційний розвиток: суть, передумови і цінності організаційного розвитку, участь в організаційному розвитку
- •99. Інноваційний потенціал, його реалізація
- •100. Створення інноваційного клімату в організації
- •101 Якими факторами визначається етична інтенсивність в організації?
- •102. Опишіть етичні принципи прийняття рішень в організації.
- •103. Моделі прийняття рішень в організації.
- •104. Раціональна модель прийняття рішень в організації.
- •105. Модель обмеженої раціональності прийняття рішень в організації.
- •106. Політична модель прийняття рішень в організації.
- •107. Фази прийняття адміністративних рішень в організації.
- •108. Як відбувається стимулювання творчості в організаціях?
- •109. Метод горизонтального мислення.
- •110. Метод «адвоката диявола»
- •112.Аналіз проблем виконання за допомогою моделі перфоманс менеджменту
- •115. Функції самоменеджменту в процесі виконання роботи.
- •118. Опишіть елементи системи перфоманс менеджменту та їх взаємозв'язок.
- •119. Назвіть рівні перфоманс менеджменту та охарактеризуйте їх
- •120. Опишіть чинники, що впливають на перфоманс на рівні організації.
- •121. Чинники, що впливають на організацію роботи індивіда
- •122. Що таке проектування роботи? Які цілі враховуються при проектуванні робіт?
- •123. Назвіть кілька елементів організації роботи індивіда
- •124. Що таке мотиваційний потенціал роботи індивіда?
- •125. Що таке кар’єра? Які етапи кар’єри проходить індивід за життя?
43. Політична поведінка в організаціях
Політична поведінка - це діяльність, спрямована на здобуття, зміцнення І застосування влади та інших ресурсів з метою отримання бажаних результатів. її можуть використовувати менеджери для спілкування зі своїми підлеглими, підлеглі для спілкування зі своїми менеджерами, або і підлеглі, і менеджери для спілкування між собою на одному рівні. Іншими словами, політичну поведінку можна спрямувати вверх, вниз чи горизонтально. Такі відмінні, здавалось би, одне від одного рішення, як розміщення виробничих потужностей чи місцерозташування в офісі кавника, підпорядковані політичним діям. У будь-якій ситуації політичну поведінку можна використати як для досягнення власних цілей і захисту власних інтересів, так і для досягнення організаційної мети чи просто для здобуття більшої влади. Влади ж можуть домагатися як окремі особи, так і групи осіб чи навіть кілька груп одночасно.
Хоча політичну поведінку вивчати не так просто з огляду на її чутливий характер, все ж одним із досліджень було з’ясовано, що менеджери визнають вплив політики на ухвалення рішень щодо заробітної платні чи приймання на роботу. Багато менеджерів уважають, що політичну поведінку частіше використовують на вищих рівнях організації, ніж на нижчих. Більше половини респондентів висловили думку, що організаційна політика є поганою, несправедливою, нездоровою і нераціональною. І все ж більшість визнала, що керівники повинні бути хорошими політиками для того, щоб домогтися успіху і рухатися вперед.
44. Форми політичної поведінки: стимулювання, переконання, створення зобов'язань, примус
Як підтвердило дослідження, є чотири головні форми політичної поведінки, які широко застосовують в організаціях. Перша з цих форм – стимулювання, тобто менеджер пропонує щось комусь за індивідуальну підтримку. Наприклад, один менеджер може запропонувати іншому, що замовить за нього хороше слівце в боса, якщо той підтримає новий план маркетингу, що його розробив цей менеджер. Другою формою є переконання, яке ґрунтується як на емоціях, так і на логіці. Менеджер з операційної діяльності, який хоче збудувати новий завод у деякому місці, може переконати інших підтримати його план як з огляду на те, що він є об’єктивним і логічним (план є не таким дорогим, податки нижчими), так і тому, що він є суб’єктивним і особистим.
Третя форма політичної поведінки передбачає створення зобов ‘язання. Наприклад, один менеджер може підтримати рекомендацію іншого стосовно нової рекламної кампанії, хоча насправді він і не має своєї власної думки щодо цієї кампанії; однак він може вважати, що, роблячи це, робить послугу іншому менеджерові і в майбутньому зможе звернутися до цієї особи, коли йому потрібна буде додаткова підтримка. Четверта форма – примус - це застосування сили для досягнення бажаного результату. Наприклад, менеджер може погрожувати, що припинить надання підтримки, винагороди чи інших ресурсів з метою впливу на інших.