58 Причини і наслідки стресів

Стрес — це «будь-який фізичний, хімічний або емоційний чинник, що призводить до фізичного чи розумового напруження». Згідно зі звітом Європейської організації з питань безпеки і охорони здоров’я працівників, нерідко причиною стресу є брак повноцінного обміну думками між роботодавцями і підлеглими. Керівництво часто не бере до уваги думку працівників при прийнятті рішень, які їх безпосередньо стосуються. У когось виникають конфлікти зі співробітниками, а хтось боїться втратити роботу чи непокоїться малими заробітками. Хоч би яка була причина, напруження на роботі позбавляє багатьох людей сил, котрі їм конче потрібні для виконання сімейних обов’язків. А таких обов’язків може бути дуже багато. Приміром, у США протягом одного року 50 мільйонів осіб доглядали за хворими чи літніми родичами. Також родинам не дають спокою фінансові проблеми. Ріта, мати двох дітей, зазнала стресу через брак коштів. Її чоловік, Леандро, потрапив в автомобільну аварію і тепер прикований до інвалідного візка. Ріта ділиться: «Через фінансові труднощі я в постійному напруженні. Коли сім’ї не вистачає грошей на покриття необхідних витрат, це дуже пригнічує».

Наслідки стресу

Хоч би скільки вам було років і хоч би якою була причина напруження — труднощі на роботі чи в школі,— хронічний стрес може завдавати серйозної шкоди вашому здоров’ю. Один медик зазначає: «Реакція організму на стрес чимось схожа на літак, який ось-ось має злетіти». Дійсно, коли ви відчуваєте напруження, частота ударів вашого серця і кров’яний тиск зростають, вміст цукрів піднімається і в кров викидаються гормони. Цей фахівець далі каже: «Якщо людський організм часто зазнає стресу, то мозок, серце, легені, судини і м’язи постійно надто активізуються або ж, навпаки, сповільнюють свої функції. З часом це може завдати шкоди тілу і психіці». Стрес зумовлює розвиток сили-силенної хвороб, як-от серцевих захворювань, інсульту, раку, діабету, розладів імунної системи і скелетно-м’язового апарату тощо.

Непокоїть те, що чимало людей, особливо молодих, вдаються до хибних способів боротьби зі стресом. Д-р Бетті Янґс бідкається: «Як же гірко бачити, що, бажаючи уникнути душевного болю, підлітки починають зловживати алкоголем, приймати наркотики, вести безладне статеве життя, а також прогулюють уроки, стають агресивними, вчиняють правопорушення, вдаються до насилля і тікають з дому. Обираючи один з цих шляхів, юнаки та дівчата потрапляють у набагато серйозніші проблеми, ніж ті, від яких намагалися втекти».

59 Модель процесу комунікації

Моделювання як метод пізнання дає змогу пізнати взаємозв'язки між структурними елементами складних процесів і систем, з'ясувати принципи їх внутрішньої організації, функціонування, певні їх властивості.

Модель — образ, аналог (уявне або умовне зображення, опис, схема, креслення, графік і т. п.) об'єкта, процесу, що відображає його структуру, властивості, взаємозв'язки і відносини між елементами, полегшуючи процес здобуття інформації про нього.

Рис. 1. Модель процесу комунікації

Взаємообмін інформацією (процес комунікації, акт комунікації) є складним процесом, який утворюють такі структурні елементи:    а) відправник інформації — суб'єкт, який формує зміст, структуру інформації, що передається;    б) інформація — повідомлення, закодоване за допомогою символів;    в) кодування — подача інформації, яку прагне донести її відправник до одержувача у зрозумілих для нього кодах (символах), тобто у словах усної і писемної мови (лексика, темп, стиль мови), візуальних образах (людей, предметів тощо) та їх рухах, запахах і звуках (мелодія, інтонація, тембр голосу, модуляція), кольорі, жестах (статус, ставлення до чого-небудь);    г) канал зв'язку — засоби комунікації;    ґ) декодування — переклад інформації мовою одержувача, що залежить від його сприйняття, здатності розрізняти й інтерпретувати коди, які використовують для передавання інформації;    д) одержувач — особа (група осіб), яка приймає інформацію та виявляє відповідну реакцію, що визначає результативність комунікації.    Процес комунікації як усвідомлена дія двох суб'єктів має цілі (досягнення взаєморозуміння), зміст (інтелектуальна, емоційна, духовна суть інформації), методи (використовувані способи), результат (наслідок комунікації). Він передбачає появу змін між початковим і кінцевим станом суб'єктів (певний приріст (А) — зміна власної свідомості, внутрішнього образу завдяки усвідомленню навколишнього світу, конкретної ситуації і себе в ньому, власної позиції, мети, змісту, методу, результату комунікації).    Комунікація, як відомо, є двостороннім потоком інформації. У ньому важливі якість передавання інформації, її повнота, зміст, форма, що дає змогу не лише оперативно і правильно сформувати уявлення про відповідну проблему, а й обрати партнерів, розробити її стратегію і тактику, визначити адекватні методи і засоби реалізації конкретних цілей. Ефективність комунікації залежить від зрозумілості, доступності інформації.    Інформаційна взаємодія суб'єктів комунікації опосередкована впливом інформації (прямого і зворотного зв'язку), якістю її кодування і декодування. Зворотний зв'язок (у вербальній або невербальній формах) виражає ступінь засвоєння розуміння повідомлення, довіри до нього, згоду чи незгоду з ним, змінює комунікативні ролі суб'єктів комунікації. Це означає, що на етапі зворотного зв'язку професійно-педагогічної комунікації адресат (учень) стає адресантом, виражаючи свою реакцію на початкову інформацію.    Потоки зворотної інформації можуть нести дані як про кожного суб'єкта комунікації (при цьому суб'єкт постає як об'єкт зворотного зв'язку), так і про їх взаємодію: ступінь володіння засобами комунікації, сформованості комунікативних умінь; рівень підготовки педагогів до комунікації і рівень сформованості їх професійно значущих комунікативних умінь, якостей, досвіду; якість комунікативної діяльності педагогів, рівень їх професійної підготовки; уміння моделювати процес комунікації.    У процесі взаємообміну інформацією вчитель має акцентувати на правильності передавання інформації, належному її розумінні учнями, усвідомлювати, що на кожному етапі процесу комунікації інформація частково втрачається, викривлюється. Під час комунікації фігурують такі модифікації інформації: інформація, яку має намір передати відправник (його думки); інформація, яку передали, реально висловили; інтерпретована (декодована слухачем) інформація; інформація, що остаточно залишилася у пам'яті слухача.