- •1. Психологічні характеристики особистості.
- •3.Вплив зовнішніх чинників на поведінку людини
- •Типи поведінки людини в організації
- •Психологічна угода
- •Відповідність посаді
- •7. Природа індивідуальних рис. „Велика п'ятірка індивідуальних рис”
- •8.Вплив індивідуальних рис на роботу
- •9.Позиція та індивідуальна поведінка
- •10.Головні процеси сприйняття
- •11, Сприйняття та обґрунтування
- •12, Формування особистості
- •13, Типологія особистості
- •14, Фрустрація. Реакція на фрустрацію
- •15, Уявлення особистості про себе: самоповага, самоефективність
- •16, Етапи розвитку особистості в процесі соціалізації
- •17, Принципи ефективного управління поведінкою в організації
- •18. Основні етапи процесу управління організаційною поведінкою
- •19, Когнітивні та біхевіористичні підходи до управління організаційною поведінкою
- •20, Суть і різновиди дисципліни
- •21.Механізми та методи управління дисципліною
- •22. Управління трудовою дисципліною й поведінкою персоналу
- •23.Переконання як метод управління дисципліною
- •24. Заохочування в системі управління
- •25. Причини порушення трудової дисципліни
- •26. Етапи розвитку груп
- •27. Характеристики груп та команд.
- •28. Причини об’єднання людей в групи та команди
- •29. Компоненти структури групи: формування, ролі, норми, статус, розмір, склад
- •30. Згуртованість групи та ефективність її роботи
- •31. Чинники які впливають на згуртованість груп.
- •32 Поняття команди
- •33 Види команди в організаціях
- •34.Соціально-психологічний клімат : суть фактори його формування
- •35 Вплив соціально-психологічного клімату на продуктивність ,дисципліну, плинність та інші показники.
- •36 Спостереження групових процесів
- •38 Аналіз процесів взаємодії
- •39 Розвиток та ефективне використання влади
- •40 Формування і використання тактики впливу.
- •41. Співвідношення влади, повноважень і впливу
- •42. Лідерство як вплив
- •43. Політична поведінка в організаціях
- •44. Форми політичної поведінки: стимулювання, переконання, створення зобов'язань, примус
- •45. Імпресійний менеджмент
- •46. Принципи управління політичною поведінкою
- •47. Природа конфлікту, його складові та види конфліктів
- •48. Причини конфліктів
- •49. Позитивні та негативні наслідки конфлікту
- •3. Негативні наслідки конфліктів
- •50. Методи заохочення конфліктів
- •51 Контролювання конфліктів
- •52 Cтиль і тактика проведення переговорів
- •53 Особиста поведінка в конфліктних ситуаціях
- •54 Способи розв’язання конфліктних ситуацій
- •55 Cтрес та індивідуальна поведінка
- •1)Поведінкові:
- •56 Управління стресом.Шляхи уникнення стресів
- •57 Загальний адаптаційний синдром зас
- •58 Причини і наслідки стресів
- •59 Модель процесу комунікації
- •60 Основні форми комунікацій
- •61.Елементи комунікаційного процесу.
- •62.Комунікаційні бар’єри.
- •63. Спілкування як частина ділової діяльності.
- •64. Рівні спілкування.
- •65. Форми неформальних комунікацій в організаціях.
- •66. Емоції та їх вплив на процес спілкування.
- •67. Вміння слухати та вміння переконувати.
- •68. Шляхи підвищення ефективності комунікацій.
- •69. Переговори.
- •70. Етапи процесу переговорів.
- •71. Поняття і значення корпоративної культури
- •72. Філософія та етика організації
- •73. Етика особи в організації
- •74. Характеристика основних типів організаційної культури
- •75. Принципи формування організаційної культури
- •76. Управління культурою організації
- •77. Поняття соціалізації
- •78. Засоби пізнання організаційної культури: легенди, ретуали, символи могутності організації, мова і символічний менеджмент
- •79. Умови зміни організаційної культури.
- •80. Методи проведення змін.
- •81.Поняття міжкультурного менеджменту
- •82.Національні особливості організаційних культур
- •83.Проблема універсальності методів організаційної поведімки стосовно різних національних орг.Культур
- •Фактори ефективної міжкультурної комунікації
- •87.Усунення культурних бар’єрів
- •88.Особливості комунікаційного процесу в інтернаціональних командах
- •89.Особливості створення інтернаціональних команд
- •90.Основні етапи розвитку інтернаціональної команди
- •91. Ефективність діяльності інтернаціональних команд
- •92. Природа організаційних змін
- •93. Напрямки організаційних змін
- •94. Етапи організаційних змін
- •95. Опір змінам в організації: причини, способи їх подолання, реакції людей, психологічні бар’єри.
- •96. Сфери організаційних змін
- •97. Організаційні інновації. Підтримка інновацій персоналом організації.
- •98. Організаційний розвиток: суть, передумови і цінності організаційного розвитку, участь в організаційному розвитку
- •99. Інноваційний потенціал, його реалізація
- •100. Створення інноваційного клімату в організації
- •101 Якими факторами визначається етична інтенсивність в організації?
- •102. Опишіть етичні принципи прийняття рішень в організації.
- •103. Моделі прийняття рішень в організації.
- •104. Раціональна модель прийняття рішень в організації.
- •105. Модель обмеженої раціональності прийняття рішень в організації.
- •106. Політична модель прийняття рішень в організації.
- •107. Фази прийняття адміністративних рішень в організації.
- •108. Як відбувається стимулювання творчості в організаціях?
- •109. Метод горизонтального мислення.
- •110. Метод «адвоката диявола»
- •112.Аналіз проблем виконання за допомогою моделі перфоманс менеджменту
- •115. Функції самоменеджменту в процесі виконання роботи.
- •118. Опишіть елементи системи перфоманс менеджменту та їх взаємозв'язок.
- •119. Назвіть рівні перфоманс менеджменту та охарактеризуйте їх
- •120. Опишіть чинники, що впливають на перфоманс на рівні організації.
- •121. Чинники, що впливають на організацію роботи індивіда
- •122. Що таке проектування роботи? Які цілі враховуються при проектуванні робіт?
- •123. Назвіть кілька елементів організації роботи індивіда
- •124. Що таке мотиваційний потенціал роботи індивіда?
- •125. Що таке кар’єра? Які етапи кар’єри проходить індивід за життя?
49. Позитивні та негативні наслідки конфлікту
Позитивним, функціонально корисним результатом конфлікту вважається розв’язання тієї проблеми, що породила суперечності й викликала зіткнення, з урахуванням взаємних інтересів і цілей усіх сторін, а також досягнення розуміння й довіри, зміцнення партнерських стосунків і співробітництва, подолання конформізму, покірності, прагнення до переваги.
Конфлікт є способом виявлення й фіксації суперечностей, а також проблем у суспільстві, організації, групі. Конфлікт свідчить про те, що ці суперечності вже досягли найвищої межі, і тому необхідно вжити негайних заходів щодо їх усунення. Таким чином, будь-який конфлікт виконує інформаційну функцію, тобто надає додаткові імпульси до усвідомлення своїх і чужих інтересів у протиборстві.
Конфлікт є формою розв’язання суперечностей. Його розвиток сприяє усуненню тих недоліків і прорахунків у соціальній організації, що призвели до його виникнення.
Конфлікт сприяє зніманню соціальної напруженості та ліквідації стресової ситуації, допомагає «випустити пар», розрядити обстановку.
Конфлікт може виконувати інтегративну, об’єднувальну функцію. пошуках виходу з конфлікту виробляються взаєморозуміння й почуття причетності до розв’язання спільного завдання. Розв’язання конфлікту сприяє стабілізації соціальної системи, тому що при цьому ліквідуються джерела незадоволення. Сторони конфлікту, навчені «гірким досвідом», у майбутньому будуть більше налаштованими на співробітництво, ніж до конфлікту. Крім цього, розв’язання конфлікту може запобігти виникненню більш серйозних конфліктів, що могли б виникнути, якби не було цього.
Конфлікт може стати джерелом виникнення нових норм спілкування між людьми чи допомогти наповнити новим змістом старі норми.
3. Негативні наслідки конфліктів
До негативних, дисфункціональних наслідків конфлікту належать невдоволеність людей спільною справою, відхід від вирішення назрілих проблем, наростання ворожості в міжособистісних і міжгрупових відносинах, послаблення згуртованості колективу і т. п.
При розв’язанні конфлікту може бути використано насильницькі методи, у результаті чого можливі великі людські жертви й матеріальні втрати. Крім безпосередніх учасників, у конфлікті можуть постраждати й ті, хто їх оточує.
Конфлікт може привести сторони протиборства (суспільство, соціальну групу, індивіда) у стан дестабілізації і дезорганізації.
Конфлікт може призвести до уповільнення темпів соціального, економічного, політичного й духовного розвитку суспільства. Більше того, він може викликати стагнацію та кризу суспільного розвитку, зародження диктаторських і тоталітарних режимів.
Конфлікт може сприяти дезінтеграцї суспільства, руйнуванню соціальних комунікацій і соціокультурному відчуженню соціальних утворень усередині суспільної системи.
Конфлікт може супроводжуватися наростанням у суспільстві настроїв песимізму й нехтуванням звичаїв.
Конфлікт може викликати нові, більш деструктивні конфлікти.
Конфлікт часто призводить до зниження рівня організації системи, зниження дисципліни і, як наслідок, до зниження ефективності діяльності.
