Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Орг. поведінка - всі питання.docx
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.04.2025
Размер:
743.53 Кб
Скачать

36 Спостереження групових процесів

Спостереження групових процесів дозволяє нам подивитися на групу в її динаміці, відповісти на ряд важливих і цікавих питань: що відбувається в малій групі? як вона розвивається? які найважливіші шляхи і чинники, що визначають процес зміни групи в часі? як забезпечує група свою внутрішню єдність?

До власне групових процесів належать: утворення та розвиток групи, нормоутворення, диференціація в групі, інтеграція групи, прийняття групових рішень.

1. Утворення та розвиток групи. Процес групоутворення мас певні стадії, що розглядаються як рівні групового розвитку. Він відбувається в різних сферах нерівномірно. Розвиток групи - це процес, що відповідає становленню можливостей групи виконувати свої завдання.

2. Нормоутворення. Норми групи - це правила, які визначають, що є можливим, а що ні у межах групи. Почасти норми виявляють, порушуючи їх. Розвиток групи передбачає становлення системи норм і нормативну регуляцію формування "Ми-почуття", певну стандартизацію оцінок, процедур, установок, якими керуються члени групи. "Ми-почуття" зумовлене формуванням та функціонуванням групових норм. Головне призначення групових норм – це забезпечення існування групи як цілісної системи діяльності та певної уніфікації поведінки, забезпечення стабільності існування групи. Індивід хоче бути членом групи, якщо він приймає норми як стандарти власної поведінки.

3. Інтеграція групи (формування групової згуртованості). Згуртованість може розглядатись як емоційна єдність членів групи (безпосередні емоційні особистісні стосунки), як спільність цін-пісних орієнтації (ціннісно-орієнтаційна єдність). Це характеристика системи внутрішньогрупових зв'язків, яка показує міру збігу оцінок, установок, позицій членів групи щодо об'єктів, найбільш значущих для групи взагалі, тобто зближення оцінок і позицій щодо цілей і завдань спільної діяльності, наприклад, цілі групової діяльності (предметно-цільова єдність групи).

4. Диференціація в групі. Це процес розподілу позицій із метою максимального ефекту групової діяльності та спілкування, досягнення групової мети, створення умов відносин домінування та підпорядкування у системі особистісного спілкування. Здатність впливати на групу її членів є неоднаковою, як і можливості сприяти досягненню групової мети.

5. Прийняття групових рішень. Групове рішення - це атрибут групи. Для аналізу групових процесів мас велике значення тип завдань, що стоять перед групою. Найважливішим чинником групової динаміки є діяльність групи: вона є джерелом групового процесу. Але навіть коли ми знаємо діяльність групи, це не відкидає важливості опису та класифікації групових завдань, що мають чітко встановлені характеристики та вимоги до групової поведінки, кінцевого продукту, групових дій, які можуть забезпечити успішне досягнення мети.

38 Аналіз процесів взаємодії

Взаємодія — це процес безпосереднього чи опосередкованого впливу об'єктів (суб'єктів) один на одного, що породжує їх взаємні зумовленість і зв'язок

У взаємодії реалізується відношення людини до іншої людини як до суб'єкта, в якого є власний світ. Під взаємодією в соціальній філософи та психології, а також теорії менеджменту, крім того, розуміється не лише вплив людей один на одного, а й безпосередня організація їх спільних дій, що дає змогу групі реалізувати спільну для її членів діяльність. Взаємодія людини з людиною в суспільстві — це також взаємодія їх внутрішніх світів: обмін думками, ідеями, образами, вплив на цілі та потреби, дія на оцінки іншого індивіда, його емоційний стан.

Міжособистісна взаємодія в організації — це тривалі чи короткочасні, вербальні або невербальні контакти між працівниками всередині груп, відділів, команд, які викликають взаємні зміни їх поведінки, діяльності, відносин і настанов. Чим більше контактів відбувається між їх учасниками і чим більше часу вони проводять разом, тим узгодженішою є робота всіх підрозділів і організації в цілому.

Міжгрупова взаємодія — процес безпосередньої чи опосередкованої дії множини суб'єктів (об'єктів) один на одного, що породжує їх взаємозумовленість і своєрідний характер відносин. Зазвичай вона наявна між цілими групами організації (а також їх частинами) і є інтегруючим її фактором.

Міжособистісні відносини (взаємовідносини ) — це взаємозв'язки між людьми, що суб'єктивно переживаються і в яких виявляється система їх міжособистісних настанов, орієнтацій, очікувань, сподівань, котрі визначаються змістом спільної діяльності1. В організації вони виникають і розвиваються у процесі спільної діяльності та спілкування.

У процесі добору кадрів, формування виробничих груп і команд менеджеру слід ураховувати низку психологічних особливостей поведінкових реакцій індивідів з початкового етапу розвитку їх взаємодії.

Будь-який контакт починається з конкретно-чуттєвого сприйняття зовнішнього вигляду, особливостей діяльності та поведінки інших людей. У цей момент, як правило, домінують емоційно-поведінкові реакції індивідів один на одного.

Відносини прийняття — неприйняття виявляються у міміці, жестах, позі, погляді, інтонації, намаганні закінчити або продовжити спілкування. Вони свідчать про те, подобаються люди один одному чи ні. Якщо ні, то настають взаємні або однобічні реакції відторгнення (ковзання погляду, відсмикування руки при потисканні, відвертання голови, тіла, відгороджу-вальні жести, "кисла міна", метушливість, утікання тощо). І навпаки, люди звертаються до тих, хто посміхається, дивиться прямо і відкрито, повертається обличчям, відповідає бадьорою і веселою інтонацією, як до тих, хто заслуговує на довіру і з ким можна розвивати подальше співробітництво на основі спільних зусиль.