- •1. Психологічні характеристики особистості.
- •3.Вплив зовнішніх чинників на поведінку людини
- •Типи поведінки людини в організації
- •Психологічна угода
- •Відповідність посаді
- •7. Природа індивідуальних рис. „Велика п'ятірка індивідуальних рис”
- •8.Вплив індивідуальних рис на роботу
- •9.Позиція та індивідуальна поведінка
- •10.Головні процеси сприйняття
- •11, Сприйняття та обґрунтування
- •12, Формування особистості
- •13, Типологія особистості
- •14, Фрустрація. Реакція на фрустрацію
- •15, Уявлення особистості про себе: самоповага, самоефективність
- •16, Етапи розвитку особистості в процесі соціалізації
- •17, Принципи ефективного управління поведінкою в організації
- •18. Основні етапи процесу управління організаційною поведінкою
- •19, Когнітивні та біхевіористичні підходи до управління організаційною поведінкою
- •20, Суть і різновиди дисципліни
- •21.Механізми та методи управління дисципліною
- •22. Управління трудовою дисципліною й поведінкою персоналу
- •23.Переконання як метод управління дисципліною
- •24. Заохочування в системі управління
- •25. Причини порушення трудової дисципліни
- •26. Етапи розвитку груп
- •27. Характеристики груп та команд.
- •28. Причини об’єднання людей в групи та команди
- •29. Компоненти структури групи: формування, ролі, норми, статус, розмір, склад
- •30. Згуртованість групи та ефективність її роботи
- •31. Чинники які впливають на згуртованість груп.
- •32 Поняття команди
- •33 Види команди в організаціях
- •34.Соціально-психологічний клімат : суть фактори його формування
- •35 Вплив соціально-психологічного клімату на продуктивність ,дисципліну, плинність та інші показники.
- •36 Спостереження групових процесів
- •38 Аналіз процесів взаємодії
- •39 Розвиток та ефективне використання влади
- •40 Формування і використання тактики впливу.
- •41. Співвідношення влади, повноважень і впливу
- •42. Лідерство як вплив
- •43. Політична поведінка в організаціях
- •44. Форми політичної поведінки: стимулювання, переконання, створення зобов'язань, примус
- •45. Імпресійний менеджмент
- •46. Принципи управління політичною поведінкою
- •47. Природа конфлікту, його складові та види конфліктів
- •48. Причини конфліктів
- •49. Позитивні та негативні наслідки конфлікту
- •3. Негативні наслідки конфліктів
- •50. Методи заохочення конфліктів
- •51 Контролювання конфліктів
- •52 Cтиль і тактика проведення переговорів
- •53 Особиста поведінка в конфліктних ситуаціях
- •54 Способи розв’язання конфліктних ситуацій
- •55 Cтрес та індивідуальна поведінка
- •1)Поведінкові:
- •56 Управління стресом.Шляхи уникнення стресів
- •57 Загальний адаптаційний синдром зас
- •58 Причини і наслідки стресів
- •59 Модель процесу комунікації
- •60 Основні форми комунікацій
- •61.Елементи комунікаційного процесу.
- •62.Комунікаційні бар’єри.
- •63. Спілкування як частина ділової діяльності.
- •64. Рівні спілкування.
- •65. Форми неформальних комунікацій в організаціях.
- •66. Емоції та їх вплив на процес спілкування.
- •67. Вміння слухати та вміння переконувати.
- •68. Шляхи підвищення ефективності комунікацій.
- •69. Переговори.
- •70. Етапи процесу переговорів.
- •71. Поняття і значення корпоративної культури
- •72. Філософія та етика організації
- •73. Етика особи в організації
- •74. Характеристика основних типів організаційної культури
- •75. Принципи формування організаційної культури
- •76. Управління культурою організації
- •77. Поняття соціалізації
- •78. Засоби пізнання організаційної культури: легенди, ретуали, символи могутності організації, мова і символічний менеджмент
- •79. Умови зміни організаційної культури.
- •80. Методи проведення змін.
- •81.Поняття міжкультурного менеджменту
- •82.Національні особливості організаційних культур
- •83.Проблема універсальності методів організаційної поведімки стосовно різних національних орг.Культур
- •Фактори ефективної міжкультурної комунікації
- •87.Усунення культурних бар’єрів
- •88.Особливості комунікаційного процесу в інтернаціональних командах
- •89.Особливості створення інтернаціональних команд
- •90.Основні етапи розвитку інтернаціональної команди
- •91. Ефективність діяльності інтернаціональних команд
- •92. Природа організаційних змін
- •93. Напрямки організаційних змін
- •94. Етапи організаційних змін
- •95. Опір змінам в організації: причини, способи їх подолання, реакції людей, психологічні бар’єри.
- •96. Сфери організаційних змін
- •97. Організаційні інновації. Підтримка інновацій персоналом організації.
- •98. Організаційний розвиток: суть, передумови і цінності організаційного розвитку, участь в організаційному розвитку
- •99. Інноваційний потенціал, його реалізація
- •100. Створення інноваційного клімату в організації
- •101 Якими факторами визначається етична інтенсивність в організації?
- •102. Опишіть етичні принципи прийняття рішень в організації.
- •103. Моделі прийняття рішень в організації.
- •104. Раціональна модель прийняття рішень в організації.
- •105. Модель обмеженої раціональності прийняття рішень в організації.
- •106. Політична модель прийняття рішень в організації.
- •107. Фази прийняття адміністративних рішень в організації.
- •108. Як відбувається стимулювання творчості в організаціях?
- •109. Метод горизонтального мислення.
- •110. Метод «адвоката диявола»
- •112.Аналіз проблем виконання за допомогою моделі перфоманс менеджменту
- •115. Функції самоменеджменту в процесі виконання роботи.
- •118. Опишіть елементи системи перфоманс менеджменту та їх взаємозв'язок.
- •119. Назвіть рівні перфоманс менеджменту та охарактеризуйте їх
- •120. Опишіть чинники, що впливають на перфоманс на рівні організації.
- •121. Чинники, що впливають на організацію роботи індивіда
- •122. Що таке проектування роботи? Які цілі враховуються при проектуванні робіт?
- •123. Назвіть кілька елементів організації роботи індивіда
- •124. Що таке мотиваційний потенціал роботи індивіда?
- •125. Що таке кар’єра? Які етапи кар’єри проходить індивід за життя?
28. Причини об’єднання людей в групи та команди
Люди об’єднуються у групи та команди з багатьох причин. Вони створюють функ-ційні групи, працюючи в організації; на роботу ж наймаються, щоб заробити гроші або отримати досвід з обраної професії. В організації їх призначають на посади і вони стають членами функційних груп. Членам функційних груп наказують, їх просять або вони добровільно працюють у комітетах, цільових групах та командах. До неформальних груп або груп за інтересами люди приєднуються з різних причин, часто дуже складних”.
Особисті зацікавлення. Одна з причин, чому люди вирішують створити неформальну групу або групу за інтересами, полягає в тому, що вони близькі один одному. На особисті симпатії впливає багато чинників. Коли люди мають спільні інтереси, тоді, ймовірно, вони зацікавляться один одним. Симпатія посилюється, якщо у них подібна позиція, переконання або економічне становище.Діяльність груп. Окремі особи також прагнуть вступити у групу, оскільки їх приваблює діяльність групи. Особа може приєднатися до команди гри у кеглі не з якоїсь особливої прихильності до інших членів групи, а просто тому, що, будучи у цій групі, вона може займатися приємною їй справою. Звичайно, коли приязні між членами групи немає, то особа може відмовитися від цієї діяльності і не вступати в групу.Мета групи. Мета групи також може слугувати причиною об’єднання людей. Члени такої групи можуть і не подобатися один одному особисто, вони також, як звичайно, не в захопленні від того, що ходять від будинку до будинку і просять гроші, однак вони працюють у групі, оскільки віддані певній меті. Робітники вступають у профспілку, наприклад, працівників автомобільної промисловості, тому що вони підтримують її цілі. Потреба належності. Ще однією причиною приєднання до групи є потреба належності. Нові члени громади можуть вступити в Клуб нових членів частково тому, щоб познайомитися з новими людьми, а почасти тому, щоб бути серед людей. Подібно до цього розлучені часто вступають у групи підтримки, щоб не бути самотніми.Вигода. Зрештою, люди стають членами групи, бо часом вбачають у такому членстві якісь вигоди для себе.
29. Компоненти структури групи: формування, ролі, норми, статус, розмір, склад
Компонентами структури є:
- розмір групи; - склад групи; - групові норми; - згуртованість членів групи; - статус членів групи; - групові ролі .Розмір групи. Теоретики управління приділили багато уваги визначенню ідеальної кількості членів групи. Ними встановлено, що оптимальною для управління і міжособистісного спілкування в процесі діяльності є група, котра налічує сім плюс – мінус дві особи. Такий колектив є найменш конфліктним і найбільш оперативним. Склад групи. У даному контексті склад групи враховує ступінь подібності її членів за точками зору, підходами, які вони проявляють при вирішенні проблем. Досвід показує, що група має складатися з несхожих людей з різними позиціями, ідеями, способами мислення тощо. Така група зможе працювати ефективніше, висунути і розглянути більше альтернатив, а значить, приймати обґрунтованіші рішення. Групові норми. Прийняті групою норми суттєво впливають на поведінку окремої особи і на те, в якому напрямку буде працювати група: на досягнення цілей організації або на протилежне. Норми підказують членам групи, яка поведінка і яка робота очікується від них. Тільки дотримання норм дозволяє окремій особі розраховувати на причетність до групи, її визнання і підтримку. Групові норми і правила можуть відіграти вирішальну роль при прийнятті людиною рішення про її входження у групу. У разі, якщо вони визнаються усіма членами групи беззастережно, говорять про високу згуртованість групи.Згуртованість групи. Це міра тяжіння членів групи один до одного і до колективу. Високий рівень згуртованості групи підвищує ефективність діяльності всієї організації, якщо цілі обох узгоджуються між собою. У згуртованих групах менше проблем у спілкуванні, менше непорозумінь, напруженості, недовіри, вища продуктивність. Керівнику слід робити все, щоб згуртувати групу і узгодити її цілі з цілями організації. Водночас слід стежити за тим, щоб згуртованість не набула характеру групової одностайності, коли тиск групи на окремих її членів стає надмірним. Груповий тиск – чи не найсильніший спосіб вплинути на поведінку людини в межах колективу, яка, навіть маючи рацію, вимушена йому уступити, для того щоб не допустити відкритого конфлікту.Статус членів групи. Він визначається місцем у службовій ієрархії, посадою, досвідом, інформованістю тощо. Ці фактори можуть сприяти підвищенню або зниженню статусу члена групи в залежності від її цінностей і норм. Як правило, на думки і поведінку групи більше впливає той із її членів, котрий має вищий статус. Але у багатьох випадках його позиція не є найкращою. Часто саме новачки мають цікаві, нестандартні ідеї, які можуть бути корисними організації. Тому для забезпечення високої ефективності роботи у групі необхідно створити такий внутрішній клімат, щоб думки членів, які мають вищий статус, не домінували над думками інших.Ролі членів групи. Критичним фактором, який визначає ефективність роботи групи, є поведінка кожного з її членів. Вона має сприяти соціальній взаємодії і досягненню цілей групи. Не кожна людина здатна до групової роботи. Є цілковиті індивідуалісти, котрі в команді, в кращому випадку, працюватимуть нижче середнього, а в гіршому – стануть причиною її руйнування. Причина цього – вони не придатні до виконання групових ролей.