1. Психологічні характеристики особистості.

2. Складники поведінки людини

3.Вплив зовнішніх чинників на поведінку людини

4.Типи поведінки людини в організації

5.Психологічна угода

6.Відповідність посаді

7. Природа індивідуальних рис. „Велика п'ятірка індивідуальних рис”

8.Вплив індивідуальних рис на роботу

9.Позиція та індивідуальна поведінка

10.Головні процеси сприйняття

11. Сприйняття та обґрунтування

12. Формування особистості

13. Типологія особистості

14. Фрустрація. Реакція на фрустрацію

15. Уявлення особистості про себе: самоповага, само ефективність

16. Етапи розвитку особистості в процесі соціалізації

17. Принципи ефективного управління поведінкою в організації

18. Основні етапи процесу управління організаційною поведінкою

19. Когнітивні та біхевіористичні підходи до управління організаційною поведінкою

20. Суть і різновиди дисципліни

21. Механізми та методи управління дисципліною

22. Управління трудовою дисципліною і поведінкою персоналу

23. Переконання як метод управління дисципліною

24. Заохочування в системі управління

25. Причини порушення трудової дисципліни

26. Етапи розвитку груп

27. Характеристика груп та команд

28. Причини об’єднання людей у групи та команди

29. Компоненти структури групи: формальне лідерство, ролі, норми, статус, розмір, склад

30. Згуртованість групи та ефективність її роботи

31.Чинники які впливають на згуртованість груп.

32.Поняття команди

33.Види команди в організаціях

34.Соціально-психологічний клімат : суть фактори його формування

35.Вплив соціально-психологічного клімату на продуктивність ,дисцепліну, плинність та інші показники.

36.Спостереження групових процесів

37.Аналіз процесів взаємодії (нема)

38.Поняття та джерела влади.

39.Розвиток та ефективне використання влади

40.Формування і використання тактики впливу.

41. Співвідношення влади, повноважень і впливу

42. Лідерство як вплив

43. Політична поведінка в організаціях

44. Форми політичної поведінки: стимулювання, переконання, створення зобов'язань, примус

45. Імпресійний менеджмент

46. Принципи управління політичною поведінкою

47. Природа конфлікту, його складові та види конфліктів

48. Причини конфліктів

49. Позитивні та негативні наслідки конфлікту

50. Методи заохочення конфліктів

51 Контролювання конфліктів

52 Cтиль і тактика проведення переговорів

53 Особиста поведінка в конфліктних ситуаціях

54 Способи розв’язання конфліктних ситуацій

55 Cтрес та індивідуальна поведінка

56 Управління стресом.Шляхи уникнення стресів

57 Загальний адаптаційний синдром ЗАС

58 Причини і наслідки стресів

59 МОДЕЛЬ ПРОЦЕСУ КОМУНІКАЦІЇ

60 Основні форми комунікацій

61.Елементи комунікаційного процесу.

62.Комунікаційні бар’єри.

63. Спілкування як частина ділової діяльності.

64. Рівні спілкування.

65. Форми неформальних комунікацій в організаціях.

66. Емоції та їх вплив на процес спілкування.

67. Вміння слухати та вміння переконувати.

68. Шляхи підвищення ефективності комунікацій.

69. Переговори.

70. Етапи процесу переговорів.

71. Поняття і значення корпоративної культури

72. Філософія та етика організації

73. Етика особи в організації

74. Характеристика основних типів організаційної культури

75. Принципи формування організаційної культури

76. Управління культурою організації

77. Поняття соціалізації

78. Засоби пізнання організаційної культури: легенди, ретуали, символи могутності організації, мова і символічний менеджмент

79. Умови зміни організаційної культури.

80. Методи проведення змін.

81.Поняття міжкультурного менеджменту

82.Національні особливості організаційних культур

83.Проблема універсальності методів організаційної поведімки стосовно різних національних орг.культур

84. Результати крос-культурних досліджень організаційної поведінки (нема)

85.Передумови створення інтернаціональних команд (нема)

86. Фактори ефективної міжкультурної комунікації

87.Усунення культурних барєрів

88.Особливості комунікаційного процесу в інтернаціональних командах

89.Особливості створення інтернаціональних команд

90.Основні етапи розвитку інтернаціональної команди

91. Ефективність діяльності інтернаціональних команд

92. Природа організаційних змін

93. Напрямки організаційних змін

94. Етапи організаційних змін

95. Опір змінам в організації: причини, способи їх подолання, реакції людей, психологічні бар’єри.

96. Сфери організаційних змін

97. Організаційні інновації. Підтримка інновацій персоналом організації.

98. Організаційний розвиток: суть, передумови і цінності організаційного розвитку, участь в організаційному розвитку

99. Інноваційний потенціал, його реалізація

100. Створення інноваційного клімату в організації

101 Якими факторами визначається етична інтенсивність в організації?

102. Опишіть етичні принципи прийняття рішень в організації.

103. Моделі прийняття рішень в організації.

104. Раціональна модель прийняття рішень в організації.

105. Модель обмеженої раціональності прийняття рішень в організації.

106. Політична модель прийняття рішень в організації.

107. Фази прийняття адміністративних рішень в організації.

108. Як відбувається стимулювання творчості в організаціях?

109. Метод горизонтального мислення.

110. Метод «адвоката диявола»

111.Система перфоманс менеджменту.

112.Аналіз проблем виконання за допомогою моделі перфоманс менеджменту

113 Комплексна модель перфоманс менеджменту.

114. Факторна модель перфоманс менеджменту.

115. Функції самоменеджменту в процесі виконання роботи.

116. Які чинники впливають на перфоманс на рівні підрозділу організації?

117. Назвіть чинники, що впливають на перфоманс на індивідуальному рівні.

118. Опишіть елементи системи перфоманс менеджменту та їх взаємозв'язок.

119. Назвіть рівні перфоманс менеджменту та охарактеризуйте їх

120. Опишіть чинники, що впливають на перфоманс на рівні організації.

121. Чинники, що впливають на організацію роботи індивіда

122. Що таке проектування роботи? Які цілі враховуються при проектуванні робіт?

123. Назвіть кілька елементів організації роботи індивіда

124. Що таке мотиваційний потенціал роботи індивіда?

125. Що таке кар’єра? Які етапи кар’єри проходить індивід за життя?

1. Психологічні характеристики особистості.

Поняття про особистість як центральну психологічну категорію. Співвідношення понять "людина", "індивід", "суб'єкт", "особистість", "індивідуальність"

Індивід (індивідуум) - це людина як представник біологічного виду Homo sapiens (Людина розумна)

Отже, народившись, людина є одиницею свого біологічного виду з відповідними типовими ознаками:

- здатність до прямоходіння,

- здатність до виконання рукою високоточних трудових операцій,

- високорозвинена мозкова тканина зі складною будовою та функціями,

- здатність до формування та роботи свідомості,

- здатність до мовлення та абстрактного мислення,

- здатність до активної взаємодії в соціумі. 

Особистість - це свідомий індивід, що залучений до повноцінних суспільних взаємин

Особистість як якість людини має певні ознаки:

Індивідуальність - це людина в своїй неповторності, своєрідності та унікальності

2. Складники поведінки людини

   Будь-яка компанія зацікавлена ​​в тому, щоб її працівники поводилися певним чином. Поведінка людини — сукупність усвідомлених, соціально значущих дій, обумовлених обійманою посадою, тобто розумінням власних функцій. Ефективна поведінка працівників виявляється тоді, якщо вони сумлінно виконують свої обов'язки, готові заради компанії виходити за межі своїх безпосередніх обов'язків, докладаючи додаткових зусиль, знаходять можливості для співпраці.

Будь-яка особистість характеризується:

-загальними якостями (інтелект, розум, спостережливість, працездатність, організованість, товариськість тощо);

-специфічними властивостями (здатність до того чи іншого виду діяльності);

-підготовленістю до певного виду діяльності (у вигляді сукупності знань, умінь, навичок);

-певним складом характеру;

-біологічно зумовленими особливостями (наприклад, темпераментом);

-спрямованістю (сукупністю інтересів, прагнень, ідеалів, переконань).

Особистісні риси значною мірою впливають на якість виконання покладених на людину функцій, стиль її роботи, відносин з оточенням. Стійкість цих рис дозволяє прогнозувати поведінку особистості, тобто дії, які показують її суб'єктивну реакцію на ситуацію і оточення.

Рівнями психічного відображення, якими регулюються дії як складові діяльності, вважаються:

1) сенсорно-перцептивний (образи відчуття, сприймання);

2) уявлення (образи уявлення, тобто образи тих предметів і явищ, які в даний момент на органи чуття не впливають, але впливали в минулому);

3) вербально-логічний: рівень мовно-мисленнєвих процесів; характерним є узагальнене й опосередковане відображення дійсності; формується в процесі засвоєння індивідом знань, прийомів узагальнення та абстрагування.

3.Вплив зовнішніх чинників на поведінку людини

У результаті взаємодії людини з навколишнім середовищем (родина, компанія друзів, школа, трудовий колектив, інші соціальні групи) відбувається соціалізація особистості. Істотний внесок у соціалізацію особистості роблять загальна культура соціального середовища, ідеологія, релігія.

Культура є найбільш сильним фактором соціального впливу на судження і поведінку людини.

Культура - сукупність основних цінностей, потреб і стереотипів поведінки, що розвинулася у результаті спільного життя людей, а також понять, які член суспільства засвоює в родині та різних соціальних інститутах.

Культура відображає рівень розвитку суспільства, що охоплює знання, віросповідання, мистецтво, право, мораль, звичаї й будь-які інші навички та звички, надобуті членами суспільства.

Функціонування людини в суспільстві відбувається через її інтеграцію з різними соціальними групами, освоєння нею сукупності соціальних ролей, що визначають її соціальний стан і статус серед інших людей, що чинить значний вплив на споживчу поведінку індивідуального споживача.

За типом впливу виділяють референтні групи та групи членства.

Групи членства - групи, до яких належать певні особи та які безпосередньо впливають на вибір поведінки людини (наприклад, родина, друзі).

Референтні групи - групи людей чи окремі особи, які не беруть безпосередньої участі в процесі формування, але значно впливають, прямо чи опосередковано, на поведінку людини, її ставлення до певних факторів в організації. Вони служать прямими (при безпосередньому спілкуванні) або непрямими об'єктами порівняння або прикладами для наслідування при формуванні поглядів або моделі поведінки.