1. Подразливість.

2. Поведінка.

3. Інстинкти.

4. Чутливість.

107. Найелементарнішою формою психіки є:

1. Подразливість.

2. Чутливість.

3. Тропізми.

4. Інстинкти.

108. Систему взаємопов’язаних рефлекторних дій, які виконують задля досягнення певної мети, називають:

1. Поведінка.

2. Рефлекс.

3. Навички.

4. Інстинкти.

109. Психічний розвиток розглядається як „розгортання” властивостей чи ознак, від самого початку даних у вигляді задатків у:

1. Теорії антропопсихізму.

2. Еволюційній теорії.

3. Теорії біопсихізму.

4. Синтетичній теорії.

110. Психічний розвиток розглядається як процес, при якому кількісні зміни переходять в якісні і призводять до стрибкоподібного вияву новоутворень у:

1. Теорії теорії.

2. Еволюційній теорії.

3. Діалектико-матеріалістичній теорії.

4. Теорії біопсихізму.

111. Психічний розвиток розглядається як наслідок впливу двох основних факторів: зміни внутрішніх та зовнішніх умов, – у:

1. Синтетичній теорії.

2. Теорії біопсихізму.

3. Еволюційній теорії.

4. Теорії антропопсихізму.

112. Живі організми реагують лише на якусь окрему властивість подразника або на сукупність окремих властивостей на:

1. Рівні інстинктів.

2. Рівні рефлексів.

3. Рівні таксисів.

4. Стадії сенсорної психіки.

113. На нижчому рівні сенсорної психіки живим організмам характерна:

1. Примітивні елементи чутливості у поєднанні з погано розвиненою подразливістю.

2. Примітивні елементи чутливості у поєднанні з добре розвиненою подразливістю.

3. Примітивні відчуття у поєднанні зі сприйманнями.

4. Наявність сприймань.

114. На вищому рівні сенсорної психіки живим організмам характерна:

1. Наявність відчуттів.

2. Примітивні елементи чутливості у поєднанні з погано розвиненою подразливістю.

3. Наявність сприймань.

4. Примітивні відчуття у поєднанні зі сприйманнями.

115. На нижчому рівні сенсорної психіки у поведінці живих організмів переважає:

1. Навички.

2. Спадковість.

3. Тропізми.

4. Відчуття.

116. Родова поведінка – це поведінка:

1. Певного роду організмів

2. Набута

3. Пластична

4. Спадкова

Тема 6

117. Натуралістична теорія філогенезу психіки людини полягає у тому, що:

1. Вирішальну роль у філогенезі психіки людини має суспільна праця

2. Психіка людини якісно не відрізняється від психіки тварин

3. Природа психіки людини натуральна

4. Психіка людини кількісно не відрізняється від психіки тварин

118. Суспільно-історична теорія філогенезу психіки людини полягає у тому, що:

1. Визнається соціальна детермінованість філогенезу психіки людини

2. Психіка людини якісно не відрізняється від психіки тварин

3. Розвиток психіки людини залежить від історичних подій

4. Визнається свідома детермінація філогенезу психіки людини

119. Марксистська теорія філогенезу психіки людини полягає у тому, що:

1. Психіка людини якісно не відрізняється від психіки тварин.

2. Психіка людини залежить від політичної ситуації.

3. Визнається соціальна детермінованість філогенезу психіки людини.

4. Вирішальну роль у філогенезі психіки людини має суспільна праця; свідомість має класовий характер.

120. Передумовою формування людської психіки не було:

1. Перехід наших пращурів до общинно-родового ладу.

2. Вертикальне положення тіла людини.

3. Соціально-історичне середовище.

4. Удосконалення дій руки.

121. Соціально-історичне середовище було:

1. Фактором формування психіки людини.

2. Наслідком формування психіки людини.

3. Причиною формування психіки людини.

4. Умовою формування психіки людини.

122. Продуктивна творча діяльність була:

1. Умовою формування психіки людини.

2. Фактором формування психіки людини.

3. Середовищем формування психіки людини.

4. Передумовою формування психіки людини.

123. Мовлення було:

1. Середовищем формування психіки людини.

2. Результатом формування психіки людини.

3. Фактором формування психіки людини.

4. Умовою формування психіки людини.

124. Матеріальною основою психіки є:

1. Нервова система

2. Функціональна система

3. Рефлекси

4. Фізіологічні процеси

125. Фізіологічним механізмом психіки є:

1. Ендокринна система

2. Мозок

3. Функціональна система

4. Фізіологічні процеси

126. Теорія, що стверджує: „Психічні та фізіологічні процеси протікають незалежно один від одного; діяльність одних процесів завжди якимось чином супроводжує діяльність інших”, – називається:

1. Теорією психофізичної тотожності.

2. Теорією психофізичного паралелізму.

3. Теорією психофізичної взаємодії.

4. Теорією психофізичної єдності.

127. Теорія, яка враховує взаємний вплив фізіологічних та психічних процесів, однак заперечує функціональний зв’язок між психікою та мозком, називається:

1. Теорією психофізичної взаємодії.

2. Теорією психофізичної тотожності.

3. Теорією психофізичної єдності.

4. Теорією психофізичної ідентичності.

128. Теорія, що зводить психічну діяльність до вищої нервової діяльності, називається:

1. Теорією психофізичної єдності.

2. Теорією психофізичного паралелізму.

3. Теорією психофізичної взаємодії.

4. Теорією психофізичної ідентичності.

129. Теорія, яка психіку розглядає як функцію мозку, називається:

1. Теорією психофізичної ідентичності.

2. Теорією емерджентного психонейронального монізму.

3. Теорією психофізичної єдності.

4. Теорією психофізичної взаємодії.

130. Теорія психофізичної тотожності – це:

1. Фізіологічна теорія.

2. Фізична теорія.

3. Моністична теорія.

4. Дуалістична теорія.

131. Теорія психофізичної єдності – це:

1. Функціональна теорія.

2. Фізіологічна теорія.

3. Дуалістична теорія.

4. Моністична теорія.

132. Основною функцією психіки людини є:

1. Відображення

2. Інтеграція

3. Пластичність

4. Цілісність

133.Основною функцією психіки людини є:

1. Цілісність

2. Активність

3. Пластичність

4. Регуляція

Тема 7

134. Узагальнена свідомість групи людей відображається у:

1. Суспільній свідомості.

2. Загальній свідомості.

3. Груповій свідомості.

4. Індивідуальній свідомості.

135. Свідомість конкретної особистості відображається у:

1. Індивідуальній свідомості.

2. Загальній свідомості.

3. Груповій свідомості.

4. Спільній свідомості.

136. Індивідуальну свідомість людини не характеризує:

1. Сукупність знань про довколишній світ та про себе

2. Знання людини про сам факт свого знання

3. Підпорядкування принципові задоволення

4. Передбачення результатів діяльності

137. Біодинамічна тканина дії забезпечує:

1. Об’єднання різноманітних параметрів сприймання, з яких будується психічний образ.

2. Зовнішню форму живого руху.

3. Ідеальний зміст свідомості, який виражає ставлення суб’єкта до явищ об’єктивної дійсності.

4. Взаємодію між біологічними та динамічними властивостями людини.

138. Чуттєва тканина образу – це:

1. Усвідомлене узагальнене відображення дійсності, вироблене людством і зафіксоване у формі понять, знань, норм поведінки тощо.

2. Ідеальний зміст свідомості, який виражає ставлення суб’єкта до явищ об’єктивної дійсності.

3. Зовнішня форму живого руху

4. Сукупність різноманітних параметрів сприймання, з яких будується психічний образ.

139. Значення як структурний компонент свідомості – це:

1. Усвідомлене узагальнене відображення дійсності, вироблене людством і зафіксоване у формі понять, знань, норм поведінки тощо.

2. Усвідомлення сенсу життя.

3. Зовнішня форму живого руху.

4. Сукупність різноманітних параметрів сприймання, з яких будується психічний образ.

140. Сенс як структурний компонент свідомості – це:

1. Об’єднання різноманітних параметрів сприймання, з яких будується психічний образ.

2. Сукупність різноманітних параметрів сприймання, з яких будується психічний образ.

3. Ідеальний зміст свідомості, який виражає ставлення суб’єкта до явищ об’єктивної дійсності.

4. Усвідомлене узагальнене відображення дійсності, вироблене людством і зафіксоване у формі понять, знань, норм поведінки тощо.

141. Структурним компонентом буттєвого рівня свідомості є:

1. Значення.

2. Біодинамічна тканина дії.

3. Рефлексія.

4. Інтеграція.

142. Структурним компонентом буттєвого рівня свідомості є:

1. Сенс.

2. Значення.

3. Інтеграція.

4. Чуттєва тканина образа.

143. Структурним компонентом рефлексивного рівня свідомості є:

1. Біодинамічна тканина дії.

2. Рефлексія.

3. Значення.

4. Чуттєва тканина образа.

144. Структурним компонентом рефлексивного рівня свідомості є:

1. Рефлексія.

2. Чуттєва тканина образа.

3. Координація.

4. Сенс.

145. Яка особливість індивідуальної свідомості людини виявляється, якщо психічна діяльність людини спрямована на усвідомлення своїх власних дій та станів:

1. Рефлексивність.

2. Цілісність.

3. Зосередженість.

4. Тотожність.

146. Якщо приступаючи до свідомої дії людина ставить перед собою певну мету, це свідчить про наступну особливість індивідуальної свідомості:

1. Константність.

2. Рефлексивність.

3. Неперервність.

4. Цілеспрямованість.

147. Усвідомлення людиною чинників, які спонукають і скеровують її діяльність, свідчить про наступну особливість індивідуальної свідомості:

1. Цілеспрямованість.

2. Мотивованість.

3. Неперервність.

4. Рефлексивність.

148. Уподібнення кожною свідомою людиною себе до певного “Я-образу” свідчить про наступну особливість індивідуальної свідомості:

1. Зосередженість.

2. Мотивованість.

3. Тотожність.

4. Неперервність.

149. Якщо психічні процеси чи стани, які відбуваються перед чи після певного моменту часу, людина усвідомлює як частини однієї і тієї самої індивідуальної свідомості, це свідчить про наступну особливість індивідуальної свідомості:

1. Неперервність

2. Тотожність

3. Умотивованість

4. Рефлексивність

150. Яка особливість індивідуальної свідомості людини виявляється, якщо відбувається постійний вибір одних станів і відхилення інших:

1. Цілісність

2. Вибірковість

3. Зосередженість

4. Тотожність

151. Яка особливість індивідуальної свідомості людини виявляється у концентрації психічної діяльності на певному об’єкті чи явищі:

1. Константність

2. Рефлексивність

3. Цілісність

4. Зосередженість

152. Функцією самосвідомості не є:

1. Самопізнання

2. Самосприйняття

3. Самоприйняття

4. Самовдосконалення

153. Виміром самооцінки є:

1. Якість

2. Напруження

3. Стійкість

4. Кількість

154. Міру відповідності самооцінки фактичній вираженості певної якості в суб’єкта називають:

1. Адекватність самооцінки.

2. Рівень самооцінки.

3. Стійкість самооцінки.

4. Суб’єктивність самооцінки.

155. Якщо рівень самооцінки упродовж певного часу залишається незмінним незалежно від ситуації, це свідчить про:

1. Ситуативність самооцінки

2. Об’єктивність самооцінки

3. Рівень самооцінки

4. Стійкість самооцінки

156. Самоповага, згідно поглядам В. Джемса, залежить від:

1. Успіху

2. Взаємоповаги

3. Змагальності

4. Комунікабельності

157. „Я-концепція” – це:

1. Психологічна течія

2. Динамічна система уявлень людини про саму себе

3. Один з вимірів самооцінки

4. Системний підхід до усвідомлення „Я”

Тема 8

158. Згідно з психоаналізом З. Фрейда в психіці людини існують три сфери (виберіть зайве):

1. Несвідоме.

2. Свідоме.

3. Передсвідоме.

4. Надсвідоме.

159. Принципові задоволення підпорядковується:

1. Несвідома сфера.

2. Свідома сфера.

3. Передсвідома сфера.

4. Надсвідома сфера.

160. Із прихованих (латентних) знань згідно З. Фрейду складається:

1. Несвідома сфера.

2. Надсвідома сфера.

3. Передсвідома сфера.

4. Свідома сфера.

161. Згідно психоаналітичній психології К. Юнга душа людини складається з трьох взаємодіючих структур (виберіть зайве):

1. Его

2. Передсвідоме

3. Індивідуальне несвідоме

4. Колективне несвідоме.

162. Пригнічені чи забуті конфлікти й спогади, згідно К. Юнгу, містить:

1. Архетип.

2. Колективне несвідоме.

3. Суспільне несвідоме.

4. Індивідуальне несвідоме.

163. Найглибшим шаром психіки людини, згідно К. Юнгу, є:

1. Колективне несвідоме.

2. Суспільне несвідоме.

3. Індивідуальне несвідоме.

4. Свідомість.

164. Архетип – це:

1. Цінності, які переходять від покоління до покоління.

2. Моделі поведінки, алгоритми пізнання, які переходять від покоління до покоління.

3. Норми поведінки, які переходять від покоління до покоління.

4. Індивідуальні особливості людей.

165. Архетипи зберігаються в:

1. Індивідуальному несвідомому

2. Колективному несвідомому

3. Підсвідомому

4. Надсвідомому

166. Несвідоме – це:

1. Сукупність психічних процесів, станів та дій, не зумовлених явищами дійсності, які не піддаються контролю з боку свідомості і впливу яких людина не здатна зафіксувати.

2. Сукупність психічних процесів, станів та дій, зумовлених явищами дійсності, які піддаються контролю з боку свідомості і впливу яких людина не здатна зафіксувати.

3. Психічні процеси, стани та дії, котрі ми не усвідомлюємо лише в якийсь певний момент, хоча вони здатні помітно вплинути на зміст свідомості.

4. Сукупність психічних процесів, станів та дій, зумовлених явищами дійсності, які не піддаються контролю з боку свідомості і впливу яких людина не здатна зафіксувати.

167. Підсвідоме – це:

1. Сукупність психічних процесів, станів та дій, зумовлених явищами дійсності, які не піддаються контролю з боку свідомості і впливу яких людина не здатна зафіксувати.

2. Психічні процеси, стани та дії, котрі ми не усвідомлюємо лише в якийсь певний момент, хоча вони здатні помітно вплинути на зміст свідомості.

3. Психічні процеси, стани та дії, котрі ми не усвідомлюємо лише в якийсь певний момент, хоча вони не здатні помітно вплинути на зміст свідомості.

4. Психічні процеси, стани та дії, котрі ми не усвідомлюємо постійно, хоча вони здатні помітно вплинути на зміст свідомості.

168. Основними функціями несвідомої сфери не є:

1. Логічне опрацювання інформації

2. Опрацювання невербальної інформації

3. Вловлювання відтінків контексту

4. Вловлювання нюансів

169. До неусвідомлених механізмів свідомих дій відносять:

1. Усвідомлені автоматизми

2. Неусвідомлені автоматизми

3. Надсвідомі процеси

4. Свідомі процеси

170. До неусвідомлених механізмів свідомих дій відносять:

1. Неусвідомлені чинники свідомих дій

2. Усвідомлені автоматизми

3. Неусвідомлену установку

4. Надсвідомі процеси

171. До неусвідомлених механізмів свідомих дій відносять:

1. Неусвідомлені чинники свідомих дій

2. Неусвідомлені супроводи свідомих дій

3. Усвідомлені автоматизми

4. Свідомі процеси

172. Первинні автоматизми:

1. Ніколи не усвідомлюються.

2. Усвідомлюються під час їх виконання.

3. Перестають усвідомлюватися після того, як пройшли крізь свідомість.

4. Усвідомлюються після їх виконання.

173. Вторинні автоматизми:

1. Усвідомлюються після їх виконання.

2. Усвідомлюються автоматично.

3. Усвідомлюються під час їх виконання.

4. Перестають усвідомлюватися після того, як пройшли крізь свідомість.

174. Установка – це:

1. Період підготовки до певної діяльності.

2. Стала властивість особистості.

3. Психічний стан готовності суб’єкта до певної діяльності або до певної реакції.

4. Психічний стан недостатньої готовності суб’єкта до певної діяльності або до певної реакції.

175. Мимовільні рухи, міміка та пантоміміка, вегетативні реакції належать до:

1. Надсвідомих процесів.

2. Вторинних автоматизмів.

3. Неусвідомлених супроводів свідомих дій.

4. Неусвідомлених чинників свідомих дій.

176. Неусвідомленими чинниками свідомих дій є:

1. Цінності.

2. Комплекси.

3. Наміри.

4. Норми.

177. До надсвідомого відносять:

1. Комплекси.

2. Навички.

3. Інстинкти.

4. Творче мислення.

178. До надсвідомого відносять:

1. Потяги.

2. Комплекси.

3. Осяяння.

4. Інстинкти.

179. До надсвідомого відносять: