- •Аврам абчук
- •Мойсей альтман
- •Кесар андрійчук
- •Борис антоненко-давидович
- •Василь атаманюк
- •Іван багмут
- •Рива балясна
- •Василь басок
- •Степан бен
- •Олесь бердник
- •Василь бобинський
- •Сава божко
- •Дмитро борзяк
- •Гордій брасюк
- •Юрій будяк
- •Дмитро бузько
- •Микола булатович
- •Kость буревій
- •Йосип бухбіндер
- •Ханан вайнерман
- •Петро ванченко
- •Абрам веледницький
- •Іван вирган
- •Остап вишня
- •Олекса влизько
- •Марко вороний
- •Микола вороний
- •Василь вражливий
- •Юрій вухналь
- •Денис галушка
- •Мечислав гаско
- •Юхим ґедзь
- •Володимир гжицький
- •Іван гнатюк
- •Микита годованець
- •Лесь гомін
- •Дмитро гордієнко
- •Давид гофштейн
- •Кузьма гриб
- •Григорій григор’єв
- •Айзик губерман
- •Веніамін гутянський
- •Аркадій добровольський
- •Олесь досвітній
- •Михайло драй-хмара
- •Ірма друкер
- •Ілля дубинський
- •Михайло дубовик
- •Микола дукин
- •Григорій епік
- •Сергій єфремов
- •Олена журлива
- •Натан забара
- •Дмитро загул
- •Микола зеров
- •Володимир зорін
- •Іван іванов
- •Михайло івченко
- •Мирослав ірчан
- •Майк йогансен
- •Абрам каган
- •Аркадій казка
- •Яків кальницький
- •Іван калянник
- •Пилип капельгородський
- •Ганна касьяненко
- •Іван кириленко
- •Ісаак кіпніс
- •Мелетій кічура
- •Борис коваленко
- •Олександр ковінька
- •Марко кожушний
- •Михайло козоріс
- •Петро колесник
- •Павло кононенко
- •Володимир коряк
- •Григорій косинка
- •Анатоль костенко
- •Кость котко
- •Гордій коцюба
- •Григорій кочур
- •Агатангел кримський
- •Антін крушельницький
- •Іван крушельницький
- •Володимир кузьмич
- •Іван кулик
- •Микола куліш
- •Іван лакиза
- •Максим лебідь
- •Петро лісовий
- •Юхим лойцкер
- •Ноте лур’є
- •Яків майстренко
- •Григорій майфет
- •Федір малицький
- •Іван маловічко
- •Мойсей мижирицький
- •Іван микитенко
- •Василь мисик
- •Андрій михайлюк
- •Михайло мороз
- •Василь нефелін
- •Григорій овчаров
- •Андрій панів
- •Андрій патрус-карпатський
- •Анатолій патяк
- •Панько педа
- •Сергій пилипенко
- •Валер’ян підмогильний
- •Михайло пінчевський
- •Люціанна піонтек
- •Євген плужник
- •Валер’ян поліщук
- •Григорій полянкер
- •Дмитро рудик
- •Іван савич
- •Яків савченко
- •Григорій саченко
- •Володимир свідзинський
- •Михайль семенко
- •Іван семиволос
- •Лев скрипник
- •Микола скуба
- •Олекса слісаренко
- •Олександр соколовський
- •Мирослава сопілка
- •Олександр сорока
- •Людмила старицька-черняхівська
- •Матвій талалаєвський
- •Борис тенета
- •Іван ткачук
- •Зінаїда тулуб
- •Дмитро фальківський
- •Павло филипович
- •Микола філянський
- •Микола хвильовий
- •Гнат хоткевич
- •Дмитро чепурний
- •Микола чернявський
- •Вероніка черняхівська
- •Василь чечвянський
- •Віталій чигирин
- •Борис чичибабін
- •Євген шабліовський
- •Гео шкурупій
- •Михайло шмушкевич
- •Володимир штангей
- •Іван щербина
- •Самійло щупак
- •Григорій яковенко
- •Фелікс якубовський
- •Михайло яловий
- •Володимир ярошенко
Гео шкурупій
Шкурупій Гео (Георгій) Данилович народився 21 травня 1903 р. в м. Бендери в сім’ї залізничника. Закінчивши Другу Київську класичну гімназію (1920), вступив на медичний факультет Київського університету, де провчився лише рік. Згодом 2 місяці провів в Інституті зовнішніх зносин, працював редактором і сценаристом кінофабрики, співробітничав у редакції газети «Більшовик». 1920 р. дебютував віршами в альманасі «Гроно», а за два роки по тому опублікував першу поетичну книжку «Психотези» (1922). Потім виходили друком віршовані книжки «Барабан» (1923), «Жарини слів» (1925), «Море» (1927), «Для друзів-поетів — сучасників вічності» (1929). Гео Шкурупій, один із найяскравіших представників українського футуризму, належав до активних учасників усіх футуристичних об’єднань: «Аспанфут», «Комункульт», «Нова генерація», ОППУ. 1925 р. вийшла його перша книжка оповідань «Переможець дракона». Рецензуючи її, О. Білецький назвав молодого письменника «вундеркіндом нашої літературної сучасності». Опісля з’явилося ще кілька збірок його оповідань, а також романи «Двері в день» (1929), «Жанна-Батальйонерка» (1930), «Міс Андрієна» (1934). До жодних політичних партій Гео Шкурупій не належав. Його заарештували в Києві 3 грудня 1934 р. на підставі постанови оперуповноваженої секретно-політичного відділу УДБ НКВС УРСР Гольдман, яка висунула звинувачення в приналежності його до київської групи української націоналістичної контрреволюційної терористичної організації ОУН, основною метою якої було повалення Радянської влади на Україні і відрив її від СРСР шляхом вчинення терористичних актів проти керівників партії та уряду. По справі Г. Шкурупія було проведено два судових засідання військового трибуналу — 19 березня і 27 квітня 1935 р., на яких він категорично заперечував проти висунутих звинувачень. Крім того, він подав судові письмову заяву-скаргу на неправомірні методи слідства. В ній, зокрема, говорилося: «15/1—35 р. я подав заяву на ім’я слідчого НКВС т. Грушевського із вказівкою на неправильний запис моїх показань і з вимогою їх виправити і долучити мою заяву до моєї справи. Але цього не було виконано. Тому прошу суд звернути увагу на це тепер. Показання щодо моїх розмов із знайомими мені письменниками (...) записані неправильно. Вони зредаговані, заповнені за думкою слідчого т. Гринера, записані так, як йому хотілося, і не відповідають дійсності. Мої бесіди названі в показаннях націоналістичними, як і мої настрої. Насправді ж я вказував слідчому, що бесіди були на літературні, історичні і побутові теми (...). Незважаючи на неправильний запис показань слідчим, вони підписані мною через такі обставини. Протягом усього періоду слідства, і особливо під час допитів, я був підданий слідчим жахливому моральному тискові... Крім того, сильний біль у шлунку, оскільки в мене виразка, і вкрай пригнічений стан від погроз слідчого спричинилися до стану повного отупіння, за якого я вже нічого не тямив. Слідчий користувався цим моїм станом, примушував підписувати показання, доводячи мене до істерики. Тому прошу вважати ці мої показання недійсними, оскільки фактично вони не мої, а складені за думкою і бажанням слідчого...» Після першого суду справа була повернута на додаткове розслідування. 27 квітня на другому судовому засіданні військового трибуналу Шкурупій знову доводить свою невинність і конкретними аргументами намагається спростувати звинувачення. Ось коротке його останнє слово: «Я до контрреволюційної організації не належав. Показання проти мене даються неправильні. Ніхто не сказав, що я щось конкретне зробив у терористичній групі, якою була моя участь у підготовці терактів. Я сам із робітничої родини і до контрреволюціонерів належати не можу. Почуваюсь обплутаним і не маю можливості спростувати брехню. Проти голослівних звинувачень говорять уся моя робота і все моє життя. Прошу мене виправдати». Проте військовий трибунал не почув волання душі письменника. Шкурупій був засуджений на 10 років ув’язнення у виправно-трудових таборах з подальшим трирічним ураженням у політичних правах і з конфіскацією майна. Відбував покарання в Соловецькій тюрмі. А 25 листопада 1937 р. без будь-якого попереднього слідства він був приречений «особливою трійкою» УНКВС по Ленінградському округу до вищої міри покарання — розстрілу. Вирок виконано 8 грудня 1937 р., що засвідчено відповідним актом. За клопотанням дружини Гео Шкурупія — Варвари Іванівни — справа її чоловіка була переглянута. Гео Шкурупій реабілітований посмертно.
