Федір малицький

Малицький Федір Михайлович народився 1 березня 1 900 р. в с. Долгобичів на Холмщині (тепер — Польща). Закінчив сільську школу (1914). Під час першої світової війни разом із батьком емігрував до Росії, де працював на Тульському патронному заводі. 1918 р. поступив у Єпіфанську учительську гімназію, а через рік повернувся на Холмщину, де проживав до 1920 р. Після вступу в цей край Червоної Армії виїхав у Житомир, де навчався в учительській гімназії. Затим перебрався на Кубань, працював рік учителем, після чого поступив у Київський інститут народної освіти. Літературну працю почав 1926 р. Видав поетичні збірки «Холмщина» (1927), «Поезії» (1931). Основна тематика його творчості — революційна боротьба західноукраїнських трудящих проти польсько-шляхетського гніту, їхні духовно-визвольні поривання. Належав до Спілки революційних письменників «Західна Україна». Друкувався у періодичних виданнях Харкова і Києва, зокрема в журналі «Західна Україна». Творчу роботу Ф. Малицького перервав сталінський терор. У постанові про арешт і трус від 26 лютого 1933 р. облвідділ ДПУ УРСР пред’явив Ф. Малицько-му звинувачення в злочинах, передбачених ст. 54-11 КК УРСР і взяв його під арешт. У зв’язку з цим було допитано чимало письменників. Агата Турчинська у своїх свідченнях від 22 лютого 1933 р. твердила, що Ф. Малицький, М. Козоріс, Д. Рудик, Д. Загул, М. Кічура та інші є прибічниками єдиної незалежної України, а їхня спілка письменників «Західна Україна» являла собою контрреволюційну організацію, яка ставила своєю метою повалення Радянської влади і відновлення Великої соборної України». У заяві до Колегії ДПУ УРСР від 25 лютого 1933 р. Ф. Малицький, зводячи наклеп на себе і своїх колег — членів «Західної України», під моральним і фізичним тиском слідства «зізнався», що ця творча організація «ставила своєю метою повалення Радянської влади в УРСР, об’єднання усіх українських земель в соборну самостійну Україну». На допиті від 26 лютого 1933 р. Ф. Малицький теж «зізнався», що «остаточною метою спілки революційних письменників, до якої він належав, було повалення Радянської влади шляхом збройного повстання і відновлення Української незалежної республіки». В обвинувальному висновку від 31 березня 1933 р., підписаному оперуповноваженим СПО ДПУ Погребінським зазначено: «Слідчу справу № 3391 щодо звинувачення Малицького Федора Михайловича надіслати на розгляд судової Трійки при Колегії ДПУ з клопотанням про застосування до звинувачуваного заходів соціального захисту — спровадження в концтабір терміном на п’ять років». Судова «трійка» постановою від 9.У.1933 р. засудила Малицького на три роки ув’язнення в концтаборах. 1935 р. Ф. Малицького звільнено із Дмітлагу, де він відбував покарання. Після цього він працював на волі, брав участь у Великій Вітчизняній війні. Нагороджений бойовими орденами і медалями. 15 липня 1958 р. Ф. Малицький звернувся до Прокуратури Київської області УРСР із заявою, в якій заперечив зведений на себе наклеп, стверджував, що його арешт був незаконним, а тому просив переглянути свою судово-слідчу справу. У наступній заяві, надісланій КДБ при Раді Міністрів СРСР по Ярославській області від 16.ІХ.1958 р., він викрив «механізм» тиску органів, які 1933 р. домоглися від нього потрібних їм зізнань. «Мені були зачитані свідчення, написані і підписані слідчим, в яких містилося стільки фальші і домислів, що я їх повністю відкидаю». 9 серпня 1959 р. Президія Київського обласного суду на підставі протесту прокурора Київської області винесла ухвалу: «Постанову Трійки при Колегії ДПУ УРСР від 9 травня 1933 р. скасувати, а справу щодо Малицького Федора Михайловича припинити у зв’язку з недоведеністю звинувачень». Помер письменник 1988 р., уже будучи реабілітованим.