Петро колесник

Колесник Петро Йосипович народився 28 січня 1905 р. у с. Баришівка Переяславськего повіту на Полтавщині в сім’ї шевця. Початкову освіту здобув у земській школі. Працюючи робітником на Баришівській торфорозробці, 1924 р. без відриву від виробництва закінчив середню школу. Одночасно вів громадсько-політичну роботу: був членом районної комісії комітету незаможних селян (КНС), пропагандистом у клубі торф’яників. За направленням районного КНС навчася в Київському інституті народної освіти, закінчив аспірантуру (1931). Працював науковим співробітником Інституту літератури АН УРСР, викладачем обласної партійної школи, кооперативного, медичного та театрального інститутів, був доцентом Київського державного університету, виконував обов’язки відповідального редактора журналу «Молодняк». Перші вірші, рецензії, літературно-критичні статті Колесник видрукував у студентському журналі «Молоді загони», потім виступав у газетах «Пролетарська правда», «Літературна газета», журналах «Молодняк», «Життя й революція», «Глобус», «За марксистсько-ленінську критику», «Літературна критика» та ін. Він автор досліджень «Валеріан Підмогильний. Критичний нарис» (1931), «Іван Франко. Коротка біографія» (1956), «Син народу. Життя і творчість Івана Франка» (1957), «Безсмертний Кобзар» (1961), «Коцюбинський — художник слова», «Іван Франко. Літературний портрет», «Fata-morgana» М. Коцюбинського» (1964), «Іван Франко. Біографічний нарис» (1966), «Степан Руданський. Літературний портрет» (1971); романів «Боротьба» (1932), «На фронті сталися зміни» (1935), «Терен на шляху» (1059), «Поет під час облоги» (1980); один з авторів 5-го тому «Історії української літератури» у восьми томах (1968), Петро Колесник був членом літературних організацій «Молодняк», ВУСПП, СП СРСР з 1934 р. Як стверджував письменник, за доносами провокаторів 12 червня 1937 р. його заарештували, звинувачуючи в тому, що він був членом контрреволюційної націоналістичної організації і «вів шкідницьку роботу серед письменницької молоді», пропагував націоналізм. «Особлива трійка» НКВС Київської області позбавила письменника волі на !0 років. Покарання відбував у Печорських виправно-трудових таборах. Повернувся Колесник у рідні краї в 1947 р. Працював над докторською дисертацією про творчість Івана Франка. Та 4 лютого 1949 р. його знову заарештовують. Звинувачення ті ж самі. На цей раз йому «подарували» лише адміністративну висилку в Красноярський край. Там, у Єнісейську, 4 роки працював робітником на будівництві, 2 роки — викладачем російської мови і літератури та креслення в технікумі. В серпні 1954 р. письменник повернувся із заслання. Військовий трибунал Київського військового округу ЗО вересня 1955 р. скасував попередні вироки і справу припинив через відсутність складу злочину. Петра Колесника поновили на науковій роботі в Інституті літератури АН УРСР, де він працював професором-консультантом. 1970 р. вийшов на пенсію. Помер 9 серпня 1987 р.

Павло кононенко

Кононенко Павло Трохимович народився 1 2 липня 1900 р. в с. Іваново-Михайлівці на Катеринославщині в сім’ї робітника. Він був п’ятим сином у родині, в якій налічувалося восьмеро дітей. Нестатки не дали змоги майбутньому письменнику одержати належну освіту. Закінчивши двокласне училище, він змушений був опановувати ремесло слюсаря, працюючи підручним у приватних майстернях м. Павлограда. Одразу ж після Жовтневої революції юнак вступає в ряди Червоної гвардії й бере участь у боях проти німецьких окупантів. В численних боях супроти Денікіна, Петлюри, Врангеля молодий червоноармієць зазнав контузії й тяжкого поранення. Пов’язавши долю з Червоною Армією, Павло Кононенко закінчує полкову школу, курси червоних старшин, вищу школу командирів у Києві, заодно вчиться на етнографічному факультеті Інституту народної освіти, починає літературний шлях. 1931 р. виходить перша збірка віршів «Ми йдемо вперед». Затим — «В один голос» (1932), «Наступ» (1933). Арештували Павла Кононенка 1938 р. в Дніпропетровську у званні капітана, коли він працював викладачем тактики на курсах удосконалення командного складу. Обвинувачення: участь «у військово-фашистській змові». Після трирічного слідства заочний вирок — 10 років позбавлення волі, а затим — довічне заслання. Відбував покарання письменник у с. Піхтовка Новосибірської області. Після арешту Берії в травні 1954 р. судово-слідча справа Кононенка була переглянута і він реабілітований. Десять років ув’язнення зараховано колишньому капітанові до службового стажу в рядах Радянської Армії. Після громадянської реабілітації був поновлений в рядах Спілки письменників, в яку був прийнятий кандидатом 1937 р. Помер 14 березня 1971 р.