Ісаак кіпніс

Кіпніс Ісаак (Іцхок) Нухимович народився 12 грудня 1894 р. у с. Словечне на Житомирщині в сім’ї ремісника. Закінчив єврейську релігійну школу (хедер). Кілька років був учнем чинбаря. Учасник громадянської війни. 1921 р. переїхав у Київ, став навчатися в єврейському технікумі. Того ж року в місцевій єврейській газеті опублікував перші свої вірші та новели, які тепло були прийняті критикою і читачами. Через два роки видав першу збірку віршів «Воли». За кілька десятиліть з-під його пера вийшло чимало творів для дорослих і дітей. Велику увагу письменник приділяв і перекладам єврейською мовою з російської, української та західноєвропейських літератур. Твори самого Кіпніса друкувалися в перекладах українською, російською, білоруською мовами. Самобутній і талановитий майстер слова, він написав, зокрема, роман «Дім», повість «Місяці і дні». Належав до літературної організації ВУСПП. До Великої Вітчизняної війни жив у Києві, звідки разом з іншими літніми письменниками був евакуйований у Саратов. 1944 р. повернувся додому, продовжував активну творчу діяльність. 23 червня 1949 р. був заарештований за звинуваченням у націоналістичній агітації. 25 січня 1950 р. Особлива нарада засудила його до 10 років виправно-трудових таборів суворого режиму. З місця ув’язнення Кіпніс кілька разів звертався до вищих органів правосуддя, спростовуючи безпідставні звинувачення. Просив також не знищувати рукописів, вилучених у нього під час обшуку. З проханням переглянути справу І. Кіпніса до правоохоронних органів неодноразово зверталися М. Рильський, В. Со-сюра, І. Еренбург, Е. Казакевич. 1956 р. Ісаак Кіпніс був звільнений і реабілітований. Помер 14 квітня 1974 р.

Мелетій кічура

Кічура Мелетій Омелянович народився 21 січня 1881 р. в селі Носів, тепер Бережанського району, на Тернопільщині. Закінчив юридичний факультет Віденського університету. Працював адвокатом у Коломиї. Після революції 1917 р. жив на Радянській Україні. Літературну діяльність почав на світанку нинішнього століття. Друкувався у періодичних виданнях Галичини «Бджола» та «Неділя». В дожовтневий час видав збірки поезій «Без керма» (1910), «Теmрі раssаtі» (1913), позначені впливом модернізму. У радянський час працював журналістом в мелітопольській газеті «Советский путь» (1924), в ЦК КП (б) У інструктором культпропаганди в літературних справах. Був членом письменницької організації «Західна Україна», редагував журнал «Західна Україна» (1930), видав збірки віршів «На старті» (1929), «Відблиски криці», «Останні могікани», «Передодні» (1930), у яких, згідно з тодішніми канонами, в патетичних тонах оспівував існуючу дійсність. У кращих творах дожовтневого і радянського періодів правдиво змалював картини життя й боротьби західноукраїнських трудящих. З утвердженням сталінщини на Україні почав зазнавати різних утисків: 1929 р. під час чергової «чистки» був виключений з партії «як колишній офіцер», але згодом все ж відновлений. Заарештований у січні 1933 р., коли працював викладачем німецької мови в Київському художньому інституті. За постановою судової «трійки» при Колегії ДПУ УРСР від 9 травня 1933 р. засуджений на десять років концтаборів за міфічну приналежність до Української військової організації. Загинув 1939 р. Мелетій Кічура реабілітований посмертно.