Веніамін гутянський

Гутянський Веніамін Іонович народився 1903 р. в м. Глибичок на Вінниччині в бідній родині столяра. Початкову освіту здобув у Бершадській середній школі. Ще в дитячі роки почав трудову діяльність: спочатку учнем слюсаря та підсобним робітником, а пізніше — приватним учителем. На початку 1923 р. переїхав до Києва й поступив у педагогічний технікум. Після завершення навчання викладав мову й літературу в трудових школах Києва. Починаючи з 1930 р. пише єврейською мовою вірші для дітей, пробує себе в жанрі байки. Популярність Гутянському принесли збірки поезій: «Для малят» (1936), «Різне» (1937), «Байки» (1940), «Сіль у вічі» (1944). 1940 р. він був прийнятий до Спілки письменників. Під час Великої Вітчизняної війни Гутянський разом із родиною евакуювався до Уфи, працював коректором у видавництві. У воєнні роки поет створив ряд гострих сатиричних віршів, спрямованих проти фашизму, перекладав на рідну мову байки Крилова. Після Перемоги поет тяжко хворим повернувся до Києва. 5 липня 1949 року Гутянський був заарештований. Як і інших єврейських літераторів, його звинуватили в «націоналістичній пропаганді», в зв’язках з американським «журналістом-розвідником» якимось Магідовим. Підставою для цього став той факт, що в дружини Гутянського — літературознавця Берти Корсунської — десь в Америці мешкав далекий родич, журналіст Магідов, котрий свого часу був акредитований у Москві. У голодні роки війни Магідов іноді надавав матеріальну допомогу Гутянському та Корсунській (її, до речі, теж арештували). Родичі зрідка зустрічалися в Києві, обмінювалися листами... Цього було достатньо, щоб звинуватити літераторів у найтяжчих гріхах. Через кілька днів після арешту В. Гутянського з’явилася стандартна постанова Особливої наради — 10 років таборів суворого режиму. У матеріалах судово-слідчої справи зберігається документ, в якому зазначено: під час обшуку квартири сім’ї літераторів опис майна не проводився через його відсутність. У кінці 1955 р. В. Гутянський був достроково звільнений із ув’язнення за станом здоров’я. Смертельно хворий на сухоти, поет ледь дістався до Кустаная, де в засланні жили його обездолені діти. 18 серпня 1956 р. поет помер, так і не повернувшись у рідний Київ. Свого часу письменники Оксана Іваненко, Володимир Сосюра та Марія Пригара звернулися в судові органи з вимогою реабілітувати чесне ім’я поета. Цієї події Веніамін Гутянський, на жаль, так і не дочекався. Реабілітований він посмертно.

Аркадій добровольський

Добровольський Аркадій Захарович народився 14 листопада 1911 р. в с. Клекотина нинішнього Шаргородського району, Вінницької області в сім’ї хлібороба. Після закінчення семирічки 1925 р. вступив на механічне відділення Барської індустріально-технічної профшколи, яке 1927 р. змушений був покинути через матеріальну скруту. Працював ;слюсарем на Юзефо-Миколаївському цукровому заводі, пізніше — на ваговому заводі ім. Дзержинського у Києві. В цей час почав писати вірші, які друкував у журналі «Молодий більшовик», «Життя й революція», «Глобус». В 1930 р. вступив до творчого об’єднання комсомольських письменників «Молодняк». Восени 1931 р. А. Добровольський став студентом літературно-лінгвістичного факультету Київського інституту народної освіти, де провчився лише одну зиму. Деякий час працював завідуючим Будинком літераторів у Києві, опісля — на Київській кіностудії художніх фільмів, де з великими перервами працював редактором-консультантом і штатним сценаристом до 1936 р., після чого вступив у Всесоюзний державний інститут кінематографії. В цей період Добровольський написав кілька сценаріїв. Зокрема, написаний у співавторстві з Помєщиковим сценарій «Полюшко-поле» став основою фільму «Трактористи» (1936). Підготував до друку збірки поезій «Квітнуть жита» і оповідань «Подільські агронавти», проте видати не встиг. Молодший лейтенант управління Держбезпеки Гольдфарб і сержант Лейбович 15 січня 1937 р. заарештували А. Добровольського на квартирі у Помєщикова. Трус був проведений і в кімнаті гуртожитку, де студент проживав у Москві. Його звинувачували у контрреволюційній націоналістичній та терористичній діяльності. На допитах, які вів слідчий Давидов, тільки під впливом «фізичних методів» визнав вину. Військовий трибунал Київського військового округу на судовому засіданні 10 квітня 1937 р. виніс вирок: 7 років ув’язнення і 5 років позбавлення в політичних правах. Вирок вступив у силу 16 квітня 1937 р. Покарання відбував в тресті «Дальбуд». Після відбуття строку військовий трибунал військ НКВС знову засудив його на 10 років позбавлення волі і наступним п’ятирічним пораженням у правах. Підставою став вірш «Мудрый Кролик», в якому вбачали натяк на культ вождя. Після закінчення строку ув’язнення залишився на Колимі як вільнонайманий. У селищі Ягідне 8 червня 1957 р. його знову заарештували. Звільнили 2 вересня 1958 р., коли прокуратура Магаданської області закрила його справу. Військова колегія Верховного Суду СРСР 7 вересня 1957 р. скасувала вирок 1937 р. щодо А. Добровольського, а військовий трибунал Далекосхідного військового округу 4 грудня 1957 р. анулював вирок 1944 р. На Україну А. Добровольський повернувся в 1959 р. Працював у сценарній майстерні Київської кіностудії ім. О. Довженка. У співавторстві з Ліною Костенко написав кіносценарій «Перевірте свої годинники», відзначений премією на республіканському конкурсі. Перекладав художні твори з англійської (Д. Голсуорсі, А. Сілітоу), французької (Жорж Гові) для журналу «Всесвіт», редагував переклади з польської для видавництва «Радянський письменник». Помер 10 червня 1969 р.