…З ПОРОГА СМЕРТІ… Письменники України – жертви сталінських репресій

Аврам АБЧУК 4

Мойсей АЛЬТМАН 4

Кесар АНДРІЙЧУК 5

Борис АНТОНЕНКО-ДАВИДОВИЧ 5

Василь АТАМАНЮК 6

Іван БАГМУТ 6

Рива БАЛЯСНА 7

Василь БАСОК 7

Степан БЕН 8

Олесь БЕРДНИК 8

Василь БОБИНСЬКИЙ 9

Сава БОЖКО 9

Дмитро БОРЗЯК 10

Гордій БРАСЮК 10

Юрій БУДЯК 11

Дмитро БУЗЬКО 11

Микола БУЛАТОВИЧ 12

Kость БУРЕВІЙ 12

Йосип БУХБІНДЕР 13

Ханан ВАЙНЕРМАН 14

Петро ВАНЧЕНКО 14

Абрам ВЕЛЕДНИЦЬКИЙ 14

Іван ВИРГАН 15

Остап ВИШНЯ 15

Олекса ВЛИЗЬКО 16

Марко ВОРОНИЙ 16

Микола ВОРОНИЙ 17

Василь ВРАЖЛИВИЙ 18

Юрій ВУХНАЛЬ 18

Денис ГАЛУШКА 19

Мечислав ГАСКО 19

Юхим ҐЕДЗЬ 20

Володимир ГЖИЦЬКИЙ 20

Іван ГНАТЮК 21

Микита ГОДОВАНЕЦЬ 21

Лесь ГОМІН 22

Дмитро ГОРДІЄНКО 22

Давид ГОФШТЕЙН 23

Кузьма ГРИБ 23

Григорій ГРИГОР’ЄВ 24

Айзик ГУБЕРМАН 24

Веніамін ГУТЯНСЬКИЙ 24

Аркадій ДОБРОВОЛЬСЬКИЙ 25

Олесь ДОСВІТНІЙ 25

Михайло ДРАЙ-ХМАРА 26

Ірма ДРУКЕР 27

Ілля ДУБИНСЬКИЙ 27

Михайло ДУБОВИК 27

Микола ДУКИН 28

Григорій ЕПІК 28

Сергій ЄФРЕМОВ 29

Олена ЖУРЛИВА 30

Натан ЗАБАРА 30

Дмитро ЗАГУЛ 30

Микола ЗЕРОВ 31

Володимир ЗОРІН 32

Іван ІВАНОВ 32

Михайло ІВЧЕНКО 33

Мирослав ІРЧАН 33

Майк ЙОГАНСЕН 34

Абрам КАГАН 35

Аркадій КАЗКА 35

Яків КАЛЬНИЦЬКИЙ 35

Іван КАЛЯННИК 37

Пилип КАПЕЛЬГОРОДСЬКИЙ 37

Ганна КАСЬЯНЕНКО 38

Іван КИРИЛЕНКО 38

Ісаак КІПНІС 39

Мелетій КІЧУРА 40

Борис КОВАЛЕНКО 40

Олександр КОВІНЬКА 40

Марко КОЖУШНИЙ 41

Михайло КОЗОРІС 41

Петро КОЛЕСНИК 41

Павло КОНОНЕНКО 42

Володимир КОРЯК 42

Григорій КОСИНКА 43

Анатоль КОСТЕНКО 43

Кость КОТКО 44

Гордій КОЦЮБА 44

Григорій КОЧУР 45

Агатангел КРИМСЬКИЙ 45

Антін КРУШЕЛЬНИЦЬКИЙ 46

Іван КРУШЕЛЬНИЦЬКИЙ 47

Володимир КУЗЬМИЧ 47

Іван КУЛИК 47

Микола КУЛІШ 48

Іван ЛАКИЗА 48

Максим ЛЕБІДЬ 49

Петро ЛІСОВИЙ 49

Юхим ЛОЙЦКЕР 50

Ноте ЛУР’Є 50

Яків МАЙСТРЕНКО 51

Григорій МАЙФЕТ 51

Федір МАЛИЦЬКИЙ 52

Іван МАЛОВІЧКО 52

Мойсей МИЖИРИЦЬКИЙ 53

Іван МИКИТЕНКО 53

Василь МИСИК 54

Андрій МИХАЙЛЮК 54

Михайло МОРОЗ 55

Василь НЕФЕЛІН 55

Григорій ОВЧАРОВ 56

Андрій ПАНІВ 56

Андрій ПАТРУС-КАРПАТСЬКИЙ 57

Анатолій ПАТЯК 57

Панько ПЕДА 58

Сергій ПИЛИПЕНКО 58

Валер’ян ПІДМОГИЛЬНИЙ 59

Михайло ПІНЧЕВСЬКИЙ 60

Люціанна ПІОНТЕК 60

Євген ПЛУЖНИК 60

Валер’ян ПОЛІЩУК 61

Григорій ПОЛЯНКЕР 61

Дмитро РУДИК 62

Іван САВИЧ 62

ЯКІВ САВЧЕНКО 63

ГРИГОРІЙ САЧЕНКО 63

ВОЛОДИМИР СВІДЗИНСЬКИЙ 64

МИХАЙЛЬ СЕМЕНКО 64

ІВАН СЕМИВОЛОС 65

ЛЕВ СКРИПНИК 66

МИКОЛА СКУБА 66

ОЛЕКСА СЛІСАРЕНКО 67

ОЛЕКСАНДР СОКОЛОВСЬКИЙ 68

МИРОСЛАВА СОПІЛКА 68

ОЛЕКСАНДР СОРОКА 68

ЛЮДМИЛА СТАРИЦЬКА-ЧЕРНЯХІВСЬКА 69

МАТВІЙ ТАЛАЛАЄВСЬКИЙ 69

БОРИС ТЕНЕТА 70

ІВАН ТКАЧУК 70

ЗІНАЇДА ТУЛУБ 71

ДМИТРО ФАЛЬКІВСЬКИЙ 71

ПАВЛО ФИЛИПОВИЧ 72

МИКОЛА ФІЛЯНСЬКИЙ 72

МИКОЛА ХВИЛЬОВИЙ 73

ГНАТ ХОТКЕВИЧ 73

ДМИТРО ЧЕПУРНИЙ 74

МИКОЛА ЧЕРНЯВСЬКИЙ 75

ВЕРОНІКА ЧЕРНЯХІВСЬКА 75

ВАСИЛЬ ЧЕЧВЯНСЬКИЙ 75

ВІТАЛІЙ ЧИГИРИН 76

БОРИС ЧИЧИБАБІН 76

ЄВГЕН ШАБЛІОВСЬКИЙ 77

ГЕО ШКУРУПІЙ 77

МИХАЙЛО ШМУШКЕВИЧ 78

ВОЛОДИМИР ШТАНГЕЙ 79

ІВАН ЩЕРБИНА 79

САМІЙЛО ЩУПАК 79

ГРИГОРІЙ ЯКОВЕНКО 80

ФЕЛІКС ЯКУБОВСЬКИЙ 80

МИХАЙЛО ЯЛОВИЙ 81

ВОЛОДИМИР ЯРОШЕНКО 81

Аврам абчук

Абчук Аврам Пінхусович народився 1897 р. у Луцьку на Волині в багатодітній сім’ї дрібного службовця. П’ятирічним хлопчиком був відданий батьками в хедер — напіврелігійну єврейську початкову школу. Проте продовжити навчання в міській гімназії через так звану «процентну норму», яка обмежувала доступ дітям єврейського походження в навчальні заклади царської Росії, не зміг. Тому, коли йому виповнилося тринадцять літ, полишив отчий дім. Шлях його проліг до Києва. Якось у робітничому клубі, куди бездомний юнак частенько навідувався після трудового дня, виступали відомі поети Давид Гофштейн, Перец Маркіш, Лейб Квітко і Давид Бергельсон. Після закінчення літературної частини сором’язливий від природи Абчук протиснувся до поважних гостей і простягнув одному з них власні вірші, які потай складав. Давид Гофштейн, познайомившись із творами початківця, інтуїтивно відчув: перед ним — народний самородок. Довідавшись, що хлопчина не має в Києві ні кола ні двора, запросив до себе на квартиру. А потім прилаштував його вихователем у щойно відкритий Будинок безпритульників, ввів у літературне середовище. Вже перші публікації Абчука в єврейській періодиці принесли йому визнання. Як завважила тодішня критика, «на небосхилі єврейської літератури заяскравіла нова зоря». А молодий письменник не лише творив новели й нариси, але й наполегливо вчився. Закінчив Київський інститут народної освіти (КІНО). Коли ж у Києві відкрився Інститут єврейської культури при Академії наук України, став одним із перших його наукових співробітників. На початок 30-х років припадає розквіт таланту Аврама Абчука. В цю пору одна за другою з’являються збірки його новел, критичних праць, монографії. А коли був опублікований роман «Гершл Шамай» (1933), всім стало ясно: в єврейську літературу прийшов справжній майстер «великої» прози. Його книги перекладалися на мови народів СРСР. За ідейно-естетичним спрямуванням своєї творчості Абчук належав до літературної організації ВУСПП (Всеукраїнська спілка пролетарських письменників). Деякий час був її секретарем. Як один із найавторитетніших єврейських прозаїків і критиків, він у складі письменницької делегації України, куди входили Тичина, Рильський, Микитенко, Панч, Бажан та ін., у серпні 1934 р. брав участь у роботі І Всесоюзного з’їзду письменників, який організаційно оформив у єдину спілку всіх професійних літераторів. А на І Всеукраїнському з’їзді письменників був одностайно обраний керівником єврейської секції. Здавалося, що творча доля Абчука складається щасливо. Але в ту пору набрала шалених обертів кривава сталінська січкарня. 27 вересня 1937 р. на одній із київських вулиць агенти НКВС схопили Абчука. В той же день під час трусу його дружина і син Вільям, ще немовля, були викинуті з квартири на вулицю, а невдовзі вислані з Києва. Підручні Єжова висунули Абчукові стандартне для всіх інтелігентів звинувачення: підривна діяльність, проведення на території СРСР шпигунства на користь однієї іноземної держави. Яка діяльність, на користь якої держави велося шпигунство — слідство анітрохи не турбувало. Воно мало поставляти жертви на конвейєр нищення і справно це робило. 27 вересня Абчук був кинутий за грати, а 10 жовтня 1937 р. розстріляний. Після смерті «любимого вождя всіх народів» Спілка письменників України розпочала боротьбу за реабілітацію безвинно репресованих сталінщиною літераторів. Винятково благородну роль у справі А. Абчука відіграли Володимир Сосюра і Максим Рильський. В результаті їхнього клопотання 13 жовтня 1956 р. судово-слідча справа Абчука була переглянута Верховним Судом СРСР і вирок Особливої наради при НКВС СРСР від 10 жовтня 1937 р. скасований. Аврам Абчук реабілітований посмертно.