29. Поняття мотивування та його роль в досягненні мети організації.

Термін „мотивація” (фран. motiv, від лат. moveo - спонукаюча, рухаю) – означає усвідомлена причина, підстава для якоїсь дії чи вчинків людини.

В широкому розумінні під мотивацією розуміють процес спонукання себе та інших для ефективної діяльності і досягнення поставлених цілей перед кожним працівником і організацією в цілому.

Мотиви в сфері праці виконують такі функції:

• Орієнтуючі, що націлюють працівника на певний варіант поведінки,

• Смислоутворюючі, які відображають смисл поведінки працівника,

• Опосередковуючі, що обумовлюють результат впливу на поведінку працівника як внутрішніх, так і зовнішніх спонукань, що відображається в мотиві ,

• Мобілізуючі, які полягають в тому, що мотив „примушує” працівника зібратися, сконцентруватися для виконання важливих для цього видів діяльності,

• Виправдовуючі, що відображають в мотиві поведінки ставлення працівника до загальноприйнятого і встановленого зразка поведінки, тієї чи іншої соціальної норми

Мотиви можуть бути:внутрішні, зовнішні.

Зовнішні мотиви обумовлені прагненням людини володіти якими-небудь речами, які не належать їй або, навпаки, — уникати такого володіння.

Мотиви, які формуються в людини під дією багатьох зовнішніх і внутрішніх суб'єктивних і об'єктивних факторів, „включаються" в дію під впливом стимулів.

Стимулами можуть виступати матеріальні речі, дії інших людей, надії, сподівання тощо.

За висловлюванням Форда-старшого, тільки два стимули заставля­ють працювати людей: жага заробітної плати і побоювання її втрати.

Мотивація базується на двох категоріях: потребах і винагородах. Потреба — це відчуття працівником нестачі йому чого-небудь (по­ваги, грошей, середовища тощо). Винагорода - це те, що людина вважає цінним для себе.

Потреби формують в свідомості людини інтерес, який створює мотиви - усвідомлене спонукання до дії.

Розрізняють потреби первинні (фізіологічні: потреби в їжі, воді, одязі, помешканні, сексі тощо) та вторинні (психологічні: визнан­ня заслуг, трудові успіхи, службове зростання тощо).

Працівник насамперед задовольняє такі групи первинних потреб: потреби в їжі, воді, одязі, помешканні, сексі, захисті від фізичної та психологічної небезпеки, що необхідно враховувати у менеджменті.

Як показує практика, для більшості персоналу підприємств мотива­ція до праці є складовою невід'ємною частиною мотивації до життя.

30. Взаємозв’язок потреб, спонукань, цілей і винагород персоналу в процесі мотивації.

Під потребами, спонуканнями, цілями і винагородами в процесі

мотивації існує прямий і зворотний зв'язок.

Ефективно управляти можна лише за таких умов, коли є чіткі уявлення про потреби, мотиви діяльності виконавця, про його позицію, цілі, ціннісну орієнтацію.

Слід мати на увазі, що працівник не завжди усвідомлює свої спону­кання (цілі, потреби, ідеали, направленість своєї особистості і т.ін.).

Мотивація виникає із незадоволених потреб і дій, що дають їй поштовх, якщо вони успішні і задовольняють ці потреби.

Деякі потреби, такі як їжа, задовольняються лише на деякий час. Інші потреби, такі як потреба в дружбі, можуть задовольнятися на тривалий час, але можуть залишатися незадоволеними інші потреби.

Тому завжди важливо з'ясовувати, які специфічні потреби дають поштовх виникненню мотивації у даного працівника, уданий час.

Фактором мотивації насамперед виступає система стимулюван­ня праці, наскільки витримується принцип соціальної справед­ливості і еквівалентності винагород трудовому вкладу, а також обов'язковість компенсації матеріальних витрат, допущених пра­цівником через недбалість.

В умовах економічної нестабільності особливо важливого значен­ня набуває організаційний фактор мотивації:

забезпечення порядку і дисципліни праці;

підвищення відповідальності за своєчасне і якісне виконання завдань;

організація чіткості робочого ритму;

Підвищення відповідальності за гігієнічність, естетичність,екологічність трудових процесій.

Велику групу МОТИВІВ становлять спонукання, які СТИМУЛЮЮТЬ­СЯ самим змістом трудового пронесу: почуття задоволення від творчого напруження сил, естетичне задоволення від добре зробленої речі.

На відмінну від мотиву, спонукання викликаються зовнішніми факторами, які поділяються на матеріальні (винагороди за працю) і моральні стимули: визнання заслуг індивіда, справедливе ставлення до нього, створення у працівника почуття особистої причетності до успіхів організації, творчі, психологічні та ін.

Мотив є суб'єктивним явищем, усвідомленням вчинків, які в кінцевому підсумку перетворюються у постановку цілі, що спо­нукає працівника до дії внаслідок трансформації зовнішнього спонукаючого фактора і його усвідомленням індивідом.