Еволюція інформаційних озброєнь
Перший етап розвитку систем інформаційної зброї - застосування інформаційної зброї для протидії засобам ураження. Засоби радіоелектронної протидії (РЕП) не є зброєю, що руйнує цілі, але їх застосування передує початку бойових операцій у сучасній війні. РЕП ніби розчищає шлях для безперешкодного застосування бойових систем високоточної зброї. За декілька діб до початку операції «Буря в пустелі» США вперше в широких масштабах провели радіоелектронний натиск на активні засоби ППО, органи управління та інші важливі об'єкти на території Іраку.
Другий етап розвитку систем інформаційної зброї - застосування інформаційної зброї для інформаційного впливу не тільки на засоби ураження, а й системи управління і зв'язку, інформаційні й комп'ютерні мережі. Проти таких систем та об'єктів розроблена спеціальна інформаційна зброя, до якої належать так звані засоби програмно-математичного впливу, такі як «комп'ютерні віруси», «логічні бомби», «троянські коні», нейтралізатори тестових програм та електромагнітна зброя.
Третій етап розвитку систем інформаційної зброї - - застосування інформаційної зброї для інформаційного на людину. До таких систем слід віднести психотропну зброю, засоби зомбування людини та засоби психологічної війни. Ці засоби впливають на свідомість і психіку людей, що дає змогу керувати їхньою поведінкою. Мета психологічної війни полягає в тому, щоб зруйнувати або модифікувати у свідомості протилежної нації своє власне розуміння ролі й місця у світових процесах або ж зруйнувати чи змінити уявлення про неї всього навколишнього світу. Головний удар під час ведення такої війни концентрується або на широких прошарках населення, або спрямований лише проти політико-економічної еліти.
Теорія інформаційної війни. М.Лібіцкі «Що таке інформаційна війна»
звертає увагу на засоби завоювання держав без руйнівних наслідків за допомогою інформаційних озброєнь, зокрема, протидії міжнародному інформаційному тероризму.
виокремлює вісім напрямків такої боротьби:
боротьба з системами управління,
інформаційно-розвідувальні операції,
електронна боротьба,
психологічна боротьба,
«хакерська» боротьба,
«кібернетична» і «мережева» боротьба,
економічна інформаційна боротьба та
міжнародний інформаційний тероризм
Теорія мережево-центрованих війн. Авторами концепції мережево-центрованої війни вважаються віце-адмірал ВМС США Артур Себровскі і Джон Гарстка. Стосовно військовій сфері така війна дозволяє перейти від війни на виснаження до більш швидкоплинною і більш ефективною форми, для якої характерні дві основні характеристики: швидкість управління і принцип самосинхронізації.
Швидкість управління передбачає три аспекти:
1. Війська досягають інформаційної переваги, під якою розуміється не надходження інформації в більшій кількості, а більш висока ступінь усвідомлення і більш глибоке розуміння ситуації на полі бою. У технологічному плані все це передбачає впровадження нових систем управління, стеження, розвідки, контролю, комп'ютерного моделювання.
2. Війська завдяки своїм інформаційним перевагам втілюють в життя принцип масування результатів, а не масування сил.
3. В результаті таких дій противник позбавляється можливості будь-яких дій і впадає в стан шоку.
Принцип самосинхронізації прийшов з теорії складних систем. Відповідно до цієї теорії складні явища і структури найкраще організуються за принципом знизу вгору. Під самосинхронізації розуміється здатність військової структури самоорганізовуватися знизу, а не змінюватися відповідно до вказівок зверху. Організаційна структура частин і підрозділів, форми і методи виконання ними бойових завдань, як очікується, будуть видозмінюватися на свій розсуд, але відповідно до потреб вищого командування.
У концептуально-теоретичному плані Себровскі і Гарстка представили модель мережево-центрованої війни як систему, що складається з трьох решіток-підсистем: інформаційної, сенсорної і бойової. Основу цієї системи складає інформаційна решітка, на яку накладаються і взаємоперетинаються сенсорна і бойова решітки. Інформаційна решітка-підсистема пронизує усю систему в повному обсязі. Елементами сенсорної системи є "сенсори" (засоби розвідки), а елементами бойової системи - "стрілки" (засоби ураження). Ці дві групи елементів об'єднуються органами управління та командування. Мережево-центрована війна може вестися на всіх рівнях ведення військових дій - тактичному, оперативному і стратегічному. Принципи її ведення жодним чином не залежать від географічного регіону, бойових завдань, складу і структури застосовуваних військ (сил).
Рівні міжнародної інформаційної безпеки
Глобальний рівень МІБ
На глобальному рівні
провідну роль у розробці та реалізації стратегії МІБ відіграє Рада Безпеки ООН
резолюція ГА ООН „Роль науки і техніки в контексті міжнародної безпеки і роззброєння” (1999 р.)
резолюція ГА ООН „Досягнення у сфері інформатизації та телекомунікацій у контексті міжнародної безпеки” (1999 р.)
резолюція ГА ООН „Створення глобальної культури кібербезпеки” (2003р.)
Регіональний рівень МІБ
На регіональному рівні провідну роль у розробці та реалізації стратегії МІБ відіграють
Організація Північноатлантичного договору (НАТО)
Шанхайська Організація Співпраці (ШОС)
Організація з питань безпеки і співробітництва в Європі (ОБСЄ)
Національний рівень МІБ
На національному рівні провідну роль у розробці та реалізації стратегії МІБ відіграють
Сполучені Штати Америки
Китайська Народна Республіка
Російська Федерація
Виклики та загрози для міжнародної інформаційної безпеки
Розробка, створення і використання засобів впливу та завдання шкоди інформаційним ресурсам і телекомунікаційним системам іншої держави
Спрямований інформаційний вплив на критично важливі структури іншої держави
Інформаційний вплив з метою підриву політичної, економічної та соціальної системи інших держав, психологічної обробки населення з метою дестабілізації суспільства
Несанкціоноване втручання в інформаційно-телекомунікаційні системи та інформаційні ресурси, а також їх неправомірне використання
Дії, що призводять до домінування і контролю в інформаційному просторі
Протидія доступу до новітніх інформаційних технологій, створення умов технологічної залежності в сфері інформатизації на шкоду іншим державам
Заохочення дій міжнародних терористичних, екстремістських і злочинних спільнот, організацій, груп та окремих правопорушників, що представляють загрозу інформаційним ресурсам та критично важливим структурам держав
Розробка та ухвалення планів, доктрин, які передбачають можливість ведення інформаційних війн і здатні спровокувати гонку озброєнь, а також викликати напруженість у відносинах між державами і власне виникнення інформаційних воєн
Використання інформаційних технологій і засобів, які порушують основні права і свободи людини, що реалізуються в інформаційній сфері
Транскордонне поширення інформації, що суперечить принципам і нормам міжнародного права, а також внутрішньому законодавству конкретних країн
Маніпулювання інформаційними потоками, дезінформація і приховування інформації з метою впливу на психологічне та духовне середовище суспільства, ерозії традиційних культурних, моральних, етичних та естетичних цінностей
П'ять кілець полковника Уордена
Цілями для ураження обираються заздалегідь життєво важливі об'єкти держави-жертви. Відповідно до концепції «п'яти кілець полковника Уордена», супротивник розглядається як системи, що складається з п'яти радіальних кілець. У центрі - політичне керівництво, потім слідують система життєзабезпечення; інфраструктура; населення і, лише в останню чергу збройні сили.
Загрози для міжнародної інформаційної безпеки за сферами життєдіяльності суспільства
Політична сфера
структур підготовки та ухвалення політичних рішень,
структур управління місцевої та регіональної влади,
структур виборчих систем,
інформаційно-телекомунікаційних урядових систем спеціального призначення.
Суспільна сфера
системи формування громадської думки,
структури засобів масової комунікації,
інформаційно-організаційні структури політичних партій, громадських рухів, національно-культурних та релігійних інституцій,
структури забезпечення основних прав і свобод, плюралізму і незалежності виявлення поглядів, вільного обміну ідеями та інформацією.
Економічна сфера
системи загальноекономічного аналізу та прогнозування економічного розвитку,
структури прийняття рішень та координації управлінських дій в економічній сфері, зокрема, в умовах надзвичайного стану,
інфраструктури банківських мереж та систем,
системи управління в критично важливих для функціонування держави структурах (енергетика, транспортні комунікації, телекомунікаційні та інформаційні мережі).
Військова сфера
інформаційні ресурси збройних сил,
ВПК,
системи управління військами,
системи контролю і постійного спостереження,
канали надходження інформації стратегічного, оперативного, розвідувального характеру.
Науково-технологічна сфера
феномену транскордонного переміщення інтелектуальних ресурсів, тобто вивезення інформації унікального науково-технологічного характеру на біологічних носіях до міжнародних систем спостереження,
результати аналізу та прогнозування тенденцій науково-технологічного розвитку в різних країнах з метою доступу до конфіденційних інформаційних ресурсів. системи накопичення науково-технічної інформації,
інституції та структури фундаментальних і прикладних досліджень,
об’єкти інтелектуальної власності, ноу-хау тощо
Духовна сфера
система духовних ідеалів та морально-етичних цінностей суспільства,
конфесійні протистояння,
релігійний фанатизм тощо.
Новітні загрози для міжнародної інформаційної безпеки Кіберзагрози
Кіберзагрози можуть існувати для військової (оборонної) і для цивільної інфраструктури:
в атомній енергетиці зміна інформації або блокування інформаційних центрів може спричинити припинення подачі електроенергії в міста і на військові об’єкти, викликати ядерну катастрофу;
перекручування інформації або блокування інформаційних систем у фінансовій сфері може призвести до економічної кризи,
виведення з ладу систем керування військами і військовою технікою здатне спровокувати початок бойових дій, стати причиною втрат серед цивільного населення і військових;
колосальні людські втрати та екологічна криза можуть бути наслідками терористичного втручання в роботу транспортних систем, об’єктів біологічної або хімічної промисловості.
Кібертероризм – 1) дії з дезорганізації інформаційних систем, що створюють небезпеку загибелі людей, завдання значного майнового збитку або настання інших суспільно небезпечних наслідків, якщо вони здійснені з метою порушення суспільної безпеки, залякування населення або впливу на прийняття рішень органами влади; 2) політично вмотивовані хакерські операції, з тяжкими наслідками для функціонування державних і суспільних систем, зорієнтований на широке висвітлення в засобах масової інформації та спричинення суспільного резонансу.
Психотероризм розглядається як негативні інформаційно-психологічні впливи, перш за все маніпулятивні, на масову свідомість, суспільство, владні структури, громадську думку.
Важливим стає ефект залякування, який можна отримати шляхом безпосереднього впливу на мотивацію поведінки і вчинків як світової, так і іншого типу спільноти. Такий вплив кваліфікується саме як негативний, оскільки спричинює психоемоційну і соціально-психологічну напруженість, модифікацію етичних критеріїв і норм, морально-політичну дезорієнтацію і як наслідок неадекватну реакцію цілої спільноти.