Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
vse_shp.doc
Скачиваний:
2
Добавлен:
01.04.2025
Размер:
2.06 Mб
Скачать
  1. Характеристика сучасних підходів до управління організаціями.

Сучасні підходи до управління пов’язані з розглядом організації як системи, діяльність якої постійно залежить від змінного набору обставин. Системний підхід ґрунтується на використанні теорії систем у менеджменті з кінця 50-х років.

Система – це сукупність взаємопов’язаних та взаємодіючих елементів, що визначають її характер. Усі організації є відкритими системами, які складаються з таких елементів, як структура, завдання, технологія, персонал, цілі, місія, корпоративна культура. Великі частини систем самі можуть утворювати системи, які стосовно першої системи можна називати підсистемами (відділи, цехи, служби тощо).

Графічне зображення організації як відкритої системи: Вхід (матеріали, сировина, та інші ресурси); Процес перетворення (виробничо-господарська діяльність); Вихід (товари прибуток, соціальна відповідальність, освоєння ринку, тощо).

Ситуаційний підхід розроблений в 60-х роках випливає з поняття ситуації як конкретного набору обставин, що впливають на організацію протягом певного часу. Ситуаційний підхід спрямований на підбір прийомів менеджменту для конкретних управлінських операцій з метою найбільш ефективного досягнення цілей організації.

Ситуаційний підхід передбачає, що універсальні теорії не можна застосувати до організацій, оскільки кожна організація унікальна.

Інноваційний підхід до управління передбачає системне і цілеспрямоване використання результатів наукових досліджень, розробок, новітніх технологій в діяльності організацій, які забезпечують випуск і реалізацію нових -

У більш широкому розумінні під інноваційним підходом до управління організаціями слід розуміти: виготовлення і впровадження нового, для тієї чи іншої галузі народного господарства ще не відомого споживача продукту, послуги, техніки, технології; проведення відповідної реорганізації на підприємстві; отримання нового джерела сировини чи напівфабрикатів; впровадження нового, для тієї чи іншої галузі народного господарства, ще практично невідомого методу виробництва продукції, її продажу чи надання послуг споживачам; засвоєння нового сегмента ринку збуту, на якому до цього часу та чи інша галузь народного господарства ще не була представлена; впровадження нових форм вивчення кон’юктури ринку, постачання сировини, товарів, які скорочують матеріальні та фінансові витрати на здійснення виробничих і комерційних процесів тощо.

Процесний підхід до управління – це сукупність безперервно пов’язаних дій, які здійснює менеджер для досягнення поставлених цілей перед організацією. Цілі дії, кожна з яких є також процесом, називають функціями менеджменту (планування, організування, мотивування, координування, контролювання).

Періодизація головних проблем менеджменту та шляхів їх вирішення: 1985-1920( Проблема -Удосконалення операцій трудового колективу – Рішення Аналіз змісту роботи і визначення її основних компонентів; застосування стимулювання працівників - Школа і підхід Наукове управління); 1920-1950 (Ефективне функціонування великої організації - Підходи до вдосконалення управління організацією в цілому; формування ієрархічних структур менеджменту - Класична, раціоналістична або адміністративна школа в управлінні); 1936-1955 (Максимізація випуску продукції і зростання ефективності - Зростання продуктивності праці - Школа людських стосунків і поведінських наук); 1956-1970 (Управлінський контроль за всіма параметрами - Побудова і взаємодія систем - Системний підхід); 1971-1980 (Забезпечення конкуренції і завоювання ринків

Стратегічне планування - Ситуаційний підхід); 1981-1985 (Ефективність реалізації цілей - Формування культури організації - Ситуаційний підхід); 1986-1990 (Адаптація до змін - Інноваційний менеджмент - Ситуаційний підхід); сучасність (Максимальне використання всіх можливостей менеджменту – Лідерство - Ситуаційний та новий підходи).

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]