8. Історія розвитку управлінської науки в світі та в Україні

Необхідність в управлінській діяльності виникла фактично на перших етапах становлення людського суспільства. Потреба в науці про менеджмент виникла в кінці ХІХ – на поч. ХХ ст. і пов’язана з появою великого машинного виробництва

Слід мати на увазі, що формування сучасної системи менеджменту в Україні потребує: Створення нової стабільної системи органів державного керування економікою; Формування нового управлінського мислення керівників всіх рівнів; Розробки наукової бази менеджменту; Набуття досвіду цивілізованого ведення бізнесу;

Формування цілісної системи підготовки висококваліфікованих і духовно розвинутих керівників всіх рівнів за генетичними здібностями та знанням стратегічного і тактичного менеджменту.

Етапи розвитку менеджменту як науки: Розвиток науки про управління людьми в процесі виробництва, Побудова систем управління,орієнтованих на ринок, Формування управлінських механізмів на засадах розвитку людських стосунків, Комп’ютеризація управлінських процесів, Активне застосування кількісних (економіко-математичних) методів як важливих напрямів формалізації методів менеджменту і трансформації їх в управлінські рішення, Формування системного та ситуаційного підходів.

Етапи розвитку управлінської науки в радянський і пострадянський періоди:

Жовтень 1917р.- березень 1921р.(Розроблялись форми і методи державного управління виробництвом, обґрунтовувались принципи централізму, організаційні методи управління, адміністрування та державне регулювання)1921-1928рр. (Здійснювалось подальше вдосконалення адміністративного управління виробництвом, були зроблені спроби застосування госпрозрахунку як основи економічних методів управління, з’явились трести і синдикати, а також формально вивчались можливості участі працівників в управлінні)

1929-1945рр.(Пов’язаний з організацією індустріальної бази суспільного виробництва, увагу приділяли удосконаленню структур управління, методів підходу і підготовку кадрів планування і організації виробництва)1946-1965рр.(Характеризується пошуком нових форм функціонування і взаємодії державних органів управління, спробою переходу до територіальної і територіально-галузевої системи управління, що врешті-решт призвела до поглиблення адміністрування)1965-1975рр(Була здійснена служба проведення господарської реформи через посилення ролі економічних методів управління) 1985р. і донині (Цей період характеризується проведенням економічних ринкових реформ в умовах розвитку незалежної національної економіки України)

Хронологія науки про управління: 5 тис. років до н.е. Шумери (Писемність, реєстрація фактів) 4 тис. років до н.е. Древній Єгипет (Організація, планування, контроль) 3 тис. років до н.е. Древній Єгипет (Децентралізація в організації управління, письмові запити, використання рекомендацій „штабу”) 2 тис. років до н.е. Древній Єгипет (Централізація в організації управління, відповідальність) 1 тис. років до н.е. Китай (Визнання необхідності організації, планування, спеціалізації, керівництва і контролю) 400 років до н.е. Сократ (Формулювання принципу універсальності менеджменту) 400 років до н.е. Ксенофонт (Визнання менеджменту як особливого виду мистецтва) 350 років до н.е. Платон (Формулювання принципу спеціалізації) 325 років до н.е. Олександр Македонський (Створення штабу) 284 років до н.е. Діоклетіан (Делегування повноважень) 1436р. Арсенал Венеції (Облік витрат виробництва. Чеки і баланси для контролю, присвоєння номерів при інвентаризації, використання методу конвеєра, контроль товарних запасів, контроль собівартості) 1500р. Томас Мор(Аналіз недоліків поганого керівництва) 1525р. Ніколо Макіавелі (Усвідомлення принципу масової згоди, цілеспрямованість в організації, визначення якості керівництва) 1725р. Іван Тихонович Посошков (Діапазон контролю, рівномірне завантаження виконавців, тестування, облік, контроль, дотримання ритмічності трудових процесів) 1767р. Деймс Стюарт (Витоки теорії влади, вплив автоматизації) 1776р. Адам Сміт (Застосування принципу спеціалізації до промислових робітників, розрахунок оплати праці, потреби „економічної” людини, концепції контролю) 1790р. Олександр Суворов (Принципи навчання і виховання воїнів, наука перемагати) 1810р. Роберт Оуен (Узагальнення особистого досвіду управління, відповідальність за підготовку робітників) 1860-1870 Московське вище технічне училище МВТУ ім. Баумана (Методика раціоналізації трудових рухів) 1881р. Джозеф Вартон (Розробка курсу підприємницького менеджменту для коледжу) 1900р. Федерік Тейлор (Науковий менеджмент, системний підхід, кадровий менеджмент, відношення між працею і менеджментом, система оцінки собівартості, дослідження робочого часу, визначення наукового менеджменту, функціональна організація) 1910р. Х’юго Манстерберг (Використання психології в менеджменті) 1911р. Семенов І., Пійкін А.(Курс лекцій „Організація заводського господарства”, сформульовані „основні закони організації виробництва і НОП”) 1911р. Харлоу С. Персон (Організував першу наукову конференцію в США з менеджменту)1916р. Генрі Файоль (Перша повна теорія менеджменту, функції менеджменту, принципи менеджменту, необхідність викладання менеджменту) 1920р. Петербурзький політехнічний інститут, Московське вище технічне училище (Формулювання „законів” наукової організації і „НОП” (закон найменшої при ланцюговому зв’язку; закон взаємного замкнення; закон ритму; закон паралельної послідовності робіт; закон фронту робіт; закон реальності умов) 1920р. Богданов А.А. (Розробка принципів нової науки про закони організації, що діють в техніці, економіці і політиці, а також необхідності їх системного вивчення) 1927р. Елтон Мейо (Соціологічна концепція групових спрямувань) 1930р. Мері П. Фолетт (Філософія менеджменту, що ґрунтується на індивідуальній мотивації, груповий підхід до вирішення проблем менеджменту) 1935р. Єрманський О.А. (Методологія раціоналізації управлінської праці, закон організаційної суми. Прийшов до висновку, що в майбутньому всі стануть керівниками – співвідношення історично складалось так: ХІХс. 1:1000, 1914р. 1:2, в 1920р. 1:5, в недалекому майбутньому повинно бути 1:0. Тейлор вважав ідеальним співвідношення 1:3) 1938р. Честер Бернанд (Теорія організації, соціологічні аспекти менеджменту) 1938р. Гостев А.К.(НОП” потрібно починати з окремої людини. Концепція вузької бази: робітник біля станка є директор свого підприємства. Формула „розрахунок-установка-обробка-контроль-облік-систематика-розрахунок”) 1939р. Керженцев П.М. (Теорія організаційної діяльності. Загальні риси управління людьми) 1949р. Норберт Вінер та інш. (Ухил на системний аналіз і теорію інформації у менеджменті) 1950р. Дунаєвський Ф.Р. (Теорія адміністративної ємкості, тобто здатність керувати певною кількістю осіб) 1955р. Герберт Саймон та інші (Надали особливе значення поведінці людини при прийнятті рішення.) 1960р. Дуглас МакГрегор (Довів, що відношення менеджера до підлеглих суттєво впливає на їх роботу і клімат у організації. В теорії „Х” – утвердження переваги контролюючого менеджера, а в теорії „У” – принцип розподілу відповідальності.) 1965р. Ігор Ансофф (Модель стратегічного планування.) 1972р. Д.М. Гвишиани (Систематизація і аналіз американської теорії управління) 1975р. Генрі Мінцберг (Розглянув організаційні структури від машинної бюрократії до „адхок”-кратії) 1981р. Г. Кунц і С.О. Донннел(Системний і ситуаційний аналіз управлінських функцій) 1985р. Р.А. Акофф (Стратегічне планування розвитку корпорації фірм).1985-1997рр. • Визнання значення матеріальної, технологічної бази сучасного виробництва і сфери послу.• Посилення уваги до організаційної культури і демократизації управління.• Систематизація і аналіз процесу управління в умовах міжнародної конкуренції МНК та ТНК, переходу країн до відкритої економіки.• Критичний аналіз і переосмислення адміністративно-командної системи управління в умовах переходу до ринкових відносин соціалістичних країн.