38. Сутність та класифікація методів

Метод управління – це захід або сукупність заходів у будь-якій людській діяльності, спосіб досягнення мети, шлях вирішення певного завдання

Роль методів менеджменту полягає у створенні умов для чіткої організації процесу управління, використання сучасної техніки і прогресивної технології організації праці і виробництва, забезпечення їх максимальної ефективності при досягненні поставленої мети

Сукупність методів менеджменту у їх взаємозв’язку представляють систему методів управління

Основне покликання сучасних економічних методів менеджменту:

• Поєднання інтересів суспільства, трудового колективу і особистих інтересів працівника

• Забезпечення точного врахування всіх інтересів з метою їх оптимального поєднання для неухильного збільшення продукції і поліпшення її якості

• Забезпечення неухильного зростання прибутків і заробітної плати

• Підвищення ефективності виробничої (комерційної) діяльності організації

Методи менеджменту мають забезпечувати високу ефективність діяльності організації.

За змістом і характером переважного впливу на керовані об’єкти методи менеджменту поділяються на:Економічні, адміністративні (організаційно-розпорядчі), Соціально-психологічні

Уміння управляти полягає у володіння методами менеджменту, у правильному їх виборі, умінні використовувати на практиці.

39. Економічні методи

Основними методами, які застосовуються в умовах ринкової економіки, є економічні засоби впливу на людей.

Економічні методи менеджменту-це комплекс засобів і прийомів управління, які базуються на використання економічних законів, товарно-грошових відносин та економічних категорій, (ціна, вартість, рентабельність тощо), а також норм і нормативів.

За допомогою економічних методів створюються умови, які зацікавлюють трудові колективи і окремих працівників у високопродуктивній праці та забезпечення ефективності виробництва та комерційної діяльності.

Система економічних методів управління включає практично всі важелі механізму ринкового господарювання(тарифи, ціни, кредит, прибуток, зарплата, премія, дивіденди, податки, комерційний розрахунок.

Види економічних регуляторів, за допомогою яких здійснюється регулюючий вплив держави на господарюючі суб’єкти, показано на рис.

Система сучасних економічних методів менеджменту:Господарський (комерційний) розрахунок,Фінансування,Кредитування та субсидування,Оподаткування,Регулювання цін і тарифів,Економічні пільги та санкції,Матеріальне стимулювання персоналу

Комерційний розрахунок – ґрунтується на загальних принципах ринкової економіки:

• максимальний розкріпаченості економічних суб’єктів

• повній їх відповідальності за підсумки господарської діяльності

• конкуренції виробників товарів та послуг

• вільному ціноутворенні

• відмові держави від прямої участі в господарській діяльності ринкових суб’єктів

• соціальний захист громадян

40. Організаційно-розпорядчі методи

Організаційно-розпорядчі методи-це сукупність засобів правового та адміністративного впливу на стосунки людей у виробництва, комерційних та інших видах діяльності.

Застосування організаційно-розпорядчих методів гарантується чинною системою законів і нормативних актів, положеннями, статутами, інструкціями, наказами, розпорядженнями, резолюціями, постановами зборів колективу та ін..

Характерні особливості організаційно-розпорядчих методів:

• прямий вплив на об’єкт управління;

• обов’язковий характер виконання вказівок, розпоряджень, постанов та інших адміністративних рішень вищих органів управління для підпорядкованих об’єктів;

• суворо визначена відповідальність за невиконання вказівок та розпоряджень

Методи розпорядчого впливу дають змогу запобігти відхиленням від програми господарювання, здійснити перехід системи до стану рівноваги.

Розпорядчий вплив здійснюється на основі розробки управлінських рішень, формою вироблення розпорядчого впливу є усні та письмові розпорядження. До їх складу входять:директиви;постанови;накази;вказівки;розпорядження;резолюції

Зміст основних методів розпорядчого впливу, які найчастіше застосовуються в діяльності організації:

Постанова- розпорядчій акт, прийнятий колегіальним органом управління (з’їздом, конференцією, зборами, комісією, правлінням) і містить шляхи вирішення важливих питань, що стосуються всієї організації чи системи в цілому.

Наказ- основна форма розпорядчого впливу на підприємствах, якими керують керівники на засадах єдиноначальства. Це письмове вирішення певного завдання з переліком конкретних шляхів, строків, порядку, відповідальних осіб і форм контролю. Виконання наказу обов’язкове, оскільки він виражає волю лінійного керівника, який має право одноособового прийняття рішення. Наказ обов’язково повинен відповідати нормам адміністративного права, інакше він юридично може бути неправомірним.

Розпоряд­ження- деталізує конкретні шляхи і способи вирішення окремих завдань у масштабах окремо взятих служб та підрозділів. Розпорядження може бути видане лінійним чи функціональним керівником у межах його повноважень.

Резолюція- конкретна вказівка виконавцю щодо здійснення тих чи інших дій, передбачених відповідним документом. Резолюція накладається керівником у лівому верхньому куті документа під кутом до його тексту.

Вказівка-різновид управлінського рішення . видається керівниками організації всіх рівнів для вирішення поточних виробничих чи комерційних завдань. Вказівки найчастіше видаються в усній формі.

Організаційно-розпорядчі методи класифікують за такими основними ознаками:

1.Специфіка засобів організаційного впливу(Класифікаційна ознака )-( Групи документів) регламент – норма – інструкція – дисциплінарні вимоги – відповідальність – повноваження та ін.

2. Роль у процесі управління- 2.1Організаційно-регламентуючі. Основний зміст цих методів впливу полягає у встановленні складу елементів системи і стійких організаційних зв’язків між ними закріпленням певних обов’язків як за системою в цілому, так і за окремими її ланками.2.2 Розпорядчі. Методи розпорядчого впливу відображають поточне використання встановлених організацій­них зв’язків і їх часткове корегування в разі зміни умов роботи. В основу розпорядчих методів покладено повноваження та обов’язки.

Обидві групи методів управління використовуються спільно, оскільки вони доповнюють один одну. Разом з тим ці методи взаємозамінні, що визначає особливості обраного в управлінні того чи іншого типу. організації або основні аспекти організаційної діяльності в процесі управління.

3. Джерела впливу- Виділяють способи організаційного впливу першого, другого та наступного рівнів управління.

На вищих рівнях системи управління переважають регламентаційні та нормативні способи організаційного впливу.

На низових рівнях - розпорядчі, покликані регулювати та підтримувати повсякденну воробничо-господарську діяльність.

4. За спрямованістю- Спрямовані на суб’єкт та об’єкт управління. Організація інтелектуальної праці (діяльності суб’єкта управління) має свої особливості. В цьому процесі основну роль відіграють регламентуючі акти. Об’єкт управлінського впливу, містить менше інтелектуального елементу і потребує застосування розпорядчих актів у формі економічного, соціального та інших видів впливу.

Методи організаційно-регламентуючого впливу, спрямовані на встановлення, підтримку та поліпшення організаційних структур і порядку діяльності суб’єктів та об’єктів управління.

Організаційно-розпорядчі методи управління

1.Регламентування- Являє собою до­сить жорсткий тип організаційного впливу і полягає у розробці та введен­ні в дію організаційних положень, обов’язкових для виконання протягом певного, визначеного цими положеннями часу.

Регламентуючі організаційні положення.

Положення загально-організацій­ного характеру, яке встановлює органі­заційну відокрем­леність і порядок функціонування соціально-економі­чної системи у цілому.

Положення, яке визначає і встанов­лює внутрішній по­рядок роботи, орга­нізаційний статус різних ланок, їх завдання, функції, повноваження.

Типові структури, які визначають ос­новні риси побудо­ви внутрішніх орга­нізаційних основ.

Посадове регламе­нтування, а саме: розробка штатного розкладу та поса­дових інструкцій, що встановлюють перелік посад і основні вимоги до їх заміщення.

Сукупність регла­ментів повинна охоплювати усі ланки соціально-еко­номічної системи. Побудова і функці­онування всіх цих ланок регламенту­ються спеціальни­ми положеннями про структурні підрозділи і посадовими інструкціями для окремих посад

2. Нормування- Більш м’який спосіб організації і полягає у встановленні нормативів, які є орієнтиром у діяльності.

Норми і нормативи, що засто­совуються в про­цесі управління, є необхідною важливою умовою наукової організації управління, на них ґрунтується виконання функцій менеджменту

3. Інструктування- Найбільш м’який спосіб організацій­ного впливу і поля­гає в ознайомленні з умовами роботи чи обставинами до­рученої справи, з’ясовуванні пи­тань, можливих утруднень, попере­дженні можливих помилок, у порадах щодо виконання певних видів робіт.

Інструктування може здійснюватись за допомогою радіо, телефону, відеоапаратури, особистими контактами, індивідуально і колективно. Воно може мати наочну форму. До інструктування відносять оформлення приміщень організаційною документацією про умови роботи, найменування організаційних підрозділів, схем їх розташування та порядок роботи, внутрішньо-органіізаційні інструкції.

Інструктування завжди має форму методичної та інформаційної допомоги, спрямованої на успішне виконання роботи.

Норми і нормативи, які постійно застосовуються в діяльності організацій класифікуються таким чином:

1.Рівень управління(Ознака класифікації)- Народногосподарські, загальносистемні, внутрішньовиробничі.

Народногосподарські - ставки вивізного мита, норми оподаткування діяльності підприємств, мінімальний розмір заробітної плати у народному господарстві;

Загальносистемні - нормативи створення фондів, норми амортизації приміщення, обладнання та механізмів, природних втрат товарів при перевезеннях і зберіганні тощо.

Внутрішньовиробничі - норми витрат матеріалів, сировини і палива у виробництві, виробітку, нормативи часу на технологічні операції тощо.

2.Види-Техніко-технологічні - регулюють використання сировини, обладнання та допоміжних матеріалів.

Планово-економічні - регулювання оплати праці і стимулювання праці, нормування товарних залишків, строки подання статистичної звітності.

Трудові - норми виробітку, нормативи чисельності працівників, норми часу для праці і відпочинку, трудового розпорядку.

Фінансово-кредитні - регулюють порядок одержання кредитів та ліквідації заборгованості, створення фондів загального і спеціального призначення, порядок віднесення втрат і заробітків на результати діяльності та інші.

Матеріально-постачальницькі - визначають порядок надходження сировини, матеріалів на підприємство, строки поставки, встановлюють мінімальні обсяги відвантаження тощо.

Організаційно-управлінські - типові управлінські структури, норми підпорядкування, порядок розробки та прийняття управлінських рішень та інші.

3. За строками дії- Норми поділяються на довго- та короткострокові

4. За напрямком впливу- Розрізняють норми впливу на колектив у цілому та на окремих працівників.