22. Сутність і зміст планування як функції менеджменту.

Планування – це вид управлінської діяльності, який визначає цілі і шляхи їх досягнення.

Функція планування передбачає визначення цілей організації та шляхів їх реалізації.

Класифікація планів, що розробляються в організаціях

1.Предмет планування: планування цілей,планування засобів,планування процесів

2Строки планування :довгострокове планування (більше, ніж на 5 років),середньострокове планування (від 1 до 5 років),короткострокове планування (до одного року),оперативне (день, декада, місяць, квартал)

3.Масштаби планування :загальне планування підприємства, організації,планування по галузях діяльності,планування проектів, завдань

4.Сфери планування: фінансове планування,планування виробничої діяльності,планування робочої сили

5.Принципи планування: повноти,точності, економічності,безперервності,гнучкості,масовості

6. Цілі планування: внесення моменту свідомої організації господарської діяльності,прищеплення працівникові здатності погоджувати щоденні дії з перспективою розвитку підприємства,планові дані виступають критерієм контролю фактичних параметрів

Організаційне планування має свої прийоми та методи, які відрізняються від прийомів і методів планування економічних показників господарської діяльності (балансовий, техніко-економічних розрахунків, економіко-математичного моделювання тощо)

Методи організаційного планування: Метод послідовного опису операцій , Графіки виконання,Метод сітьового планування і управління,Метод робочого календаря

Розрізняють такі види планів в організаціях:стратегічні(розробляються для досягнення перспективних цілей), тактичні(націлені на виконання частини стратегічного плану), оперативні(концентровані на виконання тактичних планів).

Стратегічні плани розробляють правління, ради директорів, менеджери вищого рівня(голова правління, президент компанії, директор)

Оперативні плани розробляють менеджери(керівники) середнього і нижчого рівня

23. Етапи процесу планування та їх характеристика.

• Інформаційне забезпечення стратегічного планування

• Установлення місії та цілей організації

• Вибір методів аналізу факторів внутрішнього і зовнішнього середовища

• Оцінка та аналіз факторів зовнішнього середовища

• Оцінка та аналіз факторів внутрішнього середовища

• Виконання розрахунків, обґрунтувань проектних рішень

• Формування варіантів стратегії

• Вибір стратегії на засадах формування управлінських рішень

• Оцінка стратегії на предмет відповідності установленим критеріям

Стратегічне планування передбачає встановлення місії і цілей організації, аналіз середовища та стану організації, оцінку стратегічних альтернатив, вибір стратегії.

Стратегія – загальна концепція того, як досягаються цілі організації, вирішуються проблеми, які стоять перед нею і розподіляються призначені для цього ресурси.

Вироблення стратегії завершується визначенням загальних напрямків діяльності організації, просування по яких забезпечує досягнення цілей, розширення і укріплення позицій організації. У подальшому напрямки конкретизуються в різних проектах і програмах, поточних планах і практичних діях. Спрямованих на реалізацію стратегії.

При формулюванні стратегічних задач проводять їх ранжування, враховуючи: можливість наближення до досягнення головної мети, вирішення одночасно кількох інших проблем, отримання найбільших вигод, уникнення збитків.

Формулювання стратегій-це сукупність процесів з розробки чи визначення стратегій організації.

Класифікація стратегій:

Генеральна стратегія- Відображає засоби реалізації місії фірмами.

Ситуаційна стратегія -Розробляються на випадок непередбачуваного повороту події, наприклад, банкрутства. Така стратегія вказує шляхи подолання проблем.

Функціональні стратегії: продуктово-ринкова, маркетингово-конкурентна, інноваційна, поглинання, капітальних вкладень (інвестиційна), експортна тощо- Це головні робочі стратегії, які відображають шляхи досягнення специфічних цілей компанії, що стоять перед її окремими підрозділами і службами.

Стратегії функціонування

Стратегія лідерства у зниження видатків- Зводиться до отримання додаткових прибутків за рахунок економії на постійних видатках, що утворюються в результаті максимізації обсягів продаж стандартних товарів повсякденного попиту і завоюванні нових ринків за рахунок зниження цін.

Стратегія диференціації- Концентрація зусиль на кількох пріоритетних напрямках, де досягаються переваги над конкурентами.

Стратегія фокусування- Будується на виборі певного з сегментів галузевого ринку і забезпеченні на ньому безумовних конкурентних переваг шляхом реалізації однієї з двох і вище названих стратегій.

Стратегії розвитку

Стратегія зростання- Притаманна молодим фірмам будь-якої сфери діяльності, для яких характерне зростання на десятки відсотків на рік.

Стратегія помірного зростання- Характерна для крупних фірм, що діють у більш традиційних сферах, наприклад, у автомобілебудуванні: фірми досягли таких розмірів, коли швидкий рух уже небезпечний через силу інерції в умовах виникнення складних ситуацій.

Стратегія скорочення масштабів- Необхідність виникає в періоди перебудови фірми, коли потрібно провести її санацію. Ця стратегія може мати глобальний характер, торкаючись фірми у цілому, або локальний, що стосується лише деяких підрозділів, в той час як інші продовжують функціонувати у попередньому режимі.

Комбінована стратегія- Включає в себе у тому чи іншому співвідношенні елементи усіх стратегій, тобто одні підрозділи зростають швидко, інші помірно, треті знаходяться у стадії стабілізації, четверті – скорочують масштаби своєї діяльності.

Для розробки стратегій організації використовують такі джерела інформації:

Джерела інформації, необхідні для розробки стратегії

Внутрішня – бухгалтерська,,статистична звітність,поточні спостереження,спеціальні обстеження, що проводяться за рішенням вищого керівництва і центральних служб

Зовнішні і стратегічні дані- співробітники фірми мають контакти з представниками інших фірм і державних структур, в ході яких можуть прозвучати важливі відомості, які спеціалістам потрібно лише відмітити і зафіксувати; партнери, покупці, продавці, дилери, маклери, представники страхових компаній і т. п., які в невимушеній обстановці дуже охоче діляться чужими секретами або власними спостереженнями про третіх осіб, перед якими не мають зобов’язань; публікації у довідниках, пресі, книгах, каталогах, рекламних проспектах тощо;цілеспрямована промислова розвідка проти конкурентів.

Оцінка стратегії — це порівняння результатів роботи з місією і ціля­ми організації.

З метою конкретизації напряму реалізації стратегії доцільно фор­мувати систему основних показників, яка буде відображати основні параметри тактики і стратегії.

Реалізація стратегії з використанням переважно економічних ва­желів шляхом формування бюджету, політики, правил, тактики і застосування системи показників та управління за цілями.

Бюджет — це метод розподілу ресурсів, поданих у кількісній формі.

Політика організації — це загальне керівництво для дії і прийняття рішень.

Правило — вказує на те, що слід зробити в специфічній одноразовій ситуації (прикладом може бути послідовність і порядок підписання певного документа).

Управління за цілями являє собою підхід, згідно з яким кожний кер­івник організації повинен мати чіткі цілі, які забезпечують досягнення цілей керівників вишого рівня

Тактика організації базується на короткотермінових планах

Стратегічне забезпечення — це с>купність методів, за допомогою яких цю стратегію впроваджують.

Початковим етапом у формулюванні стратегії найчастіше є.

SWOT--аналіз -це абревіатура з перших літер англійських слів, що означає вивчення сильних і слабких сторін організації, можливос­тей і перешкод на її шляху. За допомогою аналізу визначаються по­зитивний чи негативний вплив зовнішніх та внутрішніх факторів на діяльність організації.

Сильні сторони організації — це навики та вміння, які дають змогу організації запланувати і забезпечити виконання її стратегії (наприк­лад, сильною стороною торговельної організації є застосування про­гресивних методів продажу товарів).

Слабкі сторони організації - це навики та вміння, які не сприяють вибору і втіленню стратегії, потрібної для виконання місії органі­зації (наприклад, до слабких сторін торговельної організації відно­ситься застосування застарілих методів продажу товарів).

Перешкоди для організації — це умови середовища, які ускладню­ють досягнення високих результатів (наприклад, у торговельних організаціях, які розташовані на перших поверхах житлових бу­динків, відсутні умови для розширення торговельної площі).