14. Загальні риси організації та їх типи

Виділяють такі основні загальні риси організацій: наявність ресурсів, залежність від зовнішнього середовища, горизонтальний і вертикальний поділ праці, необхідність управління, здійснення певних видів діяльності та інше.

Основні типи організації та їх класифікація: За походженням або генетично (Первинні – спочатку утворюється організація, а потім вона наповнюється людьми. Вторинні – організації створюються їх членами, які самі визначають норми своєї поведінки і правила взаємовідносин з організацією, наділяють її необхідними ресурсами. Вони бувають двох видів: корпоративні і асоціативні.Корпоративними – різного роду товариства, їхню долю визначають збори членів товариства, тому пріоритет організації хоч і має місце, але є умовним. Асоціативні – взагалі не мають у відношенні до своїх членів пріоритету. Останні підпорядковані організації лише в тому випадку, якщо самі цього побажають, тобто добровільно.) За механізмом функціону-вання і взаємодії між окремими елементами

(Механістичні (бюрократичні) мають однозначні внутрішні взаємозв’язки і жорстку регламентацію всіх сторін діяльності. Органічні (адаптивні) – мають більшу гнучкість у побудові і управлінні, створюють у людини додаткові стимули до праці, характеризуються такими ознаками: розмитість меж; значна самостійність окремих ланок; слабка ієрархічність; перевага неформальних відносин.Вони переважають в сферах діяльності, пов’язаних з інноваційними процесами, науковими дослідженнями, дослідно-конструкторськими розробками і впровадженням їх результатів.За характером внутрішніх взаємовідносин між людьми(Формальні – зареєстровані певним чином у встановленому порядку. Неформальні організації розглядаються як будь-яка спільна діяльність індивідуумів, у якої немає усвідомленої загальної мети, хоча ця діяльність призводить до загальних результатів, існують у будь-якому колективі і відображають зв’язки і відносини, які формуються на основі симпатій, антипатій, спільних інтересів, взаєморозуміння, утворюючи малі групи, що існують: короткий або тривалий час;відкриті чи закриті для інших членів колективу; пасивні чи активні у залученні інших членів; стійкі або нестійкі до розпаду; впливові чи невпливові в колективі. Менеджер повинен усвідомлювати існування неформальних груп, намагаючись використати їх в процесі поточного управління, не вступаючи з ними в конфлікт).За галузевою приналежністю: (підприємства по видобутку корисних копалин;промислові підприємства;сільського господарства;підприємства торгівлі; громадського харчування;готельного господарства; банки; науково-дослідні заклади тощо.) За формою власності (державні;комунальні;колективні;іноземні;приватні) За розміром (Малі, середні, великі) За організаційно-правовою формою (Державні, колективні, приватні, малі, всілякі товариства, концерн, холдинг, асоціація, корпорація тощо).

15. Організація, як об’єкт управління

Виходячи з принципів системного підходу, кожну організацію як відкри­ту соціально-економічну систему можна представити в єдності двох підси­стем: підсистеми, яка управляє (керуюча), і підсистема, якою управляють (керована).

До керованої підсистеми (об'єкт) менеджменту відноситься предмет, процес, явище, на які спрямований вплив.

Так, наприклад, у торговельних організаціях до керованої підсистеми (об'єктів) менеджменту відносяться робочі місця, відділи, секції, бригади, торговельний та інші процеси, в центрі яких працівник та трудовий колек­тив.

Керуюча система (суб'єкт) менеджменту та підсистема, якою керують (об'єкт), знаходяться постійно у взаємному зв'язку, взаємозалежності та взаємодії.

Керуюча система менеджменту організації в свою чергу безперервно взаємодіє із її зовнішнім середовищем (постачальниками всіх ре­сурсів, споживачами (покупцями) продукції та послуг, конкурента­ми, державними органами влади та ін.).

Керованість — це властивість керованої підсистеми однозначно вико­нувати вимоги підсистеми керуючої.

Умови керованості випливають із сучасної теорії менеджменту:

— по-перше, об'єкт повинен мати певні межі, які об'єктивно не мо­жуть бути довільними, а повинні виокремлювати деяку цілісність;

— по-друге, об'єкт повинен піддаватися постійному спостереженню з метою своєчасного попередження в разі його відхилення від постав­леної мети;

— по-третє, об'єкт має своєчасно реагувати на впливи керуючої системи.