
- •5. Конституції зарубіжних держав: поняття, класифікація, структура.
- •10. Способи припинення громадянства у зарубіжних державах.
- •13. Необмежена (абсолютна) та обмежена (конституційна) монархії: характерні риси.
- •19. Конституційно-правові ознаки змішаної республіки.
- •24. Поняття та особливості регіоналістичних держав (навести приклади).
- •25. Поняття та конституційно-правові ознаки федерацій (навести 5 прикладів). Види федерацій.
- •В) всенародне опитування (консультативний референдум).
- •32. Особливості пропорційної виборчої системи (навести приклади країн та органів, для формування яких вона застосовується).
- •33. Змішані виборчі системи: преференційна, система єдиного неперехідного голосу, панашаж, інші.
- •38. Особливості конституційно-правового статусу глави держави в умовах абсолютної монархії (на прикладі сучасних держав).
- •Види верхніх палат парламентів зарубіжних держав.
- •47. Юридична природа представницького мандата. Сутність вільного та імперативного депутатського мандату.
- •Сутність вільного депутатського мандату.
- •48. Поняття уряду, його характерні риси. Види урядів.
- •49. Способи формування урядів зарубіжних держав.
- •Парламентський спосіб формування уряду.
- •50. Особливості конституційно-правового статусу уряду за умов парламентської та президентської форм правління.
- •52. Конституційно-правовий статус Парламенту Великобританії (порядок формування, структура, функції, повноваження, акти).
- •53. Конституційно-правовий статус Конгресу сша (порядок формування, структура, функції, повноваження, акти).
- •Структура
- •55. Конституційно-правовий статус парламенту Республіки Польща(порядок формування, структура, функції, повноваження, акти). Законодавчу владу в Республіці Польща здійснюють Сейм і Сенат.
- •60. Конституційно-правовий статус президента сша (порядок обрання, функції, повноваження, особливості процедури імпічменту, акти).
- •61. Конституційно-правовий статус президента фрн (порядок обрання, функції, повноваження, особливості процедури імпічменту, акти).
- •62. Конституційно-правовий статус президента Польщі (порядок обрання, функції, повноваження, особливості процедури імпічменту, акти).
- •63. Конституційно-правовий статус президента Росії (порядок обрання, функції, повноваження, особливості процедури імпічменту, акти).
- •64. Конституційно-правовий статус монарха Великобританії (функції, повноваження, допоміжні органи).
- •65. Конституційно-правовий статус уряду Великобританії (порядок утворення, повноваження, функції, структура, акти, відповідальність).
- •66. Конституційно-правовий статус уряду Польської Республіки (порядок утворення, повноваження, функції, структура, акти, відповідальність).
- •67. Конституційно-правовий статус уряду Франції (порядок утворення, повноваження, функції, структура, акти, відповідальність).
- •68. Конституційно-правовий статус уряду фрн (порядок утворення, повноваження, функції, структура, акти, відповідальність).
- •69. Конституційно-правовий статус уряду Російської Федерації (порядок утворення, повноваження, функції, структура, акти, відповідальність).
- •70. Конституція Великобританії: поняття, структура, класифікаційна характеристика. Інститут конституційного контролю у Великобританії.
- •71. Конституція Польщі: особливості структури, прийняття, зміни,класифікаційна характеристика. Інститут конституційного контролю у Польщі.
- •72. Конституція Франції: особливості структури, прийняття, зміни,класифікаційна характеристика. Інститут конституційного контролю у Франції.
- •73. Конституція фрн: особливості структури, прийняття, зміни, класифікаційна характеристика. Інститут конституційного контролю у фрн.
- •74. Конституція Російської Федерації: особливості структури, прийняття, зміни, класифікаційна характеристика. Інститут конституційного контролю у Російській Федерації.
- •77. Конституційні основи організації публічної влади в територіальних одиницях Франції.
65. Конституційно-правовий статус уряду Великобританії (порядок утворення, повноваження, функції, структура, акти, відповідальність).
Згідно зі статутним правом, вищим органом виконавчої влади у Великобританії є Монарх. Водночас на практиці, за конституційною угодою, країною керує "Уряд її Величності", в якому головну роль грає Прем'єр-міністр. Прем'єр-міністром призначається лідер партії, яка після виборів має більшість у Палаті громад.
Уряд Великобританії має досить своєрідну структуру: Кабінет (власне Уряд) та офіційний Уряд не збігаються. Кабінет існує на основі конституційної угоди та складається з 20—22 міністрів найважливіших міністерств. До Кабінету входить так званий "внутрішній кабінет" — неформальне об'єднання З—5 міністрів, які користуються довірою Прем'єр-міністра. Офіційний Уряд формується Прем'єр-міністром з депутатів правлячої партії у кількості близько 100 чоловік і складається з чотирьох груп.
До першої групи входять міністри, які займають ключові позиції і є членами Кабінету. Друга група — це міністри без портфелів, члени Уряду, які займають традиційні посади — лорд-голова Ради, лорд-охоронець печатки та інші. Міністри третьої групи називаються державними міністрами та є заступниками у найбільших міністерствах. Четверта група складається з молодших міністрів, які призначаються для забезпечення зв'язку між міністрами і Парламентом. У рамках Уряду створюють допоміжні органи — комітети. Як правило, вони формуються Прем'єр-міністром за напрямами діяльності Уряду.
Уряд має можливість впливати на діяльність законодавчого органу: складати порядок денний засідання палат Парламенту, визначати процедуру розгляду біллів, регулювати час проведення дебатів тощо.
Відповідно до конституційної угоди, Уряд не збирається на засідання у повному складі, тому всі питання внутрішньої та зовнішньої політики вирішуються Кабінетом, який фактично здійснює вищу виконавчу владу. Компетенція Кабінету не залежить від його політичної орієнтації та була визначена ще в урядовій доповіді 1918 p.:
а) визначення політичного курсу держави, який затверджується Парламентом;
б) реалізація контролю за виконанням актів Парламенту;
в) здійснення постійної координації діяльності органів виконавчої влади.
У зв'язку з тим, що члени Кабінету є й членами Парламенту, Уряд має можливість впливати на діяльність законодавчого органу: складати порядок денний засідання палат Парламенту, визначати процедуру розгляду біллів, регулювати час проведення дебатів тощо.
З метою здійснення своїх функцій Уряд займається нормотворчою діяльністю. Акти Уряду можна розділити на дві групи:
а) акти підзаконного характеру;
б) акти делегованого законодавства, яких щорічно приймається у 18 разів більше, ніж парламентських законів
66. Конституційно-правовий статус уряду Польської Республіки (порядок утворення, повноваження, функції, структура, акти, відповідальність).
Право формування уряду доручається тій політичній партії або партійній коаліції, яка перемогла на виборах і дістала більшість депутатських мандатів у Сеймі (парламентський спосіб формування Уряду).
Президент доручає сформувати Уряд лідеру партії або партійної коаліції, яка має більшість депутатів у Сеймі, — майбутньому кандидату на посаду Голови Ради міністрів. Утворений Уряд подає Сейму програму своєї діяльності, яка повинна бути схвалена абсолютною більшістю депутатів. Якщо уряд не дістав вотуму довіри, призначення кандидатури на посаду Голови Ради міністрів, якому доручається формування Уряду, переходить від Президента до Сейму. Склад такого Уряду також вимагає абсолютної більшості голосів депутатів. А якщо й цей Уряд не дістав вотуму довіри, право рекомендувати кандидатуру на посаду Голови Ради міністрів знову переходить до Президента. Утворений в такий спосіб Уряд може бути затверджений не абсолютною, а простою більшістю голосів депутатів.
Сейм за пропозицією не менш як 46 депутатів може прийняти вотум недовіри Уряду абсолютною більшості голосів й одночасно обрати нового Голову Ради міністрів, якому Президент доручає створити Уряд. Президент, приймаючи відставку Ради міністрів, доручає голові виконувати обов'язки до часу призначення нової Ради міністрів.
Рада міністрів здійснює внутрішню та зовнішню політику, керує всією державною адміністрацією, схвалює рішення з питань державної політики, якщо Конституція не відносить останні до компетенції Президента або іншого державного органу чи територіальних органів самоврядування; забезпечує виконання законів; приймає постанови і т. п.