
- •1.Особливості джерел конституційного права в державах, що належать до англосаксонської системи права.
- •2.Особливості джерел конституційного права в державах, що належать до романо-германської системи права
- •3.Особливості джерел конституційного права в державах із мусульманською системою права
- •3. Особливості джерел конституційного права в державах із мусульманською системою права.
- •4.Види законів, що регулюють конституційно-правові відносини в зарубіжних країнах.
- •7. Сучасні концепції прав людини і їх конституційно-правове оформлення.
- •8.Громадянство у зарубіжних країнах: поняття і зміст, співвідношення із категоріями «підданство» та «національність».
- •10.Способи припинення громадянства у зарубіжних країнах.
- •13.Необмежена (абсолютна) та обмежена (конституційна) монархії: характерні риси.
- •14.Парламентська монархія: характерні риси.
- •15.Дуалістична монархія:характерні риси(навести приклади).
- •16.Республіка як форма правління та її різновиди.
- •17.Конституційно-правові ознаки президентської республіки.
- •18.Конституційно-правові ознаки парламентської республіки.
- •19. Конституційно-правові ознаки змішаної республіки.
- •20. Суперпрезидентська та монократична республіки.
- •20 . Cуперпрезидентська та монокритична республіки
- •21. Нетипові форми правління
- •22. Унітарна держава, її різновиди. Поняття та види сучасних федерацій.
- •23. Поняття та види автономій. Національна і територіальна автономії, політична та адміністративна автономії: порівняльний аналіз.
- •24. Поняття та особливості регіоналістичних держав (навести приклади).
- •25. Поняття та конституційно-правові ознаки федерацій (навести 5 прикладів). Види федерацій.
- •27. Поняття виборів. Види виборів за опосередкованістю волі виборців (навести приклади).
- •28. Принцип свободи виборів. Зобов’язуючий вотум (навести приклади).
- •29. Поняття та зміст виборчого права. Виборчі цензи.
- •30. Конституційно-правовий зміст поняття виборчої системи. Загальна характеристика виборчих систем.
- •31. Мажоритарна виборча система, її різновиди (навести приклади країн та органів, для формування яких вона застосовується).
- •32. Особливості пропорційної виборчої системи (навести приклади країн та органів, для формування яких вона застосовується).
- •33. Змішані виборчі системи: преференційна, система єдиного неперехідного голосу, панашаж, інші.
- •34. Поняття та сутність глави держави. Юридичні форми глави держави (навести приклади кожної форми).
- •35. Місце глави держави у системі органів державної влади сучасних республік (навести приклади).
- •36. Місце глави держави у системі органів державної влади сучасних монархій (навести приклади).
- •37. Особливості конституційно-правового статусу глави держави в умовах парламентської монархії (на прикладі сучасних держав)
- •39. Особливості конституційно-правового статусу глави держави в умовах дуалістичної монархії (на прикладі сучасних держав).
- •40. Особливості конституційно-правового статусу глави держави в умовах президентської республіки (на прикладі сучасних держав).
- •41. Особливості конституційно-правового статусу глави держави в умовах парламентської республіки (на прикладі сучасних держав).
- •42. Особливості конституційно-правового статусу глави держави в умовах змішаної республіки (на прикладі сучасних держав).
- •43. Поняття парламенту, його сутність. Вихідні засади концепції народного представництва.
- •44. Види парламентів зарубіжних країн за структурою. Зміст представництва нижньої та верхньої палат бікамерних парламентів. Види верхніх палат парламентів зарубіжних держав.
- •45. Відповідальність урядів зарубіжних держав. Інститут парламентської відповідальності уряду.
- •46. Дострокове припинення повноважень парламентів та їх палат.
- •48. Поняття уряду, його характерні риси. Види урядів.
- •50. Особливості конституційно-правового статусу уряду за умов парламентської та президентської форм правління.
- •51. Конституційно-правовий статус депутата парламенту у зарубіжних країнах.
- •52. Конституційно-правовий статус Парламенту Великобританії (порядок формування, структура, функції, повноваження, акти).
- •53. Конституційно-правовий статус Конгресу сша (порядок формування, структура, функції, повноваження, акти).
- •54. Конституційно-правовий статус парламенту Франції (порядок формування, структура, функції, повноваження, акти).
- •55. Конституційно-правовий статус парламенту Республіки Польща (порядок формування, структура, функції, повноваження, акти).
- •56. Конституційно-правовий статус парламенту фрн (порядок формування, структура, функції, повноваження, акти)
- •57. Конституційно-правова природа та особливості федералізму у Росії.
- •58. Конституційно-правова природа та особливості федералізму у сша.
- •59. Конституційно-правова природа федералізму та особливості у фрн.
- •60. Конституційно-правовий статус президента сша (порядок обрання,функції, повноваження, особливості процедури імпічменту, акти).
- •61. Конституційно-правовий статус президента фрн (порядок обрання, функції, повноваження, особливості процедури імпічменту, акти)
- •Функції та повноваження
- •Вибори і присяга
- •Вибір кандидата
- •62. Конституційно-правовий статус президента Польщі (порядок обрання, функції, повноваження, особливості процедури імпічменту, акти).
- •63. Конституційно-правовий статус президента Росії (порядок обрання, функції, повноваження, особливості процедури імпічменту, акти).
- •71. Конституція Польщі: особливості структури, прийняття, зміни, класифікаційна характеристика. Інститут конституційного контролю у Польщі.
- •72. Конституція Франції: особливості структури, прийняття, зміни,класифікаційна характеристика. Інститут конституційного контролю у Франції.
- •73. Конституція фрн: особливості структури, прийняття, зміни,класифікаційна характеристика. Інститут конституційного контролю у фрн.
- •75. Конституційні основи організації публічної влади в територіальних одиницях фрн.
- •76. Конституційні основи організації публічної влади в територіальних одиницях Польщі.
76. Конституційні основи організації публічної влади в територіальних одиницях Польщі.
Адміністративний поділ Польщі такий: країна ділиться на воєводства (wojewodztwo), воєводства – на повіти (powiat), повіти – на гміни (gmina). У 1999 році введено новий адміністративний поділ. Тепер в Польщі 16 воєводств, близько 300 повітів, і 2489 гмін. Попередня адміністративна реформа була проведена 1 червня 1975 року, тоді країна ділилася на воєводства (49) і гміни. Гміна - початкова і найважливіша одиниця адміністративної влади. Керівництво гміни становлять: рада гміни, яка обирається у загальних виборах місцевого самоврядування, а також правління, що обирається радою гміни і здійснює виконавчу владу в гміні. У сільських гмінах голова називається вуйт, в невеликих містечках – бурмістр, а у великих – президент. У питання гміни входять, зокрема: початкові школи, дитячі садки, бібліотеки, будинки культури, місцевий транспорт, дороги, управління ринками, охорона здоров’я.
Гміна відповідає за порядок і безпеку на своїй території, в її віданні перебувають дороги місцевого значення, організація комунального господарства, і т.д. В результаті останньої реформи тепер до компетенції гміни входять також фінансові кошти.
Повіт. У сферу обов’язків повітів включені всі локальні питання, що виходять за межі гміни. Зокрема: охорона громадського порядку і загальна безпека, протипожежна безпека та захист від повеней, попередження стихійних лих і усунення їх наслідків, утримання загальних лікарень, боротьба з безробіттям, будівництво та утримання міжгмінних доріг.
Повітові можуть делегуватися права воєводств у тих питаннях, які можуть вирішуватися на місці.
Гміна і повят вирішують всі адміністративні питання їх жителів. Таким чином громадяни позбавляються від необхідності їздити до воєводського центру для вирішення адміністративних проблем.
Повіт має окремий бюджет, а його доходи не залежать від доходів гмін.
Повіт не здійснює нагляд за діяльністю гмін, не може відбирати їх права і втручатися в їх фінансове управління. Фінансово автономний повіт може проводити власну бюджетну політику.Рада Повіту обирається на виборах самоврядування. Повіти робляться на стільки малими, що б вся їхня діяльність могла знаходитися під контролем виборців. Начальником ради управління є староста.
Воєводство. Воєводське самоврядування визначає політику регіону. Тобто займається питаннями, які не можуть бути вирішені на рівні повіту. Це, насамперед: рівномірний розвиток економіки (господарства), використання нововведень регіональних ринків, раціональна освітня політика до рівня університету, створення привабливих умов для інвесторів (особливо враховуючи вступ в перспективі до Європейського Союзу).
Головним показником діяльності воєводства є ефективність управління, найкраще використання регіонального потенціалу. Нові воєводства повинні бути як можна більші (мінімум – кілька мільйонів жителів), володіти великим економічним і організаційним потенціалом, а також науковим потенціалом, особливо в питаннях інновацій (вищі школи та науково-прикладні інститути), володіти культурним і творчим потенціалом.
Для довідки: Спочатку пропонувалося розбити країну на 12 воєводств, але згодом за основу був прийнятий план 1975 року (17 воєводств). І в результаті реформи 1999 року з 49 воєводств у Польщі залишилося 16; багато великих міста втратили статус воєводських столиць.
На чолі воєводського сейму, обраного на виборах самоврядування, стоїть маршал. Представником державної влади у воєводстві є воєвода, що знаходиться на сторожі державних інтересів.
77. Конституційні основи організації публічної влади в територіальних одиницях Франції. Для адміністративного устрою Французької республіки характерним є поєднання управління місцевих державних адміністрацій та органів місцевого самоврядування, причому із запровадженням ідеї децентралізації у цій країні все більше повноважень поступово переходить від органів державної до органів влади місцевої. Децентралізація також створила у Франції три основні рівні територіальних одиниць з повним набором повноважень для кожного з них. Це комуна, департамент та регіон ( поділяється на 26 регіонів, з яких 21 знаходиться на європейському континенті, один (Корсика) - на острові, а ще чотири - заморські. 26 регіонів розділяються на 100 департаментів, що складаються з 342 округів і 4039 кантонів. Низовою ланкою АТУ є 36682 комуни (2009)) гани.
Комуна є найменшою адміністративною одиницею, але водночас і найдавнішою. Комунами управляють виборні Муніципальні ради, до яких обирають депутатів шляхом загального прямого голосування кожні шість років. Члени Муніципальних рад обирають із свого складу мера. Мер є керівником комуни, він представляє її інтереси і управляє місцевим бюджетом. Окрім того, мер наймає персонал для управління справами комуни. До сфери його компетенції належать наступні галузі: школи; благоустрій міста; громадська активність;мережа доріг;шкільний транспорт;збір сміття в місті; сфера медичного забезпечення...
Водночас, мер виступає і в ролі представника держави у питанні відання актів громадянського стану мешканцям міста, забезпечення громадського порядку, організації виборів і видання місцевих нормативних актів.
Нині, у Франції нараховують 36 778 комун (із яких 162 знаходяться в заморських департаментах та територіях країни).
Департамент являє собою автономне колективне місцеве утворення, що має орган для нарад та виборних виконавців. Управляє цим адміністративним утворенням Генеральна рада, яку обирають кожні шість років шляхом прямих виборів. У свою чергу Рада обирає президента, тобто керівника департаменту. Президент забезпечує виконання рішень Генеральної ради, управляє бюджетом та наймає свій виконавчий персонал.
Департамент має значні повноваження, до яких зокрема належать:громадська активність; побудова та утримання коледжів (середніх навчальних закладів);укрупнення сільських земельних ділянок;організація шкільного транспортного забезпечення...
Франція нараховує у своєму складі 100 департаментів (чотири із яких заморські).
Регіон - Найновіше із місцевих адміністративних утворень Франції, завдячує своєю появою законові про децентралізацію від 16 березня 1986 року. Члени Регіональних рад обирають президента Регіональної ради, котрий управляє бюджетом, керує персоналом і проводить політику регіону у питанні економіки, упорядкування території та професійної освіти.
Франція поділена на 26 регіонів, із котрих чотири – заморські.
Регіон відіграє дуже важливу роль у питанні економічного, соціального та культурного розвитку. До сфер, якими опікуються регіони , належать:економічний розвиток, упорядкування території та їхнє планування;
мають право перебирати під своє відання упорядкування, устаткування та експлуатацію цивільних аеродромів, а також морських портів, котрі раніше перебували винятково під юрисдикцією державної влади;
також здійснює надзвичайно важливу функцію контролю за освітою , професійним навчанням та культурним розвитком територій.; опікується сферою охорони здоров'я , якій раніше на місцевому рівні не надавали належного значення. Це полягає у наступному:
Слід зауважити, що Франція також має територіальні одиниці із особливим статусом. Зокрема до таких належить Корсика, чиї права близькі до тих, які мають французькі регіони. Із заморських суб'єктів варто також згадати про провінцію Нову Каледонію, яка є унікальною за своїми правами.
Громадяни з усіх куточків Франції, включаючи населення заморських територій, мають право голосу на загальнонаціональних виборах (президентських та парламентських), а також на місцевих. Всі рівні місцевих громад мають своїх представників у верхній палаті парламенту – Сенаті.
Префект .Окрім органів самоврядування у Франції на місцях існує також посада префекта, – державного посадовця на вказаній території, котрий представляє французький уряд і підпорядковується йому. Префект керує на місцях всіма державними службами, що розташовані на підпорядкованій йому територіальній одиниці.Він відповідає за громадський порядок, організацію різноманітних виборів, а також відає рятувальними роботами у разі виникнення надзвичайної ситуації. На додачу до своєї функції гаранта поваги до законів країни префект також виконує роль органу підтримки та поради для членів місцевої громади. Від імені держави префект здійснює контроль за справами на певній території, забезпечує порядок та спокій.
Іще однією важливою функцією префекта є роль посередника у переговорах між державою та представниками території в питаннях, що стосуються упорядкування та розвитку інфраструктури цієї місцевості.