
- •1.Особливості джерел конституційного права в державах, що належать до англосаксонської системи права.
- •2.Особливості джерел конституційного права в державах, що належать до романо-германської системи права
- •3.Особливості джерел конституційного права в державах із мусульманською системою права
- •3. Особливості джерел конституційного права в державах із мусульманською системою права.
- •4.Види законів, що регулюють конституційно-правові відносини в зарубіжних країнах.
- •7. Сучасні концепції прав людини і їх конституційно-правове оформлення.
- •8.Громадянство у зарубіжних країнах: поняття і зміст, співвідношення із категоріями «підданство» та «національність».
- •10.Способи припинення громадянства у зарубіжних країнах.
- •13.Необмежена (абсолютна) та обмежена (конституційна) монархії: характерні риси.
- •14.Парламентська монархія: характерні риси.
- •15.Дуалістична монархія:характерні риси(навести приклади).
- •16.Республіка як форма правління та її різновиди.
- •17.Конституційно-правові ознаки президентської республіки.
- •18.Конституційно-правові ознаки парламентської республіки.
- •19. Конституційно-правові ознаки змішаної республіки.
- •20. Суперпрезидентська та монократична республіки.
- •20 . Cуперпрезидентська та монокритична республіки
- •21. Нетипові форми правління
- •22. Унітарна держава, її різновиди. Поняття та види сучасних федерацій.
- •23. Поняття та види автономій. Національна і територіальна автономії, політична та адміністративна автономії: порівняльний аналіз.
- •24. Поняття та особливості регіоналістичних держав (навести приклади).
- •25. Поняття та конституційно-правові ознаки федерацій (навести 5 прикладів). Види федерацій.
- •27. Поняття виборів. Види виборів за опосередкованістю волі виборців (навести приклади).
- •28. Принцип свободи виборів. Зобов’язуючий вотум (навести приклади).
- •29. Поняття та зміст виборчого права. Виборчі цензи.
- •30. Конституційно-правовий зміст поняття виборчої системи. Загальна характеристика виборчих систем.
- •31. Мажоритарна виборча система, її різновиди (навести приклади країн та органів, для формування яких вона застосовується).
- •32. Особливості пропорційної виборчої системи (навести приклади країн та органів, для формування яких вона застосовується).
- •33. Змішані виборчі системи: преференційна, система єдиного неперехідного голосу, панашаж, інші.
- •34. Поняття та сутність глави держави. Юридичні форми глави держави (навести приклади кожної форми).
- •35. Місце глави держави у системі органів державної влади сучасних республік (навести приклади).
- •36. Місце глави держави у системі органів державної влади сучасних монархій (навести приклади).
- •37. Особливості конституційно-правового статусу глави держави в умовах парламентської монархії (на прикладі сучасних держав)
- •39. Особливості конституційно-правового статусу глави держави в умовах дуалістичної монархії (на прикладі сучасних держав).
- •40. Особливості конституційно-правового статусу глави держави в умовах президентської республіки (на прикладі сучасних держав).
- •41. Особливості конституційно-правового статусу глави держави в умовах парламентської республіки (на прикладі сучасних держав).
- •42. Особливості конституційно-правового статусу глави держави в умовах змішаної республіки (на прикладі сучасних держав).
- •43. Поняття парламенту, його сутність. Вихідні засади концепції народного представництва.
- •44. Види парламентів зарубіжних країн за структурою. Зміст представництва нижньої та верхньої палат бікамерних парламентів. Види верхніх палат парламентів зарубіжних держав.
- •45. Відповідальність урядів зарубіжних держав. Інститут парламентської відповідальності уряду.
- •46. Дострокове припинення повноважень парламентів та їх палат.
- •48. Поняття уряду, його характерні риси. Види урядів.
- •50. Особливості конституційно-правового статусу уряду за умов парламентської та президентської форм правління.
- •51. Конституційно-правовий статус депутата парламенту у зарубіжних країнах.
- •52. Конституційно-правовий статус Парламенту Великобританії (порядок формування, структура, функції, повноваження, акти).
- •53. Конституційно-правовий статус Конгресу сша (порядок формування, структура, функції, повноваження, акти).
- •54. Конституційно-правовий статус парламенту Франції (порядок формування, структура, функції, повноваження, акти).
- •55. Конституційно-правовий статус парламенту Республіки Польща (порядок формування, структура, функції, повноваження, акти).
- •56. Конституційно-правовий статус парламенту фрн (порядок формування, структура, функції, повноваження, акти)
- •57. Конституційно-правова природа та особливості федералізму у Росії.
- •58. Конституційно-правова природа та особливості федералізму у сша.
- •59. Конституційно-правова природа федералізму та особливості у фрн.
- •60. Конституційно-правовий статус президента сша (порядок обрання,функції, повноваження, особливості процедури імпічменту, акти).
- •61. Конституційно-правовий статус президента фрн (порядок обрання, функції, повноваження, особливості процедури імпічменту, акти)
- •Функції та повноваження
- •Вибори і присяга
- •Вибір кандидата
- •62. Конституційно-правовий статус президента Польщі (порядок обрання, функції, повноваження, особливості процедури імпічменту, акти).
- •63. Конституційно-правовий статус президента Росії (порядок обрання, функції, повноваження, особливості процедури імпічменту, акти).
- •71. Конституція Польщі: особливості структури, прийняття, зміни, класифікаційна характеристика. Інститут конституційного контролю у Польщі.
- •72. Конституція Франції: особливості структури, прийняття, зміни,класифікаційна характеристика. Інститут конституційного контролю у Франції.
- •73. Конституція фрн: особливості структури, прийняття, зміни,класифікаційна характеристика. Інститут конституційного контролю у фрн.
- •75. Конституційні основи організації публічної влади в територіальних одиницях фрн.
- •76. Конституційні основи організації публічної влади в територіальних одиницях Польщі.
54. Конституційно-правовий статус парламенту Франції (порядок формування, структура, функції, повноваження, акти).
Порядок формування:
Порядок формування Національних зборів
Депутати Національних зборів обираються за уніномінальною мажоритарною системою у два тури. Межі виборчих округів переглядаються після кожної другої перепису населення.
Не пізніше, ніж за 21 день до дня голосування, особи, які мають намір висунути свою кандидатуру, подають відповідну заяву із зазначенням свого прізвища, імені дати і місця народження, місця проживання та професії. Кандидат повинен представити також кандидатуру свого заступника, вказавши про нього ті ж дані, з його письмовою згодою. У разі обрання заступник замінить депутата, якщо його мандат виявиться вакантним. Це, зокрема, може мати місце, якщо депутат стане міністром; по його виході у відставку заступник повертає йому мандат. Особа може бути заступником лише одного кандидата і сама не може бути кандидатом в іншому окрузі. Не можуть бути заступниками депутати і сенатори. Вимоги до депутата Національних зборів наступні: це повинен бути громадянин Франції, який досяг 23-річного віку. Не можуть висуватися кандидатами особи, на яких поширюється невиборності (засуджені, у яких припинені виборчі права, особи, позбавлені судовим рішенням пасивного виборчого права або перебувають під опікою, префекти та деякі інші посадові особи адміністрації на території, де виконують свої функції або виконували їх відповідно в останні три роки або рік або шість місяців до виборів). Кандидат вносить старшому скарбнику департаменту заставу в розмірі 1000 франків, який повертається, якщо за кандидата буде подано на виборах не менше 5% голосів.
Порядок формування Сенату
Сенатори обираються інакше, що має надавати Сенату інше, ніж у Національних зборів, політичне обличчя. Палата формується в основному трьохстатечними і почасти двохстепеневими виборами і оновлюється на 1 / 3 кожні три роки, що призводить до більшої політичної стабільності і меншої залежності політичного обличчя Сенату від результату чергових виборів. Вимоги до кандидата в сенатори: це повинен бути громадянин Франції, який досяг 35-річного віку і не позбавлений виборчих прав у суді, що не займає будь-яких державних посад (наприклад, комісар республіки, префект, супрефект, мер і т.п.). Виборча застава становить 200 франків.
Сенатори обираються за департаментами колегіями, які складаються з обраних до департаменту депутатів Національних зборів і регіональних радників, генеральних радників даного департаменту, делегатів муніципальних рад або їх заступників. У 13 департаментах, які обирають п'ять і більше сенаторів кожен (всього 69 сенаторів), вибори проводяться за пропорційною системою з правилом найбільшої середньої. Виниклі після виборів вакансії заміщуються не обраними кандидатами з того ж списку, за яким був обраний вибулий сенатор.
В інших департаментах, де кількість сенаторів не більше чотирьох, вибори проводяться так само, як і вибори в Національні збори, тобто за мажоритарною системою у два тури. Одночасно з сенаторами обираються їх заступники.
Часткові вибори, якщо в департаменті довибирається один сенатор, в будь-якому випадку за мажоритарною системою у два тури. В інших випадках вони проводяться так само, як загальні вибори.
Структура:
Французький Парламент складається з двох палат: Національних Зборів і Сенату.
Національна асамблея або Національні збори (фр. Assemblée nationale) французької П'ятої республіки — нижня палата парламенту Франції, його верхня палата — Сенат. Національна асамблея засідає в Бурбонському палаці, розташованому на лівому березі Сени навпроти площі Згоди. Бурбонський палац побудований в 1728 році, депутати засідають в ньому з 1798 року.
Асамблея складається з 577 депутатів, що обираються на 5 років в ході прямих загальних виборів, що проходять у два тури. Як і сенатори, депутати Національної асамблеї виконують подвійну роль: спостерігають за діями уряду, звітують перед Асамблеєю в письмовій або усній формі та приймають нові закони.
Президент Національної асамблеї — це, як правило, представник лідируючої партії. Йому асистує віце-президент, як правило, представник іншої партії. Термін мандата Національних зборів — 5 років, проте за умов, передбачених конституцією, президент Франції може його розпустити й оголосити дострокові вибори.
Сенат - верхня палата сучасного парламенту Франції, є однією з гілок законодавчої влади Франції. На відміну від нижньої палати парламенту Національної асамблеї вирізняється відсутністю гострих дебатів та пильної уваги з боку засобів масової інформації. Сенатом також називалася верхня палата парламенту за часів Французької революції 1799—1804 років.
До вересня 2004 року Сенат складався з 321 сенатора, які обиралися на 9 років. Зараз термін скорочений до 6 років, а склад поступово збільшувався, так що до 2010 року кількість сенаторів досягла 346 чоловік. Збільшення кількості сенаторів є віддзеркаленням демографічних змін у французькому суспільстві. Кожні три роки переобирається одна третина Сенату.
На відміну від депутатів Національної асамблеї сенатори обираються у процесі непрямих виборів приблизно 150 тисячами виборців, до яких входять мери, місцеві депутати та депутати Національної асамблеї. Система складена таким чином, що надає перевагу аграрним областям. Це призводить до того, що з часу утворення Сенату П'ятої республіки він залишається консервативним.
За традицією, яка склалася з часів Французької революції, праві партії займають праве крило зали засідань, а ліві партії - ліве крило.
Функції, повноваження:
Компетенція французького Парламенту - абсолютно обмежена, що відрізняє його від парламентів інших демократичних країн.
Перш за все обмежена сфера застосування закону. Конституція в ст. 34, встановивши, що закони приймаються Парламентом, окреслила при цьому сферу його законодавчої компетенції, за межі якої він виходити не повинен, бо там лежить сфера регламентарної влади, що належить Президенту і Уряду.
Важливу прерогативу Парламенту, як і у всіх інших країнах, становить вотування державного бюджету та звіту про його виконання. Проект державного бюджету вноситься Урядом і представляється в бюро Національних зборів. Після закінчення певного терміну цей проект незалежно від винесеного нижньою палатою рішення передається на розгляд верхньої палати. У цілому застосовується та ж процедура, що і при проходженні звичайного законопроекту.
Парламент, і перш за все його нижня палата, покликаний здійснювати контроль за діяльністю виконавчої влади. Французький Парламент застосовує майже всі відомі форми контролю за діяльністю Уряду.
У сфері зовнішньої політики, оборони і безпеки Парламент дає дозвіл на оголошення війни (ст. 35 Конституції), на продовження стану облоги понад 12-денного строку (ч. 2 ст. 36) і на ратифікацію або схвалення певних категорій міжнародних договорів - мирних договорів , торгових договорів, договорів або угод, що відносяться до міжнародних організацій, договорів, що обтяжують державні фінанси, договорів, що змінюють законоположення про статус осіб, а також договорів, які передбачають поступку, обмін або приєднання території за згодою зацікавленого населення (ст. 53).
У сфері судовій Парламент має право амністії. Він створює судові органи для розгляду обвинувачень вищих посадових осіб - Верховний суд правосуддя і Суд правосуддя республіки, а також може засуджувати президента за звинуваченням у державній зраді.
Акти:
З різних положень Конституції випливає, що Парламент приймає три види законів - конституційні (змінюють Конституцію), органічні (з особливо зазначених у Конституції питань) і звичайні.