40. Особливості конституційно-правового статусу глави держави в умовах президентської республіки (на прикладі сучасних держав).

Президентська республіка - різновид республіканської форми правління, що характеризується тим, що президент обирається, як правило, всенародно. Президент юридично і фактично є главою держави і виконавчої влади (на відміну від парламентської республіки і напівпрезидентської республіки, в яких президент є тільки главою держави).

У президентській республіці президенту належать - за принципом жорсткого поділу влади - багато важливих функції та повноважень в управлінні державою: він визначає на основі конституції і законів держави, а на практиці нерідко навіть зумовлює внутрішню і зовнішню політику держави; самостійно формує склад уряду. Президент юридично зобов'язаний рахуватися з думкою парламенту в крайньому випадку - лише щодо кандидатури голови уряду, а по решті кандидатурах - за своїм вибором; в президентській республіці уряд відповідальний перед президентом і йому підзвітний.

Президент - головна особа всієї системи виконавчої влади держави, включаючи як її центральні, так і регіональні ланки. Крім того, президент зумовлює всі кроки держави в галузі оборони, безпеки країни, будучи верховним головнокомандуючим збройних сил, керівником ради безпеки, ради оборони та інших аналогічних структур. Володіє правом впливати на характер законотворення шляхом внесенням законопроектів, участю в їх обговоренні, підписанням і оприлюдненням законів, правом вето на прийнятий парламентом закон і т.д.

Змістити (усунути від посади) президента в президентській республіці достатньо складно, якщо взагалі можливо. Класичний зразок президентської республіки представляє США. Для цієї моделі характерний жорсткий баланс владних повноважень президента і законодавчої влади, що отримав назву "система стримувань і противаг".

Для абсолютної більшості латиноамериканських, африканських і азіатських президентських республік характерне зосередження в руках президента виключно широких владних повноважень на шкоду іншим гілкам влади, в силу чого вони нерідко йменуються в науці конституційного права як суперпрезидентські республіки.

41. Особливості конституційно-правового статусу глави держави в умовах парламентської республіки (на прикладі сучасних держав).

На відміну від глави держави в президентських республіках, президент у парламентських, як правило, не має у своєму розпорядженні реальної виконавчої влади, а його правовий статус значною мірою нагадує статус монарха парламентської монархії. Повноваження глави держави, за винятком суто церемоніальних (представницьких), тут зазвичай здійснюються за згодою і з ініціативи уряду, створеного на парламентській основі. Президент здійснює свої повноваження на підставі мандата, отриманого за результатами виборів. На відміну від парламенту (або його нижньої палати), депутати якого обираються безпосередньо народом, президент обирається парламентським шляхом – або парламентом, або за його участю, але у всякому разі не всенародно. Типовим є обрання президента парламентом (Угорщина, Латвія, Молдова, Мальта та інші), і його влада вважається нібито похідною від парламенту.

Глава держави призначає дату виборів у парламент, скликає парламент на сесії, підписує й публікує закони, володіє правом вето. Він вправі достроково розпустити парламент і призначити нові вибори, але здійснення цього повноваження президентом, як і більшості інших, знаходиться під контролем уряду. Разом з повноваженнями, що дозволяють главі держави впливати в загальних рисах на законодавчу діяльність парламенту, він досить часто наділяється також правом видавати власні нормативні акти. У країнах з парламентарними формами правління такі повноваження реалізуються тальки за згодою уряду, який несе за них відповідальність. Наприклад, президент Індії згідно зі Конституцією 1950 вправі видавати укази під час перерви в роботі парламенту. Його указ має таку ж силу, що й парламентський акт, але повинен бути представлений палатам парламенту і вступає у дію по закінченні 6 тижнів з моменту скликання останнього, якщо до цього часу обидві палати не приймуть резолюцію, що скасовує його.

Отже, в умовах нормального, стабільного функціонування державного механізму в країнах з парламентською формою державного правління глава держави може лише у загальному вигляді впливати на схвалювані рішення через авторитет свого поста, діючи, як правило, згідно з вказівками уряду.