
- •1.Особливості джерел конституційного права в державах, що належать до англосаксонської системи права.
- •2.Особливості джерел конституційного права в державах, що належать до романо-германської системи права
- •3.Особливості джерел конституційного права в державах із мусульманською системою права
- •3. Особливості джерел конституційного права в державах із мусульманською системою права.
- •4.Види законів, що регулюють конституційно-правові відносини в зарубіжних країнах.
- •7. Сучасні концепції прав людини і їх конституційно-правове оформлення.
- •8.Громадянство у зарубіжних країнах: поняття і зміст, співвідношення із категоріями «підданство» та «національність».
- •10.Способи припинення громадянства у зарубіжних країнах.
- •13.Необмежена (абсолютна) та обмежена (конституційна) монархії: характерні риси.
- •14.Парламентська монархія: характерні риси.
- •15.Дуалістична монархія:характерні риси(навести приклади).
- •16.Республіка як форма правління та її різновиди.
- •17.Конституційно-правові ознаки президентської республіки.
- •18.Конституційно-правові ознаки парламентської республіки.
- •19. Конституційно-правові ознаки змішаної республіки.
- •20. Суперпрезидентська та монократична республіки.
- •20 . Cуперпрезидентська та монокритична республіки
- •21. Нетипові форми правління
- •22. Унітарна держава, її різновиди. Поняття та види сучасних федерацій.
- •23. Поняття та види автономій. Національна і територіальна автономії, політична та адміністративна автономії: порівняльний аналіз.
- •24. Поняття та особливості регіоналістичних держав (навести приклади).
- •25. Поняття та конституційно-правові ознаки федерацій (навести 5 прикладів). Види федерацій.
- •27. Поняття виборів. Види виборів за опосередкованістю волі виборців (навести приклади).
- •28. Принцип свободи виборів. Зобов’язуючий вотум (навести приклади).
- •29. Поняття та зміст виборчого права. Виборчі цензи.
- •30. Конституційно-правовий зміст поняття виборчої системи. Загальна характеристика виборчих систем.
- •31. Мажоритарна виборча система, її різновиди (навести приклади країн та органів, для формування яких вона застосовується).
- •32. Особливості пропорційної виборчої системи (навести приклади країн та органів, для формування яких вона застосовується).
- •33. Змішані виборчі системи: преференційна, система єдиного неперехідного голосу, панашаж, інші.
- •34. Поняття та сутність глави держави. Юридичні форми глави держави (навести приклади кожної форми).
- •35. Місце глави держави у системі органів державної влади сучасних республік (навести приклади).
- •36. Місце глави держави у системі органів державної влади сучасних монархій (навести приклади).
- •37. Особливості конституційно-правового статусу глави держави в умовах парламентської монархії (на прикладі сучасних держав)
- •39. Особливості конституційно-правового статусу глави держави в умовах дуалістичної монархії (на прикладі сучасних держав).
- •40. Особливості конституційно-правового статусу глави держави в умовах президентської республіки (на прикладі сучасних держав).
- •41. Особливості конституційно-правового статусу глави держави в умовах парламентської республіки (на прикладі сучасних держав).
- •42. Особливості конституційно-правового статусу глави держави в умовах змішаної республіки (на прикладі сучасних держав).
- •43. Поняття парламенту, його сутність. Вихідні засади концепції народного представництва.
- •44. Види парламентів зарубіжних країн за структурою. Зміст представництва нижньої та верхньої палат бікамерних парламентів. Види верхніх палат парламентів зарубіжних держав.
- •45. Відповідальність урядів зарубіжних держав. Інститут парламентської відповідальності уряду.
- •46. Дострокове припинення повноважень парламентів та їх палат.
- •48. Поняття уряду, його характерні риси. Види урядів.
- •50. Особливості конституційно-правового статусу уряду за умов парламентської та президентської форм правління.
- •51. Конституційно-правовий статус депутата парламенту у зарубіжних країнах.
- •52. Конституційно-правовий статус Парламенту Великобританії (порядок формування, структура, функції, повноваження, акти).
- •53. Конституційно-правовий статус Конгресу сша (порядок формування, структура, функції, повноваження, акти).
- •54. Конституційно-правовий статус парламенту Франції (порядок формування, структура, функції, повноваження, акти).
- •55. Конституційно-правовий статус парламенту Республіки Польща (порядок формування, структура, функції, повноваження, акти).
- •56. Конституційно-правовий статус парламенту фрн (порядок формування, структура, функції, повноваження, акти)
- •57. Конституційно-правова природа та особливості федералізму у Росії.
- •58. Конституційно-правова природа та особливості федералізму у сша.
- •59. Конституційно-правова природа федералізму та особливості у фрн.
- •60. Конституційно-правовий статус президента сша (порядок обрання,функції, повноваження, особливості процедури імпічменту, акти).
- •61. Конституційно-правовий статус президента фрн (порядок обрання, функції, повноваження, особливості процедури імпічменту, акти)
- •Функції та повноваження
- •Вибори і присяга
- •Вибір кандидата
- •62. Конституційно-правовий статус президента Польщі (порядок обрання, функції, повноваження, особливості процедури імпічменту, акти).
- •63. Конституційно-правовий статус президента Росії (порядок обрання, функції, повноваження, особливості процедури імпічменту, акти).
- •71. Конституція Польщі: особливості структури, прийняття, зміни, класифікаційна характеристика. Інститут конституційного контролю у Польщі.
- •72. Конституція Франції: особливості структури, прийняття, зміни,класифікаційна характеристика. Інститут конституційного контролю у Франції.
- •73. Конституція фрн: особливості структури, прийняття, зміни,класифікаційна характеристика. Інститут конституційного контролю у фрн.
- •75. Конституційні основи організації публічної влади в територіальних одиницях фрн.
- •76. Конституційні основи організації публічної влади в територіальних одиницях Польщі.
28. Принцип свободи виборів. Зобов’язуючий вотум (навести приклади).
ПРИНЦИП СВОБОДИ (ПРИНЦИП ВІЛЬНИХ ВИБОРІВ) полягає у дотриманні усіх прав та основних свобод людини до, протягом і після виборчого процесу. Всі громадяни, політичні партії та кандидати повинні мати вільні можливості щодо реалізації свободи вираження, права на мирні зібрання та свободи пересування. Виборчий процес не повинен проходити в атмосфері страху, залякувань, насилля, загрози покарання; не повинен використовуватись адміністративний ресурс. Медіа повинні мати можливість для вільного висвітлення виборчого процесу; недержавні організації повинні вільно провадити діяльність, пов’язану із виборами. Так, наприклад, національні спостерігачі повинні мати можливість щодо вільного моніторингу голосування та підрахунку голосів; підбиття підсумків голосування повинно бути очевидним і підконтрольним, починаючи з рівня виборчих дільниць і закінчуючи Центральною виборчою комісією.
В деяких державах існує зобов`язуючий вотум, за порушення обов`язку проголосувати наступають різні види відповідальності (штраф – Єгипет, Терція, Бельгія, Австрія), позбавлення можливості займати державні і муніципальні посади протягом певного строку – Аргентина, моральні санкції – публікація мерією списку осіб, які протяг.5 років не брали участь у виборах в Італії).
29. Поняття та зміст виборчого права. Виборчі цензи.
Виборче право – це сукупність юридичних норм, що закріплюють права громадян обирати й бути обраними в органи державної влади, а також право відкликання виборцями обраних осіб, які не виправдали їхньої довіри. Термін "виборче право" має два значення:
– в об'єктивному розумінні це система конституційно-правових норм, що регулюють суспільні відносини, пов'язані з виборами органів держави й місцевого самоврядування. Об'єктивне виборче право регулює виборчу систему в широкому значенні. Зазвичай, предметом виборчого права вважаються пов'язані з виборами суспільні відносини, в яких прямо або опосередковано беруть участь громадяни;
– у суб'єктивному розумінні це гарантована громадянинові державою можливість брати участь у виборах державних органів і органів місцевого самоврядування. Це комплекс конкретних прав особи, серед яких особливо слід виокремити активне і пасивне виборче право у зв'язку з політичними правами людини та громадянина.
У сучасних зарубіжних країнах загальне виборче право обмежується цілою низкою цензів (вимог до потенційного виборця). Загальні вимоги регламентують активне виборче право – право голосувати, додаткові вимоги ставляться до кандидатів на виборні посади.
Ценз громадянства поширює пасивне виборче право тільки на громадян за народженням.
Віковий ценз – це встановлена законом вимога, відповідно До якої право брати участь у виборах надається лише після досягнення певного віку. Ценз статі, обмежуючий участь жінок у виборах, зберігається у деяких мусульманських країнах, наприклад, у Саудівській Аравії, Кувейті, Йорданії. В деяких країнах існує ценз грамотності, коли для отримання права голосу вимагається свідоцтво про освіту. В інших же країнах для неписьменних вводиться спеціальна спрощена система голосування. Ценз осілості – це встановлювана державою вимога, відповідно до якої виборче право надається лише тим громадянам, які проживають у тій або іншій місцевості протягом певного часу. У низці країн ценз осілості не деталізується й зводиться до загальної вимоги мати постійне проживання. Майновий ценз у неприхованій, відвертій формі трапляється сьогодні рідко, однак відсутність прямих майнових обмежень "компенсується" іншими цензами, які фактично відіграють ту саму роль. Є ціла низка інших способів і методів позбавлення виборчих прав. У деяких країнах виборчі права втрачають військовослужбовці. Подекуди застосовуються різного роду "моральні цензи". У деяких країнах фактично і юридично не мають виборчих прав певні національні меншини.
Надання пасивного виборчого права поєднано з цілою низкою більш жорстких обмежень. Громадянин, зареєстрований як виборець, для набуття пасивного виборчого права повинен задовольняти низці інших вимог. Насамперед для кандидатів на виборні посади повсюдно встановлюється вищий віковий ценз. При наданні пасивного виборчого права значно частіше застосовується ценз осілості, і він має зазвичай більш жорсткий характер. До кандидатів ставляться додаткові вимоги: забороняється обіймати певні посади, кандидати повинні сповідувати певну релігію тощо. Більшість кандидатів, як правило, є професійними політиками, бізнесменами, адвокатами, які користуються підтримкою політичних партій.