21. Нетипові форми правління

"Республіканська монархія" Така система існує в Малайзії і Об'єднаних Арабських Еміратах, своєрідних федеративних виборних монархіях. У кожній з цих держав голова держави переобирається раз в 5 років. Це зближує главу держави - монарха з президентом, а монархічну форму правління з республіканською. Проте обидві держави залишаються монархіями, бо главою держави не може бути обраний будь-який громадянин, що задовольняє виборчим кваліфікацій і вимогам для президента, а тільки один з "місцевих монархів" - правителів складових частин федерації. У Малайзії 9 з 13 суб'єктів федерації очолюються спадковими султанами (управління в чотирьох інших організовано інакше), і тільки ці 9 утворюють Раду правителів, який раз на 5 років обирає главу держави. У Малайзії Рада правителів не володіє владними повноваженнями, влада монарха теж істотно обмежена (особливо після конституційної реформи 1983-1984 рр..). Малайзія - парламентарна монархія. Інакше йде справа в ОАЕ. Вища рада семи емірів - суб'єктів федерації володіє всією повнотою влади - він приймає закони. Національне ж збори, призначені емірами (кожен емір призначає певне число членів, встановлене Тимчасової конституцією 1971 р., і залежне від розмірів емірату), має лише консультативний характер. Вища рада емірів обирає главу держави раз на 5 років. Незважаючи на такі вибори, основні повноваження глави держави зосереджені у Ради емірів. В ОАЕ діє по суті колективний монарх. Суперпрезидентські республіки (див. пит.20)

"Монархічна республіка" До числа екзотичних форм відносять рес-ку з по життєвою посадою президентанта (Рес-ка Малаві в Африці). Інколи по життєве президентство супроводжується передачею влади по спадку (в рес-ці Гаіті після смерті през-нта Дювальє його син Жан Клод став през-нтом) – монарх.елемент в рес-ці. В сучасному світі в умовах тоталітарних систем з'явилися різновиди республіки, що характеризуються нелегітимністю влади. Наприклад, коли в країні відбувається державний переворот, який ставить на чолі держави одноосібного диктатора (він може називатися як завгодно - президентом, координатором, вождем, генеральним секретарем центрального комітету партії і т.д.) або групу диктаторів, форма правління офіційно може проголошуватися або залишатися республіканської, але її демократична суть вихолощується. Це відбувається і в тому випадку, коли законно обраного або призначена посадова особа (президент, прем'єр-міністр і т.п.) захоплює не належать йому за конституцією повноваження, відмовляється залишити свою посаду після закінчення терміну повноважень, - словом, коли узурпує владу. Так поступив Ж.Мобуту в Заїрі (тоді - Конго) в 1960 р., чорні полковники в Греції в 1967 р., А. Піночет в Чилі в 1973 р. У фашистських державах по суті були ліквідовані вибори як спосіб формування органів державної влади, розпущені всі опозиційні політичні партії, всі форми влади підпорядковані уряду на чолі з офіційно визнаним вождем, який користувався необмеженими повноваженнями, а фашистська партія перетворилася на державну організацію.

В літературі можна зустріти термін теократична республікака – це республіка, в якій головним лідером є духовний глава держави, тобто особа, яка очолює домінуючу релігійну конфесію.

Наприклад, за конституцією Ісламської республіки Іран 1979р. передбачено посаду виборного президента, і крім того, керівника держави, яким є вища духовна особа(імам чи факір), яка обирається Радою експертів в склад якої входять 93 священнослужителі. Якщо наступить смерть чи відставка вищ.дух.особи,то обов`язки кер-ка д-ви буде виконувати колег. орган, який складається з декількох десятків осіб та діє до обрання вищого дух.кер-ка д-ви.

Своєрідною гібридною формою правл-ня є Швейцарська конфедерація, в л-рі немає єдності до якої форми рес-ки її мож.віднести. Уряд Швейцарії – Федеральна Рада призначається парл-нтом і підзвітний йому. Уряд складається з 7ми міністрів, кожен з яких протягом 1 року викон.ф-ції През-нта, тобто вони можуть бути през-нтом 1 раз в житті 1 рік.

До своєрідної форми рес-ки віднос.також президентсько-мілітарну рес-ку, яка утв.після військових переворотів, коли лідери армії після військових революцій створюють військово-адміністративну раду і роблять свого лідера президентом, закріплюючи потім його призначення в своїх законах і конституціях.