21. Види юридичної аргументації

Діалектична – ще в античній філософії поняття "діалектика" означало мистецтво суперечки, суб'єктивне вміння вести полеміку — вміння знайти суперечності в судженнях супротивника з метою спростування його аргументів.

Мета діалектики полягає у тому, щоб, докладно розібравшись у обговорюваній темі, визначити усі за і проти того чи іншого аргументу, дійшовши урешті – решт до єдиного правильного висновку, хоч би яким він не був – б й прийняти отриману істину у якості шуканого результату.

Емоційна аргументація - побудована на зверненні до емоцій і основних мотивів. Емоційні аргументи волають до почуттів і відчуттів. Емоційно написаний текст викликає живу реакцію .

Така реакція використовується при масових акціях, є ефективною в публічних виступах ораторів, слугує додатковим фактором згуртування людей.

У логічній аргументації розкриваються внутрішні ознаки предметів і явищ, доводяться певні положення. Цей тип мовлення спирається на логіку, умовиводи .

1. Індукція - умовивід від часткового до загального (узагальнення): з нагляду маси випадків робиться загальний висновок.

2. Дедукція - умовивід від загального до приватного: з судження про правильність загального твердження робиться висновок, що правильні і окремі випадки його застосування

3. Аналогія - виявлення подібності двох предметів і висновок про те, що предмети схожі і в інших відносинах

Продуктивна - ?

22. Особливості судової комунікації

Особливий різновид юрид комунікації – судова комунікація. Здійснюється у певній послідовності, визначеній процесуальним законодавтсвом.

Особливості:

1) як правило, три учасники – сторони і суд; остаточне рішення ухвалює суд

2) усна, рез фікс у документах− протоколі, ухвалах, рішенні суду

3) підготовка стос усіх сторін, в тому числі і суду шляхом вивчення матеріалів справи

4) початок і процедура передбачена у законі , керівництво здійцснює суд; атмосфера залежить від мети комунікації та позиції сторін;

5) важливо демонструвати повагу до сторони і до суду та етику висловлення аргументів, а також відповіді на контр аргументи

5) завершує спілкування − суддя

23. Мовні засоби наукового стилю

Науковий стиль - стиль літературної мови, якому властивий ряд особливостей - таких як попереднє обдумування висловлювання, монологічний характер, строгий відбір мовних засобів, тяжіння до нормованої мови. Для наукової мови характерні такі стильові риси:

· ясність і предметність тлумачень;

· логічна послідовність і доказовість викладу;

· узагальненість понять і явищ;

· об'єктивний аналіз;

· точність і лаконічність висловлювань;

· аргументація та переконливість тверджень;

· однозначне пояснення причино-наслідкових відношень;

· докладні висновки.