
- •1. Поняття та ознаки юридичного терміна
- •2. Відмінність юридичного терміну від загальновживаного слова, професіоналізму та номенклатури
- •3. Види юридичних термінів
- •4. Способи творення юридичних термінів
- •9. Юридичні поняття метафори
- •10. Синоніми, омоніми, евфемізми в юриспруденції
- •11. Оціночні поняття
- •12. Дефініції понять, що позначаються юридичними термінами
- •13. Поняття функціонального стилю
- •14. Види функціональних стилів
- •15. Підстилі офіційно-ділового стилю
- •16. Мовні засоби у текстах юридичного жанру офіційно-ділового стилю
- •17. Етикет ділового листування
- •18. Особливості професійного мовлення юриста
- •19. Етапи спілкування
- •20. Мовні засоби юридичної аргументації
- •21. Види юридичної аргументації
- •22. Особливості судової комунікації
- •23. Мовні засоби наукового стилю
19. Етапи спілкування
Перший етап — підготовка до спілкування. Якщо спілкування відбувається з ініціативи правника чи за попередньою домовленістю, то до нього слід добре підготуватися, бо це може мати значні наслідки для професійної діяльності співрозмовників.
Процес підготовки до спілкування у будь-якій формі складається із збирання матеріалів з предмета спілкування, їх відбору та систематизації; уявлення типів співрозмовників, їх особливостей; складання робочого плану майбутнього акту спілкування.
Другий етап — орієнтація в ситуації і встановлення контакту. Це початок спілкування. Якщо проігнорувати цей етап, зустріч може закінчитися і не розпочавшись (через образу, брак часу тощо). На початку спілкування важливо уникати:
• вибачень (це прояв невпевненості); • критики (це змусить співрозмовника захищатися); • зверхності та оцінювання (це спричинить у співрозмовника обурення).
Третій етап — обговорення проблеми. Цей етап передбачає аргументацію своєї позиції та контраргументацію позиції співрозмовника.
Як свідчить досвід правників, обговорюючи проблему, доцільно дотримуватися деяких правил, які полегшують розуміння співрозмовника і допоможуть отримати повну інформацію:
• уважно слухати співрозмовника і намагатись адекватно сприйняти те, про що він говорить, тобто чути його; • намагатися використовувати діалог, а не монолог; • давати співрозмовникові можливість спокійно викласти свою думку; • чітко, коротко й послідовно викладати свою інформацію; • добирати способи аргументування залежно від індивідуальних особливостей співрозмовника (рівня його мислення, віку, статі, типу темпераменту тощо); • викладати докази в коректній формі та ін.
Найбільший вплив на співрозмовника має аргументація. Це спосіб переконання за допомогою значущих логічних доказів.
Четвертий етап — прийняття рішення
П´ятий етап — вихід із контакту. Вихід із контакту не менш важливий, ніж його початок, бо від цього може залежати продовження співробітництва у майбутньому
Спілкування людини підтримується певними засобами. Свої почуття, думки людина здатна виражати й закріплювати в словах і жестах, створюючи певний комунікативний простір, у якому об´єднуються, співіснують її внутрішній світ і світ зовнішній, об´єктивний. Такими засобами, які людина використовує в своєму спілкуванні, є вербальні (словесні) і невербальні засоби (міміка, пантоміміка, виражальні рухи тіла).
20. Мовні засоби юридичної аргументації
Спілкування вербальними засобами є не що інше як використання живого слова в передачі інформації. Лише людині притаманно вербалізувати свої почуття, емоції, поведінку через слово У суспільстві виокремилися різні види мови.
Внутрішня мова— це мова для себе Зовнішня мова — ЇЇ ще називають усною, тобто та, яку чує людина, що перебуває поряд з вами Діалогічна або розмовна мова — мова щоденного вжитку Монологічна мова — промовляється однією людиною при звертанні до іншої.
Літературна мова Штучні мови: азбука Морзе, мова глухонімих, шифри, комп´ютерні