6. Проаналізуйте погляди на політику і державу англійських мислителів т.Гоббса та Дж.Локка.

Томас Гоббс був одним з засновників теорії суспільного договору. У своїй роботі «Левіафан або матерія, форма та влада держави» він описував хаос природного додержавного існування людей, життя без краси, промисловості, культури. За цією теорією люди домовилися передати усю владу монархові і підкорятися в обмін на закон. Політика, та її носій держава, на думку Гоббса, затверджується людьми шляхом домовленостей між собою, індивіди довіряють одній особі, верховній владі над собою. Держава і є обличчя , яке використовує силу та засоби для людей, які вона вважає необхідними для миру та загального захисту. Гоббс був захисником монархічної влади: «влада може бути збудована лише одним шляхом, а саме шляхом концентрації усієї влади та сили в зібранні людей, які більшістю голосів мали б можливість звести усі волі громадян в одну волю». Він стверджував, що заключаючи суспільний договір та перейшовши в громадський стан, індивіди втрачають можливість змінити форму правління, звільнитися від дій верховної влади. За його думкою може існувати лише три форми держави: демократія, монархія та аристократія, котрі різняться не природою та змістом в ній верховній влади, а спроможністю до реалізації тієї чи іншої цілі, для якої вони були встановлені.

Права державної влади, за теорією Томаса Гоббса, були досить сумісні з інтересами класів, що реалізовували англійську революцію. Очевидно, що за сучасними критеріями, Т.Гоббс більше консерватор, ніж ліберал, адже навіть ліберальну ідею щодо суспільного договору він інтерпретував так, що висновки виявилися консервативними – свобода можлива лише в тому випадку, коли люди передавали право розпоряджатися монархові. Також, Гоббс «стягнув» з держави ореол містицизму. Вона стала розглядатися як один з багатьох результатів правового договору – контракту, як продукт людських дій.

Політична теорія філософа Джона Локка є ще однією спробою викладу громадянської концепції політики. Він став ідеологом соціального компромісу поміж дворянством та буржуазією. Свої політичні погляди він виклав у роботі «Два трактати про державне правління». Держава, за Локком, отримує рівно стільки влади, скільки необхідно для досягнення головної мети політичного суспільства – реалізація особистих громадянських прав володіти власністю.

В державі ніхто та ніщо не може знаходитися поза підпорядкуванням законам та законності. Локк передбачив ідею правової держави, так як, за його думкою, саме закон являється головним інструментом збереження та розширення свободи особистості. «Там, де немає законів, там немає і свободи».

Підтримка режиму свободи вимагає чіткого розмежовування публічно-владних повноважень держави. Законодавчою владою повинен займатися тільки парламент, виконавча та судова влади, з одного боку, повинні бути підпорядковані йому, а з іншого боку – можуть створювати активний вплив на діяльність органів законодавчої влади.

В противагу Гоббсові, Локк зробив інакший висновок: держава підпорядковується суспільству, яке, в свою чергу, підпорядковується особистості, а так як держава та суспільство – це не одне й те саме, то падіння державної влади не значить кінець суспільства. Суспільство може створити нову державу. Слідкуючи за думками Локка, держава діє лише з метою захисту прав особистості, воно не повинно бути більш могутнім, ніж особистість, або ж особистості створюють суспільство, а суспільство – державу.