6. Сутність валютної системи. Види валютних систем. Елементи валютної системи

Міжна­родні валютні відносини:

– це відносини, що виникають у процесі функціонування грошей у міжнародному платіжному обороті

– це сукупність грошових відносин, які опосередковують рух товарів і факторів виробництва між країнами та формують самостійну міжнародну фінансову сферу

Валютне регулювання – це діяльність держави та уповноважених нею органів щодо регламентації валютних відносин економічних суб’єктів та їх діяльності на валютному ринку

Економічний вплив на валютні відносини мають:

• курсова політика – полягає у цілеспрямованому проведенні комплексу заходів з метою корекції курсу національної валюти

• облікова (дисконтна) політика – це політика центрального банку, що полягає у цілеспрямова­ному підвищенні чи зниженні облікової ставки та відповідній зміні ставки депозитного чи пози­чкового процента

• валютна інтервенція (девізна політика) – поля­гає в оперативному підтриманні валютного ринку в стані рівноваги шляхом збільшення чи змен­шення купівлі або продажу центральним банком іноземної валюти на національну валюту.

• формування та використання золотовалютних резервів

Якщо курсова політика полягає у зниженні обмін­ного курсу, то називається політикою девальвації і приводить до підвищення конкурентоспроможності національного виробництва, посилення торговельних позицій країни на світовому ринку та стимулювання експорту.

Якщо ціллю курсової політики є підвищення обмін­ного курсу, то це політика ревальвації. Вона стимулює розвиток імпорту, приводить до зростання пропозиції на товарних ринках і позитивно впливає на стабільність цін, може негативно вплинути на кон­курентні позиції підприємства на світовому ринку.

Національна валютна система – це форма організації валютних відносин країни, що визначається її валютним законодавством.

Регіональні валютні системи - формуються в межах міжнародних інтеграційних угруповань.

Міжнародна валютна система:

• це форма організації міжнародних валютних відносин, що історично склалася і закріплена міждержавною домовленістю

• це сукупність способів, інструментів і міждержавних органів, за допомогою яких здійснюється взаємний платіжно-розрахунковий оборот у межах світо­вого господарства.

Елементи міжнар вал системи:

• система валют і вал цінностей

• механізм вал паритетів та курсів

• умови взаємної конвертованості валют

• обсяги вал обмежень

• форми міжнар розрахунків

• режим міжнар вал ринків та ринків золота

• міждержавні вал-кред організації та відповідні системи норм та регламентацій у сфері міжнар розрахунків

6. Етапи розвитку міжнародної валютної системи

1.Паризька валютна система, 1867 р.:

- основою системи виступав золото­монетний стандарт;

- валютні одиниці країн-учасниць мали чітко визначений вміст золота і були конвертованими в золото;

- золото вільно експортувалося та імпор­тувалося, продавалося на міжнарод­них ринках, а золоті зливки вільно обмінювалися на монети;

- підтримувалося жорстке співвідно­шення між національним золотим запасом і внутрішньою пропозицією грошей

- діяв режим вільно плаваючих курсів валют з урахуванням ринкового попиту та пропозиції, але в межах золотих точок (схильності власників золота розраховуватися не інозем­ною валютною, а золотом)

2. Генуезька валютна система, 1922 р.:

- основою системи виступало як золото, так і девізи – іноземні валюти;

- збережено золоті паритети, однак, конверсія валют у золото стала здій­снюватись не лише безпосередньо, але й опосередковано – через іно­земні валюти;

- відновлено режим валютних курсів, які вільно плавали;

- провадилася активна політика валют­ного регулювання у формі міжна­родних конференцій та угод.

3. Бреттон-Вудська валютна система, 1944 р.:

- паперові гроші перестали обмінюва­тись на золото, однак, золото збері­гало монополію на проведення оста­точних грошових розрахунків між країнами (опосередковано через долар США);

- основою системи виступав золотоде­візний стандарт, що ґрунтувався на золоті та девізах – двох резервних валютах (доларі США та фунті стер­лінгів);

- діяв режим фіксованих валютних курсів;

- створення МВФ, що здійснював міжнародне регулювання валютних відносин;

- здійснення операцій купівлі-продажу золота лише на рівні центральних банків країн із забороною таких операцій для всіх інших суб’єктів;

- створення міжнародних платіжних засобів СДР – спеціальних прав запозичення.

- січень 1971 р. – припинення розміну долара на золото

- березень 1973 р. – здійснено перехід до плаваючих валютних курсів

- липень 1974 р. – валютний паритет замінено валютним кошиком СДР

4.Ямайська (Кінгстонська) валютна система, 1976 р.(набула чинності 01.04.1978 р.):

- кожна країна–член МВФ на свій розсуд може вибирати режим курсу власної валюти;

- золото перестає бути еталоном вар­тості в міжнародній валютній сис­темі й відміняється його офіційна ціна. При цьому відпали обмеження на операції центральних банків із золотом

- відбувається процес повної демоне­тизації золота – його виведення із внутрішньої сутності грошово-валют­них відносин і перетворення його на звичайний товар із правом вільної купівлі-продажу на світових валют­них аукціонах;

- юридичне надання права кожній з валют країн – учасниць Кінгстонської системи виконувати роль резервної валюти, але в перспективі перевага віддавалася СДР;

- взаємна домовленість учасників Кінг­стонської угоди про надання виконав­чому органу МВ СР – Директорату – повноважень для здійснення нагляду за виконанням країнами своїх зобо­в’язань за угодою.