47. Структура платіжного балансу у структурі пб виділяють три основні складові:

• торговельний баланс, тобто співвідношення між вивезенням і ввезенням товарів;

• баланс послуг та некомерційних платежів (баланс «невидимих» операцій);

• баланс руху капіталів і кредитів.

Крім названих трьох складових, деякі дослідники називають ще дві основні складові ПБ:

• баланс поточних операцій, що включає рух товарів, послуг та односторонніх переказів;

• операції з офіційними валютними резервами.

Торговельний баланс — це співвідношення вартості експорту та імпорту.

Баланс послуг та некомерційних платежів:

1)платежі та надходження за транспортні перевезення, страхування, електронний, теле-космічний та інші види зв’язку, міжнародний туризм, обмін науково-технічним і виробничим досвідом, експортні послуги, утримання дипломатичних, торговельних та інших представництв за кордоном, передавання інформації, культурні та наукові обміни, різні комісійні збори, рекламу, організацію виставок, ярмарків, торгівлю ліцензіями, лізингові операції тощо;

2)за діючими у світовій статистиці правилами у розділ «Послуги» входять виплати прибутків від інвестицій за кордоном та процентів за міжнародними кредитами, хоча за економічним змістом вони, звичайно, ближчі до руху капіталу;

3)за методикою МВФ показують односторонні перекази:

• державні операції

• приватні перекази

Баланс поточних операцій (торговельний баланс і «невидимі» операції) — включає всі операції, які завершуються протягом даного періоду.

Баланс руху капіталів і кредитів — виражає співвідношення вивозу і ввозу державних і приватних капіталів, наданих і одержаних міжнародних кредитів. Це міжнародний рух підприємницького капіталу та міжнародний рух позикового капіталу. Включає операції з довгостроковими та короткостроковими інвестиціями, що впливають на міжнародну позицію країни щодо інвестицій.

За економічним змістом ці операції поділяються на дві категорії:

1)Міжнародний рух підприємн капіталу включає:

• Вивіз капіталу

• Приплив капіталу:

2)Міжнародний рух позикового капіталу включає:

• Довго — і середньострокові операції

• Короткострокові операції

48. Теорії платіжного балансу

Теорія автоматичного саморегулювання ПБ була розроблена у XVIII ст. Д. Юмом та Д. Рікардо. Вона пану­вала протягом майже 200 років до 30-х років XX ст. Відповідно до цієї теорії, якщо ПБ країни пасивний внаслідок відпливу золота з неї, зменшується кількість золотих грошей в обі­гу та знижуються ціни, що сприяє підвищенню конкурентоспро­можності її товарів, збільшенню їх експорту і, врешті-решт, активі­зує баланс її міжнародних розрахунків. Якщо ж країна має актив­ний ПБ, відбувається зворотний процес. Приплив золота до країни збільшує грошову масу в обігу, що веде до зростан­ня цін та стимулює імпорт дешевших іноземних товарів, внаслідок чого активний ПБ стає пасивним.

Кейнсіанські теорії регулювання ПБ. Дж.М. Кейнс рекомендував зрівноважувати ПБ дер­жавним регулюванням. Кейнсіанці вважали, що хронічна незрівно-важеність ПБ не може бути автоматично скорек­тована за допомогою ринку, отже, потрібне активне державне ре­гулювання різними методами.

Теорія внутрішньої та зовнішньої рівноваги розроблена Р. Харродом, Т. Сцитовським, Р. Манделем. Прихильники внутрішньою рівновагою вони вважали такий стан економіки, коли повна зайнятість поєднується зі стабільними цінами, а зовнішньою — тривалу рівновагу ПБ.

Інструментарно-цільовий метод регулювання ПБ розробили Дж. Шд, Я. Тінберген. Він передбачає розроблен­ня економетричних моделей регулювання ПБ, умов­но поділивши показники на інструменти та цілі державної економіч­ної політики. Аналіз обмежується пошуком причинних взаємозв'яз­ків між незрівноваженістю міжнародних розрахунків країни та зміною відповідних методів грошово-кредитного бюджетного та ва­лютного регулювання..

Інструментарно-цільовий метод проявл - стимулювання економічного зростання зазвичай погіршують платіжний баланс, а використання політики "дорогих речей", зокрема підвищення облікової ставки для покращання стану платіжного балансу, негативно впливає на внутрішнє виробництво та зайнятість за інших однакових умов.

Цей інструмент регулювання ПБ обмежений соці­альними, економічними, технічними умовами. Підвищення відсот­кової ставки, наприклад, не завжди приваблює іноземні капітали, а відповідне її зростання в інших країнах може нейтралізувати ефект такої політики.

Теорія нормативного регулювання ПБ роз­роблена Дж. Вільямсоном, Р. Міллером. Особливості цієї тео­рії такі: поєднання антициклічного та антиінфляційного регулю­вання з регулюванням міжнародних розрахунків; дослідження проблеми інфляції та її впливу на ПБ; необхідність міждерж регулювання ПБ та інфляції.

Монетаристські теорії регулювання ПБ були популярними у 70—80-ті роки. теорія роз­глядає ПБ як наслідок нерівноваги усього грошового господарства, що змінює структуру внутрішніх цін та перешкоджає встановленню рівноваги між попитом та пропозицією. Стабіліза­ція ПБ розглядається як короткотерміновий про­цес, спрямований на усунення нерівноваги у грошовій сфері краї­ни. Ідеал монетаристської концепції ПБ - "відкри­та" економіка, мінімальне обмеження руху товарів, робочої сили, капіталів, забезпечення свободи дій ринковому механізму в націо нальній та світовій економіці.

Теорїі міждержавного регулювання ПБ. Ці теорії використовуються у проектах реформи світової валютної системи, розроблених у роки Другої світової війни Дж.М. Кейнсом та Г. Уайтом. Проекти надавали великого зна­чення колективному регулюванню ПБ, що знайш­ло відображення у Статуті МВФ, Бреттон-Вудською системою було передбачене систематичне (збалансоване) регулювання ПБ країнами як з активним, так і з пасивним сальдо, але у різних напрямках, що передбачає вплив на внутрішній попит, рух капіталів та кредитів, а також курс національної валют.