
- •1.Поняття міжнародних фінансів, суб’єкти міжнародних фінансових відносин
- •2.Міжнародні валютно-фінансові потоки та їх класифікація
- •3.Функції міжнародних фінансів
- •4.Міжнародна фінансова політика
- •5.Джерела міжнародних фінансових ресурсів
- •Поняття та види валюти
- •Сутність валютної системи. Види валютних систем. Елементи валютної системи
- •Етапи розвитку міжнародної валютної системи
- •Конвертованість валют
- •Методи визначення валютного курсу
- •Регіональні валютно-фінансові угрупування.
- •Сутність міжнародного руку капіталу
- •Класифікація вивозу капіталу
- •Поняття інвестицій та міжнародних інвестицій
- •Організацій форми іноземного інвестування
- •16.Формування інвестиційного клімату в Україні
- •17.Інвестиційна діяльність транснаціональних корпорацій
- •18.Сутність вільних економічних зон
- •19.Класифікація вільних економічних зон
- •20.Сутність офшорних зон і офшорного бізнесу
- •21.Фінансово-організаційний механізм офшорного бізнесу
- •22.Міжнародний досвід регулювання офшорного бізнесу
- •23.Сутність і призначення міжнародного фінансового ринку
- •24.Структура міжнародного фінансового ринку
- •25.Валютний ринок
- •26.Особливості функціонування ринку євровалют
- •27.Міжнародний кредитний ринок
- •28.Міжнародний ринок цінних паперів
- •29.Сутність відмивання брудних грошей
- •30.Стадії відмивання брудних грошей
- •31.Міжнародні організації протидії відмиванню брудних грошей
- •32.Некорпоративні країни і території
- •33.Регіональні органи протидії відмиванню грошей
- •34.Органи фінансової розвідки: сутність та механізм функціонування
- •35.Сутність, види та етапи міжнародної інтеграції(мі)
- •37.Європейський Союз
- •38.Світова організація торгівлі
- •16 Травня 2008 року Україна набула повноправного членства у сот
- •39.Наслідки вступу України до сот
- •40.Мфі: сутність і призначення
- •4Ё.Міжнародний валютний фонд
- •Органи управління мвф
- •42.Світовий банк
- •43.Група Світового банку
- •44. Європейський банк реконструкції та розвитку (єбрр)
- •45.Європейський інвестиційний банк (єіб)
- •46.Економічний зміст платіжного балансу
- •47. Структура платіжного балансу у структурі пб виділяють три основні складові:
- •2)Міжнародний рух позикового капіталу включає:
- •48. Теорії платіжного балансу
4Ё.Міжнародний валютний фонд
Міжнародний валютний фонд – спец установа ООН, створена в 1945 р. з метою сприяння міжнар співробітництву в сфері валютної політики, забезпеч збалансованого роз-ку міжнар торгівлі, підтримки стабільності виплат та упорядкування валютних відносин між країнами-членами, ліквідації незбалансованості платіжних балансів країн-членів тощо
Осн ф-ції МВФ: сприяння міжнар співпраці грош політиці; розшир світової торгівлі; кредитування; стабілізація грошових обмінних курсів.
Завдання МВФ
підтримка паритетів валютних курсів
допомога у створенні багатосторонньої сист платежів за поточними операціями між країнами-членами
надання країнам-членам кредитів в іноземній валюті
сприяння розширеному і збалансованому зростанню світової торгівлі
проведення консультацій по валютних проблемах
Органи управління мвф
Рада керуючих вищий орган
Виконавча рада керує поточною діяльністю
Тимчасовий комітет ради консультативний орган
Комітет розвитку передання ресурсів країнам і розроблення доповідей та рекомендацій радам
Директор-розпорядник вища посада у Викон Раді
Формування ресурсів МВФ відбувається шляхом внесення державою коштів до уставного капіталу Фонду відповідно до її квоти та за рахунок позичених коштів.
Розмір квот для кожної країни-члена встановлюється на підставі її ваги у світовій економіці. Квоти виражаються в СДР, в розрахунковій одиниці Фонду. Найбільша сума квот припадає на США, Японію, Німеччину, Велику Британію та Францію. Внесок кожної країни в уставний капітал МВФ здійснюється на 25% СДР або твердій інвалюті (долари США, євро,єні, фунті стерлінгів) та на 75% в нац валюті. Кожні п'ять років квоти переглядаються у зв'язку з тим, що змінюється місце країни у світовій економіці.
Квота визначає кількість голосів країни-учасниці. Розмір квоти визначає об'єм фінанси-ня, на який країна може розраховувати.
Загальний перегляд квот дозволяє МВФ оцінити адекватність квот відносно потреб держави-члена у фінансуванні її платіжного балансу та її здатності самостійно забезпечити цю потребу.
Розподіл квот дозволяє збільшити квоти країн-учасниць з урахуванням зміни їхнього місця в світовій економіці.
Основні механізми кредитування.
Резервна частка. Перша порція інвалюти, яку країна-член може отримати в МВФ в межах 25% квоти. Резервна частка визначається як перевищення величини квоти країни-члена над сумою, яка перебуває на рахунку Фонду нац валюти даної країни
Кредитні частки. Засоби в інвалюті, які країна-член може отримати понад розмір резервної частки, поділяються на чотири кредитні частки, які становлять по 25% квоти. Доступ країн-членів до кредитних ресурсів МВФ в межах кредитної частки є обмеженим: сума валюти країни в активах МВФ не може перевищувати 200% її квоти (враховуючи 75% квоти, яка внесена відповідно до підписки).
Домовленості про резервні кредити стенд-бай забезпечують країні-члену гарантію того, що в межах визначеної суми і протягом терміну дії угоди вона може при умові дотримання обумовлених в угоді умов безперешкодно отримувати від МВФ ін валюту в обмін на національну. Така практика надання кредитів являє собою відкриття кредитної лінії.
Механізм розширеного кредитування призначений для надання кредитів на триваліший період і в більших розмірах по відношенню до квот, ніж в рамках звичайних кредитних часток. Підставою для звернення країни до МВФ з проханням про надання кредиту в рамках розширеного кредит-ня є серйозні порушення рівноваги платіжного балансу, які були спричинені несприятливими структурними змінами в вир-цтва, торгівлі або цін. Розширені кредити зазвичай надаються на три роки, за необхідністю — до чотирьох, визначеними порціями (траншами) через певні проміжки часу — раз на півріччя, щоквартально або (в деяких випадках) щомісячно. Головним призначенням кредитів стенд-бай і розширених кредитів є сприяння країнам-членам МВФ в реалізації макроекономічних стабілізаційних програм або структурних реформ. Фонд вимагає від держави-позичальника виконання певних умов, до того ж їх жорсткість збільшується поступово з переходом від однієї кредитної частки до іншої. Деякі умови необхідно виконати до моменту отримання кредиту. Зобов'язання країни-позичальника передбачають проведення нею відповідних фін-ек-х заходів, фіксуються в Листі про наміри або Меморандумі про ек і фін політику, які подаються до МВФ. Процес виконання зобов'язань країною, яка отримала кредит контролюється шляхом періодичної оцінки передбачених домовленістю спеціальних цільових критеріїв реалізації. Якщо МВФ прийме рішення, що країна використовує кредит не за призначенням, не виконує взятих на себе зобов'язань, то в цьому випадку Фонд має право обмежити її кредитування або відмовити в наданні наступного траншу. Таким чином, цей механізм дозволяє МВФ здійснювати економічний тиск на країни-позичальники.
На відміну від Світового банку, діяльність МВФ зосереджена на відносно короткострокових макроекономічних кризах. Світовий банк надає кредити тільки бідним країнам, МВФ може кредитувати будь-яку країну з числа членів, яка відчуває нестачу ін валюти для покриття короткострокових фін зобов'язань.