20.Ринкова рівновага.

Існують різнаманітні ринки: ринок товарів, капіталу, фінансово-кредитний ринок, валютний ринок, ринок трудових ресурсів, ринок інформації тощо. Кожний з перелічених елементів здатний функціонувати в так званому автономному режимі і тому має свою структурну побудову. Всі вони взаємодіють як частини єдиної системи, оскільки органічно пов’язані між собою в становленні і розвитку. Ринок предметів споживання – один з найважливіших компонентів товарного ринку. Невід’ємною рисою цивілізованого ринку, свідченням його стабільності й життєздатності є стан суспільного виробництва. Конкретним проявом останнього є рівновага попиту й пропозиції, насичення ринку споживчими товарами та послугами.

Питання нормалізації споживчого ринку сьогодні для багатьох регіонів світу, в тому числі й нашої держави, є надзвичайно актуальним. Проблема збалансованості попиту і пропозиції, споживчого ринку в цілому породжується диспропорціями відповідних підрозділів суспільного виробництва. Ринок предметів споживання повинен мати загальною кількістю приблизно 70% від усіх інших ринків країни.

Ринок засобів виробництва. Загальні проблеми формування цін на ресурси.

Торгівля засобами виробництва - це грандіозний ринок, на якому взаємодіють між собою безпосередні виробники продукції. Усі підприємства органічно зв'язані один з одним як постачальники і споживачі машин, устаткування, сировини, паливних ресурсів. Товари виробничого призначення купуються і продаються звичайно оптом, великими партіями. Оптова торгівля виступає посередником між підприємствами-виробниками і підприємствами-споживачами продукції. Характерна риса ринкової економіки полягає в тому, що кожен покупець і продавець знаходять у цьому безбережному просторі свого партнера, продукція і ціни якого його влаштовують. Це торгівля по прямих договірних зв'язках. За цією схемою ринок засобів виробництва розвивався споконвіку й об'єктивно вів до прогресу у виробництві. Ринок праці та розподіл трудових ресурсів.

Ринок праці – посередник між роботодавцями та найманими працівниками. Це форма узгодження попиту на робочу силу з її пропозицією, досягнення в нормальних умовах відносно стабільної рівноваги в цій сфері на основі державної політики, чинного законодавства та саморегулювання. Складовими ринку праці є:

працездатне населення, тобто ті, хто за віком і станом здоров’я здатні працювати у різних сферах суспільного виробництва;

зайняте населення, тобто та його частина, яка постійно виконує роботу на підприємствах, в організаціях, закладах за заробітну плату. До цієї групи населення не належать особи, які виконують роботу за допомогою власних засобів праці.

Ринок праці включає також ту частину населення, яка тимчасово не працює, але не відкидає надію на це.

Історично склалися два “чистих” варіанти ринку робочої сили і зайнятості. Перший – ринок робочої сили з обмеженим попитом; другий – з обмеженими ресурсами.

21. Кредитна система країни. Банки. Центральний банк та його функції.

Кредитна система складається із банків та кредитних установ небанківського типу. Банки – особливі економічні інститути, які акумулюють грошові ресурси, надають кредити, здійснюють грошові розрахунки, випускають в обіг грош. папери та грош. агрегати і здійснюють операції з ними.

Банки:

1) універсальні - надають весь спектр банк. операцій та обслуговують екон.суб’єктів всіх сфер діяльності.

2) спеціалізовані – банки, що зосереджуються на виконанні певних банківських операцій чи обслуговуванні певних сфер діяльності:

а) це емісійний банк – зосереджується на обслуговувані населення;

б) інвестиційні банки – спец. на інвестиціях.

в) іпотечний банк – надають кредити під заставу нерухомості.

Банки по сферам екон. діяльності:

1) аграрні;

2) промислові;

3) будівельні;

4) банки, що обслуговують зовнішньоекон. діяльність..

Кредитні установи небанківського типу – дані установи можуть мати відмінний від банківського типу.

Всі банківські установи виконують такі операції: пасивні, активні, посередницькі. Пасивні – операції по залученню грошових ресурсів. Це операції по формуванню депозитів,продажу власних цінних паперів. Активні – операції по розміщенню грош.ресурсів. Посередницькі – операції, де банк виступає посередником для своїх клієнтів. За всі посередницькі операції банк отримує комісійні. Відповідно до рівня зрілості та традицій в організації банк. сис-ма країни може мати такі рівні:

1)Центральний банк (НБУ)

2) всі інші банки.

ЦБ – це головний банк держави. По формі власності він може бути: державним та акціонерним. Головною метою функціонування ЦБ є проведення державної політики в сфері грош. обігу та кредиту для забезпечення стабільності грошового обігу та досягнення екон. зростання.

Ф-ції ЦБ:

1. має монопольне право на емісію готівки;

2. має монопольне право на збереження золотовалютних резервів країни;

3. є банком уряду та місцевих органів влади;

4. проводить операції з державними цінними паперами;

5. представляє інтереси держави в відносинах з міжнародними кредитно-фінансовими установами;

6. регулює грош. відносини та курс нац. грош. одиниці;

7. здійснює розрахунки з розрахунків уряду;

8. є головним банком для комерційних банків – надає їм кредити;

9. зберігає основні резерви комерційних банків;

10. регулює діяльність кредитної сис-ми через встановлення нормативів діяльності, що регламентують операції комерц. Банків;

11. здійснює регулювання економіки країни, впливаючи на грошову пропозицію.