1.3. Види податків
Податки бувають двох видів: - прямі та непрямі. Прямі податки прямо стягуються із суб’єкта оподаткування (прибутковий податок з громадян, податок на прибуток, податки у фонд соціального страхування і т.д.). Прямі податки прямо пропорційні платоспроможності. Непрямі податки – це податки на визначені товари і послуги. Непрямі податки стягуються через надбавку до ціни.
Види непрямих податків: податок на додану вартість (охоплює широкий діапазон продукції), акцизи (обкладається щодо невеликого переліку обраних товарів), мита. Прямі податки підрозділяються на реальні й особисті.
Об’єктом оподатковування прямих податків є окремі види майна платника податків (земля, будівлі), вартість яких визначається по кадастру і враховує середню, а не дійсну його прибутковість. Різновид реальних податків залежать від того, який вид майна обкладається податком: земля, будинок, промисел, цінні папери. Ставки реальних податків зазвичай пропорційні. Як податкові пільги найчастіше застосовуються неоподатковуваний мінімум і різні відрахування. У розвитих країнах реальні податки застосовуються, в основному, у системі місцевого оподатковування.
Більш поширені особисті прямі податки - податки на доход чи майно фізичних і юридичних осіб. Вони відрізняються від реальних податків тим, що при стягуванні враховуються особисті, чи точніше сказати індивідуальні особливості кожного платника податків. В увагу приймається і склад родини, і фінансове положення, і родинні зв’язки, і особливості підприємства, якщо це стосується юридичної особи, що дозволяє точніше визначити суму податку стосовно до кожного індивідуума чи підприємству [17, c. 123].
Непрямі податки - це податки на товари і послуги, встановлювані у виді надбавки до ціни чи тарифу. На відміну від прямих податків, що по своїй суті є податками на доходи чи майно, і більше їх сплачують ті, хто має більше доходів чи майна, непрямі податки - це податки на витрати і платить їх більше той, хто більше витрачає, тобто це податки на споживання. Платником таких податків завжди є кінцевий споживач продукції, робіт і послуг, купуючи їх за ціною, у яку уже входить податок. Особливість цих податків полягає в тім, що перераховує їх у бюджет не той, хто платить, а той, хто збирає податки з покупців при продажі їм товарів, наданні послуг, тому вони і називаються непрямими.
До переваг непрямих податків відноситься їхня фіскальна вигода, що виражається, по-перше, у тім, що, оскільки ці податки падають насамперед на широкий ужиток, то вони дуже доходні для держави. По-друге, непрямі податки, оскільки містяться в ціні товару, платяться непомітно для споживача. При цьому губиться безпосередній зв’язок між платежем податку і свідомістю цього платежу. Третя перевага непрямих податків зв’язана з тим, що непрямі податки платяться під час покупки, тобто тоді, коли в кишені є гроші і тому не повинні супроводжуватися недоїмками, як це відбувається з податками на виробництві (прямі податки).
Податок - обов’язковий внесок юридичних і фізичних осіб у бюджет чи у позабюджетний фонд, здійснюваний у порядку і на умовах обумовлених законодавством. Податок - одне з основних понять фінансової науки [8, c. 44].Це із пункту 1.1 тут не можна повторюватись!
Окремий податок характеризується набором типових ознак, що визначають роль податку в економічному механізмі держави, правила розрахунку і збору податку. Усю сукупність типових ознак податку можна розділити на три групи: цільові ознаки, організаційні, системні.
Цільовими ознаками є: підтримувані органи керування, цільове призначення податку (склад витрат, що покриваються податковим збором), цільове призначення наданих пільг (область вкладення засобів, залишених у платника податків). Організаційними ознаками податку є: об’єкт оподаткування - те, що обкладається податком (доход, майно і т.п. ), джерело виплати податку - фонд чи засоби, з яких сплачується податок (поточний доход, кредит і т.п. ), ставка (шкала вставок) податку - розмір податку на одиницю обкладання, суб’єкт оподатковування - особа, яка зобов’язане за законом платити податок;
Системні ознаки податку дозволяють дати характеристику його місця в загальному процесі фінансових потоків: частка податку в бюджетних надходженнях, частка податку в загальному податковому тиску на платника податків, ступінь задоволення податком фінансових потреб сфери свого призначення, ступінь збирання податку, економічні наслідки наданих пільг по податку (збитки, майбутні доходи), витрати на збір податку.
Найважливішою податковою пільгою є неоподатковуваний мінімум (безподаткова зона) - частина об’єкта, цілком звільнена від податку. Наявність суб’єкта оподатковування (особиста податкова повинність), предмета оподатковування (матеріальна податкова повинність) і ставки оподатковування задають схему оподаткування .
У податковій практиці існує три способи стягування податків. Перший спосіб - кадастровий - пропонує використання кадастру. Кадастр це реєстр, що містить перелік типових об’єктів (землі, доходів), які класифікуються по зовнішніх ознаках і встановлює середню прибутковість об’єкта обкладання.
До зовнішніх ознак відносяться: при поземельному податку - розмір ділянки, кількість худоби, віддаленість від транспортних шляхів; при домовому - кількість вікон, дверей, труб, характер будівлі; при промисловому - чисельність робітників, кількість верстатів і т.д. Середня прибутковість об’єкта, що базується на цих ознаках, значно відрізняється від дійсної. Існують поземельний, подомовий, промисловий кадастри. Даний спосіб має значною мірою історичний характер. Він застосовується при слабкому розвитку податкового апарата. При другому способі податок утримується бухгалтерією тієї юридичної особи, що виплачує доход суб’єкту податку. Таким шляхом виплачується податок із заробітної плати. Податок утримується посередником - збирачем до одержання доходу суб’єктом, що знижує можливість відхилення його від сплати податку. Третій спосіб передбачає подачу платником податків у податкові органи декларації, тобто офіційної заяви про одержувані їм доходи [18, c. 156].
РОЗДІЛ II АНАЛІЗ СТАНУ ТА ПРОБЛЕМ ПОДАТКОВИХ НАДХОДЖЕНЬ В УКРАЇНІ
|
2.1. Дослідження динаміки та проблем податкових надходжень та їх вплив на економку України (І даному пункті ви викрили лише «воду» без аналізу, де таблиці, графіки динаміка за роки незалежності аналіз на остнові цих данних? Весь даний пункт переробити! |
Податкове законодавство в Україні сформоване на основі нормативної бази, успадкованої від командно-адміністративної системи. Основи української національної податкової політики розроблялись під тиском обставин без належного наукового обґрунтування та аналізу макро- і мікроекономічних наслідків запровадження різних податків і розміру їх ставок, без урахування світового та історичного досвіду формування й розвитку податкових систем. Більшість рішень щодо формування податкової системи в Україні приймалась відповідно до особистих знань, інтуїції або інтересів керівництва держави та її організаційних структур.
Відсутність науково обґрунтованих підходів до формування національної податкової системи та до аналізу наслідків від її впровадження робили і роблять податкову політику не ефективним антикризовим засобом, а однією із основних причин загострення економічної кризи [12, c. 176].
Проблема побудови ефективної податкової системи – одна із найбільш актуальних в процесі становлення в Україні ринкових відносин та інтегрування української економіки в світовий ринок. Її вирішення повинно здійснюватись шляхом вивчення, аналізу і творчого осмислення як існуючої в Україні законодавчої бази, так і накопиченого у світі досвіду в сфері оподаткування.
Чинному податковому законодавству України притаманно включення його до бюджетного права, що й виділяє у податковому регулюванні фіскальні функції. Розповсюджена ідея про те, що податки – це лише засіб для наповнення державного бюджету або, інакше, джерело коштів, необхідних для функціонування держави – безпідставна та обмежена. В дійсності податки суттєво впливають на діяльність господарюючих суб’єктів, податкова система виконує функцію структурування економіки, створює та посилює одні зв’язки або знищує інші. Недоцільно акцентувати увагу лише на наповненні бюджету з податкових джерел, ігноруючи при цьому те, яким чином процедура його наповнення впливає на економічні процеси. Мова повинна йти про розробку такої податкової системи, яка би забезпечувала або, хоча б, не стримувала розвиток економіки.
Існуюча податкова система не тільки не заохочує, а в ряді випадків прямо перешкоджає зусиллям підприємств щодо розвитку виробництва і підвищення його рентабельності. Вона не відповідає цілям економічної, у тому числі промислової, політики держави [13, c. 176].
Податки не люблять платити всі і це характерно для будь-якої країни. Але в Україні багато хто не сплачує податки не тільки тому, що вони великі, несправедливі та їх сума не відповідає тій корисності, що отримується від держави.
Існуюча податкова система України характеризується наступними негативними рисами:
Велика чисельність нормативних документів та невідповідність законів та підзаконних актів, які регулюють податкові відносини – станом на початок 2000 року налічується близько 500 нормативних документів, пов’язаних з оподаткуванням.
Нестабільність податкового законодавства, а саме численні зміни та поправки до існуючих законів. Тільки відносно податку на додану вартість за два роки було прийнято 40 законів про внесення змін та видано більше 100 роз’яснень та уточнень.
Відсутність регулюючої функції та зосередження на фіскальній ролі податків.
Наявність законів, які належать до інших галузей права, але зачіпають питання регулювання податкових відносин.
За існуючої податкової системи стає невигідно здійснювати амортизацію та модернізацію основних засобів, адже законодавчо встановлені норми амортизації дуже низькі, а враховуючи застосування понижуючого коефіцієнту взагалі унеможливлюють оновлення матеріально-технічної бази виробників. Зовсім не застосовується таке поняття як реінвестування. Це у свою чергу призводить до падіння рентабельності та конкурентоспроможності суб’єктів господарювання.
Загальний аналіз політики держави свідчить, що головним принципом і напрямом діяльності відповідних державних структур протягом тривалого часу було створення умов значного податкового навантаження на суб’єктів підприємницької діяльності. Податкова система характеризувалась посиленням адміністративного контролю за сплатою податків та зборів. При цьому не враховувалося, що дохід, який отримує держава внаслідок збільшення податкового тиску та адміністративного контролю, є менший, ніж економічний збиток, що завдається такими діями господарюючим суб’єктам. Створюється замкнене коло, в якому опиняються держава з постійним і значним дефіцитом бюджету та господарство із спадаючим темпом виробництва [11, c. 176].
Намагаючись вирішити проблему податкового тиску та надмірного адміністративного контролю, господарюючі суб’єкти переносять відносини між споживачем та виробником, а також свої доходи у тіньовий сектор економіки, частка якого за різними підрахунками становить від 45% до 65% валового внутрішнього продукту. Результатом цього становиться недоотримання державою частини податкових надходжень та намагання компенсувати це знову ж за рахунок введення нових податків та зборів – наприклад, гербового збору, збору на обов’язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу валют, з торгівлі ювелірними виробами та при відчуженні легкових автомобілів, відрахувань у Пенсійний фонд користувачами послуг стільникового зв’язку та ін.
Можемо зробити висновок, що всі ці проблеми вказують на недосконалість та неефективність чинної податкової системи, на те, що вона сприяє поглибленню економічної кризи. Виникає необхідність проведення податкової реформи та створення єдиного систематизованого законодавчого акту прямої дії, який охоплюватиме всі без виключення питання податкового права та відповідатиме адекватним засадам податкової політики держави.
Визначені конституційні повноваження та зобов’язання держави у своєму розвитку потребують стабільних і реальних доходів державного бюджету. Стабільність і прогнозованість в бюджетній політиці вимагає прозорого, прогресивного і єдиного державного регулювання в процесі нарахування, сплати податків, зборів та обов’язкових платежів, їх мобілізації, виконання та належної оцінки доходів бюджету. Приріст і розширення відтворення доходів бюджету ставить проблему наявності дієвого механізму і контролю за їх формуванням, розподілом і використанням з метою реального і прогнозного передбачення здійснення видатків на виконання зобов’язань держави. Розв’язання визначеної проблеми і зумовлює актуальність даного дослідження.
Як правило, у сучасних умовах форми і методи мобілізації податків і виконання доходів бюджету мають багато недоліків, несуть у собі різні суперечності, не сприяють ефективним діям і розвиткові підприємництва в країні, легалізації тіньових потоків і відповідно негативно впливають на формування доходів бюджету.
Крім того, особливістю податкової системи України є те, що фіскальна функція податків переважає регулюючу не завдяки великому податковому пресу, а завдяки психологічному враженню платників податків. Адже система оподаткування в Україні вкрай непрозора, дуже складна (існує більш ніж 40 різноманітних податків, платежів і зборів), податкове законодавство не відрізняється досконалістю, а скоріше дуже заплутано, у платників податків складається таке враження, що податковий прес є непосильним.
До інших негативних характерних рис податкової системи України, які не сприяють збільшенню податкових надходжень до державного бюджету відносять:
існування двох підсистем оподаткування - стандартної і спрощеної, що порушує цілісність податкової системи,
значна нерівномірність розподілу податкового тягаря внаслідок масштабного ухиляння від сплати податків та наявності податкових пільг,
високий рівень податкової заборгованості,
неповна відповідність податкової системи України основним принципам оподаткування - справедливості, ефективності, стабільності, адміністративної простоти й економічності [10, c. 143].
Негативно пливає на формування податкових надходжень та їх виконання недосконалість і нестабільність податкового законодавства, що сприяє розширенню впливу на цей процес політичних, корпоративних та інших факторів. Крім того, при формуванні видаткової частини бюджету нерідко приймаються популістські рішення, які вимагають відповідних джерел фінансування.
У цих суперечностях криються витоки таких явищ, як неузгодженість податкової і бюджетної політик; прагнення парламентських комітетів завищувати планові показники доходів бюджету, а уряду - їх занижувати; перевищення державними зобов’язаннями, що випливають із чинного законодавства, фінансових можливостей економіки; ухвалення рішень щодо зниження податкових ставок і гальмування ухвалення рішення з розширення податкової бази, необхідного для збереження рівня бюджетних надходжень на незмінному рівні; ланцюгова реакція боротьби за податкові пільги і преференції і, як наслідок, - загострення корупції; вибір податкових пільг, що підлягатимуть першочерговому скасуванню, залежно не від їх соціально-економічної значущості, а від міцності позицій тієї групи депутатів, які лобіюють у парламенті інтереси певної категорії платників [14, c. 67].
2.2. Аналіз податкових надходжень в Україні протягом 2011 та 2012 років (При чому тут Доходна частина державного бюджету тема курсової ПОДАТКИ» 2. І знову таких ні графіків ні таблиць! Ні аналізу до них)
Аналіз даних, зміни обсягів доходів у Державний бюджет України за 2011 - 2012 рр. характеризуються наступними основними показниками:
обсяг загальних доходів у 2011 році зріс на 16,1 млрд. грн. відносно рівня 2012 року (що відповідає рівню ланцюгового річного приросту у 2011 році +6,7%), а обсяг загальних доходів у 2012 році зріс на 26,5 млрд. грн. відносно рівня 2012 року(що відповідає рівню ланцюгового річного приросту у 2011 році +10,4%);
обсяг податку на прибуток підприємств у 2012 році зменшився на 0,2 млрд. грн. відносно рівня 2011 року (що відповідає рівню ланцюгового річного убутку у 2009 році (-0,5%)), а у 2012 році обсяг податку на прибуток підприємств зменшився відносно рівня 2011 року на 1,9 млрд. грн.(що відповідає рівню ланцюгового річного прибутку у 2012 році (-4,5%));
обсяг податку на додану вартість з імпортованих товарів у 2012 році зменшився на 0,9 млрд. грн. відносно рівня 2011 року (що відповідає рівню ланцюгового річного убутку у 2012 році (-1,2%)), а у 2011 році обсяг податку на додану вартість з імпортованих товарів зменшився на 0,2 млрд. грн. відносно рівня 2011 року (що відповідає рівню ланцюгового річного убутку у 2012 році (-0,2%));
обсяг внутрішнього податку на додану вартість у 2012 році зріс на 1,1 млрд. грн. відносно рівня 2011 року (що відповідає рівню ланцюгового річного приросту у 2012 році +2,2%), а у 2011 році обсяг внутрішнього податку на додану вартість зріс на 6,9 млрд. грн. відносно рівня 2012 року (що відповідає рівню ланцюгового річного приросту у 2012 році +6,9%);
обсяг внутрішнього акцизного збору у 2012 році зріс на 7,9 млрд. грн. відносно рівня 2011 року (що відповідає рівню ланцюгового річного приросту у 2012 році +71,2%), а у 2011 році обсяг внутрішнього акцизного збору зріс на 6,3 млрд. грн. відносно рівня 2012 року (що відповідає рівню ланцюгового річного приросту у 2012 році +32,9%) [9, c. 47].
Таким чином, основний приріст загальних доходів Державного бюджету України у 2011 - 2012 рр. забезпечувався суттєвим приростом внутрішнього акцизного збору та приростом внутрішнього податку на додану вартість, а обсяги податку на додану вартість з імпортованих товарів та податку на прибуток підприємств у 2011 - 2012 рр. мають негативні показники убутків відносно рівня 2010 року, що є наслідками впливу світової фінансової кризи - падіння обсягів виробництва в Україні (криза попиту на світових ринках для експортно-орієнтованої економіки України) та падіння обсягів імпорту в Україну (криза внутрішньої купівельної спроможності в Україні при різкій девальвації національної валюти).
Для кращого розуміння і аналізу досліджувальних статистичних даних, їх потрібно систематизувати, побудувавши хронологічні ряди, які називаються рядами динаміки або часовими рядами. (Несинітниця!
Кожний ряд динаміки складається з двох елементів:
1) періодів або моментів часу, до яких відносяться рівні ряду (t);
2) статистичних показників, які характеризують інтенсивності рівнів ряду (Y).
Основою довгострокового аналізу та прогнозування параметрів рядів динаміки є індексний аналіз. У процесі індексного аналізу рядів динаміки обчислюють і використовують наступні аналітичні показники динаміки: абсолютний приріст, темп (індекс)зростання, темп приросту. Обчислення цих показників ґрунтується на абсолютному або відносному зіставленні між собою рівнів ряду динаміки. Рівень, який зіставляється, називають звітним, а рівень, з яким зіставляють інші рівні - базисним. За базу зіставлення приймають початковий (перший) рівень ряду динаміки.
Абсолютний приріст обчислюється як різниця між звітним і базисним рівнями і показує, на скільки одиниць підвищився чи зменшився рівень порівняно з базисним за певний період часу. Він виражається в тих же одиницях виміру, що й рівні динаміки.
де yi - звітний рівень ряду динаміки;
yi-1 - попередній рівень ряду динаміки;
y1 - початковий рівень ряду динаміки.
Індекс (темп) зростання обчислюється як відношення зіставлюваного рівня з рівнем, прийнятого за базу зіставлення, і показує, у скільки разів (процентів) зрівнюваний рівень більший чи менший від базисного. Темп приросту визначається як відношення абсолютного приросту до абсолютного попереднього або початкового рівня і показує, на скільки процентів порівнювальний рівень більший або менший від рівня, взятого за базу порівняння.
РОЗДІЛ III
ШЛЯХИ РЕФОРМУВАННЯ СИСТЕМИ ОПОДАТКУВАННЯ В УКРАЇНІ
В процесі реформування податкової системи України чинні норми та положення, що регулюють процес оподаткування, необхідно переробити у відповідності до обраних пріоритетів та напрямків розвитку податкової системи, привести їх до впорядкованої, єдиної, логічно узгодженої системи.
Проведення податкової реформи в Україні повинно ґрунтуватись на таких засадах реформування системи оподаткування: загальне спрощення правової бази оподаткування, забезпечення зрозумілості норм основного законодавчого акту з оподаткування; уніфікація підходів і методів визначення елементів за всіма податками (зборами) та вимог до ведення обліку нарахування податків (зборів); зменшення кількості податків та скасування податків (зборів, обов’язкових платежів), витрати на адміністрування яких перевищують доходи від їх стягнення; зниження рівня податкового навантаження на суб’єктів оподаткування та зрівняння податкового тиску на різні категорії платників податків; зменшення ставок податків (зборів) з одночасним збільшенням податкової бази, що означає максимальне розширення кола платників податків (зборів) та скасування безпідставних податкових пільг; збільшення розміру суми неоподатковуваного мінімуму доходів фізичних осіб; підтримка розвитку та поширення малого підприємництва шляхом запровадження спеціальних режимів оподаткування суб’єктів малого підприємництва; урахування міжнародних аспектів (оподаткування доходів нерезидентів та іноземних доходів резидентів, дія міжнародних угод в сфері оподаткування) та досвіду побудови податкових систем в розвинених країнах.
Зміни податкової системи, проведення яких передбачається під час здійснення податкової реформи в Україні, направлені на вирішення наступних завдань реформування податкової системи України:
1.(Прибрати таку нумерацію) Побудова стабільної, зрозумілої та прозорої податкової системи, встановлення правових механізмів взаємодії всіх її елементів у рамках єдиного податкового простору. Спрощення податкової системи досягається зменшенням загальної кількості податків і зборів, зокрема шляхом об’єднання тих податків і зборів одного рівня, які мають однакову податкову базу, а також скасуванням неефективних та безпідставних податків з незначними частками в бюджетних доходах. Для спрощення процесу обліку та нарахування податків (зборів) і зменшення витрат на контроль за їх сплатою, для основних податків і зборів встановлюються однакові податкові та звітні періоди.
2. Формування єдиної податкової правової бази. Єдність податкової системи та законодавчої бази оподаткування забезпечується повним охопленням всіх питань з оподаткування в одному законодавчому акті, яким встановлюється вичерпний перелік податків та зборів, що справляються на загальнодержавному і місцевому рівнях, та визначаються конкретні ставки загальнодержавних та граничні ставки місцевих податків і зборів.
3. Створення раціональної податкової системи, яка забезпечить збалансованість загальнодержавних і приватних інтересів, буде сприяти розвитку підприємництва та нарощуванню національного багатства України. Проблема наповнення доходної частини бюджету не повинна прямо відбиватися на рівні податкового навантаження. Зростання обсягів податкових надходжень повинно забезпечуватись за рахунок прискорення оборотності капіталу та підвищення ділової активності суб’єктів господарювання. Сприяти цьому необхідно шляхом реалізації регулюючої функції податків.
Під час побудови податкової системи передбачається раціональне співвідношення прямих та непрямих податків, кожний з яких має свої вади та позитивні риси. Непрямі податки впливають на рівень цін, підвищуючи їх, але механізм їх стягнення є відносно простим і забезпечує стабільні надходження в бюджет. Прямі ж податки враховують рівень доходів, впливають на обсяги споживання і таким чином виконують регулюючу роль.
4. Встановлення рівних умов оподаткування для всіх категорій платників податків та скасування безпідставних пільг з оподаткування. Положення податкового законодавства повинні однаково поширюватись на всі категорії платників податків незалежно від їх приналежності до тієї чи іншої галузі промисловості або сфери діяльності. Стимулювання підприємницької діяльності шляхом застосування податкових пільг та надання їх певним категоріям, окремим підприємствам чи фінансовим групам поза системи загальнодержавних пріоритетів недоцільне і сприяє розвитку тіньової економіки та створює основи для корупції. Тому одним із завдань реформування податкової системи є скасування безпідставних та невиправданих пільг з оподаткування.
5. Забезпечення гарантій соціального захисту щодо малозабезпечених верств населення. Доходи, які не перевищують рівня межі малозабезпеченості, не повинні оподатковуватись, адже вони є незначними, і витрати на їх адміністрування перевищують бюджетні надходження від їх оподаткування. Тому необхідною передумовою запровадження дійового механізму оподаткування доходів фізичних осіб вважається підвищення рівня неоподатковуваного мінімуму до офіційної межі малозабезпеченості, яка встановлюється Верховною Радою України.
6. Створення умов для здійснення підприємствами переоснащення основних фондів та оновлення матеріально-технічної бази. В податковому законодавстві закладаються положення, згідно з якими до витрат, на які зменшується валовий дохід при визначенні об’єкту оподаткування за податком на прибуток, будуть відноситись кошти, направлені підприємством на проведення інноваційної діяльності, зокрема витрати на науково-дослідні та дослідно-конструкторські розробки, фундаментальні та прикладні дослідження та впровадження нововведень.
7. Забезпечення умов розвитку суб’єктів малого підприємництва. З метою створення сприятливого середовища для розвитку та поширення діяльності малих підприємств в податковому законодавстві передбачається застосування особливих режимів оподаткування цих категорій платників податків. При цьому як один з можливих варіантів особливого режиму оподаткування суб’єктів малого підприємництва виступатиме застосування податку з продаж до певних категорій платників податків.
Можемо зробити висновок, що реформування податкової системи в Україні направлено на вирішення таких завдань: побудова стабільної, зрозумілої та прозорої податкової системи, встановлення правових механізмів взаємодії всіх її елементів; формування єдиної податкової правової бази; створення раціональної податкової системи; встановлення рівних умов оподаткування для всіх категорій платників податків та скасування безпідставних пільг з оподаткування; забезпечення гарантій соціального захисту щодо малозабезпечених верств населення; створення умов для здійснення підприємствами переоснащення основних фондів та оновлення матеріально-технічної бази; забезпечення умов розвитку суб’єктів малого підприємництва.