
- •1.Проаналізуйте писемні джерела історії україни княжої доби
- •2. Розкрийте роль Трипільської культури в історії України
- •3.Охарактерезуйте причини поразок радянських військ на початку ввв
- •4. . Озарактерезуйте Причини поразки та історичні уроки боротьби за українську державність у 1917—1920 pp.
- •5. Українське питання в міжнародній політиці напередодні Другої світової війни. Проголошення автономії Карпатської України
- •6. Проаналізуйте теорії утворення київської русі
- •7.Охарактерезуйте історичні джерела Литовсько-Польської доби історії України
- •11. Охарактеризуйте формування законодавчих виконавчих та судових інститутів влади незалежної України
- •15. Охарактеризуйте суспільно-політичне життя в Наддніпрянській Україні у другій половині 19 ст.
- •16. Визначте основні течії українського політичного руху на початку хх ст.
- •17.Розкрийте вплив Першої світової війни на діяльність українських політичних партій та груп
- •19. Розкрийте причини зміст та значення національно- визвольної революції 1917-1920 рр.
- •21.Проаналізуйте соціально-економічні та політичні передумови виникнення козацтва
- •23.Розкрийте зміст та результати нової економічної політики
- •24. Причини та масштаби голодомору 1932-1933 pp.
- •27.Охарактерезуйте джерела вивчення історії України.
17.Розкрийте вплив Першої світової війни на діяльність українських політичних партій та груп
19. Розкрийте причини зміст та значення національно- визвольної революції 1917-1920 рр.
21.Проаналізуйте соціально-економічні та політичні передумови виникнення козацтва
Козацтво -давнє побутове явище, що виникненням завдячує сусідству українського народу з кочовим хижацьким степом. Воно стало наслідком постійної боротьби народу з набігами кочівників. "Козак" - слово тюркського походження (які "казан", "базар", "сарай", "караван" тощо), яке з'явилося в українському лексиконі у 90-х роках XV ст. Половці називали козаками тих, хто ніс сторожову службу.Однією з головних причин утворення козацтва були утиски з боку феодалів.
Передумови появи козацтва були політичні, економічні, соціальні.
До утворення нового прошарку на теренах України спонукала турецько-татарська агресія, яка за середньовічних часів становила смертельну небезпеку для багатьох слов'янських народів. Після розпаду Золотої Орди у середині XV ст. виник ряд ханств і орд, зокрема у 1449 р. - Кримське ханство, яке володіло степовими землями Північного Причорномор'я і Приазов'я. У 1475 р. турки завоювали Крим, і кримський хан визнав себе васалом Туреччини. Після цього становище України значно погіршилося. Об'єднані турецько-татарські загони вчиняли спустошувальні набіги на українські землі. Це поставило під загрозу існування українського народу як етносу. Обставини стимулювали козаків об'єднувати зусилля, створювати укріплення, так звані засіки (січі), і зі зброєю в руках боронити свої свободу і життя. У південних степових районах із XV ст. населення було доволі строкате із соціальної точки зору. Тут жили люди вільні від кріпацтва і не обмежені правовими нормами феодальної держави. Більше того, козацтво не приймало звичних для феодальних країн Середньовіччя суспільно-політичних умов і правових засад.
На відміну від подібних формацій того часу в інших регіонах, українське козацтво еволюціонувало до найвищої форми соціально-політичної організації - створення власної держави, якою стала Козацька республіка.Козацтво розвивалося на широкій соціальній основі. Серед нього були селяни, міщани, феодали, духовенство. Запорозька Січ стала прихистком для всіх, хто виступав проти соціального і національного гніту, хто над усе цінував волю. Крім українців, що становили переважну більшість, тут було багато росіян, білорусів, литовців, грузинів. Потрапляли також італійці, французи й навіть араби. Козак був людиною іншого, волелюбного соціально-політичного світогляду та інакшої психології. Така соціальна верства не вписувалася в рамки феодальної суспільної організації.У 50-х роках XVI ст. козацтво як окремий стан створило свою військово-політичну організацію - Запорозьку Січ. Вона істотно вплинула на подальшу еволюцію козацтва, дала суспільству добрих організаторів, впливових політичних діячів, талановитих воєначальників. Україну як Козацьку християнську республіку (К. Маркс) визнали суб'єктом міжнародних відносин.На відміну від своїх сучасників (і до певної міри антиподів) - українських феодалів та української шляхти, котрі вже подолали довгий шлях до свого утвердження як правлячої еліти, перебуваючи при владі у власній державі (Київська Русь, Галицько-Волинська та Литовсько-Руська держави), козацтво як суспільний клас було молодим, але з великим потенціалом.Сьогодні можна вести дискусії довкола теорії, історії держави і права, співвідносити їх зі специфікою державотворчості часів Запорозької Січі. Наприклад, це державне утворення не мало всіх ознак держави (у Запорозькій Січі не було громадянства, в ній не існувало як таких економіки, фінансової системи, господарської інфраструктури, власної монети, великих міст як центрів політичного життя, ремесла і торгівлі). Навіть за часів найвищого розвою чисельність її населення не перевищувала 100 тисяч осіб. Такі факти.Але ніхто не заперечить того, що Запорозька Січ унаслідок історичних обставин перетворилася на життєздатний політичний організм, який виконував функції держави нашого народу. Це - цілий період в історії державності України.Державотворча практика в Україні, пов'язана з існуванням Запорозької Січі, не обмежується періодом із середини XVI - першої половини XVII ст. Січ і далі існувала як окреме державне утворення одночасно з феодальною Українською Гетьманською державою, створеною Б. Хмельницьким, аж до кінця XVIII ст.Аналізуючи роль і місце Козацької республіки в історії державності нашого народу, не слід залишати поза увагою роль козацтва, козацького ідеалу в розвитку структури українського суспільства. У свідомості селянина, простого виробника, кріпака закріпилося уявлення про козака як людину, вільну від усіх (крім військового) обов'язків перед паном і державою. Козаки мали особливі імунітетні права, особисту свободу, могли володіти землею, були непідсудні польському суду.Селянин-хлібороб не бажав відриватися від землі, сім'ї, власного господарства і займатися небезпечним козацьким ремеслом. Але його притягували козацькі привілеї, і він прагнув їх здобути. З кінця XVI ст. таке явище набуло загальноукраїнського розмаху. Широкі верстви населення боролися за права та привілеї силою зброї, здіймали повстання.