1.Проаналізуйте писемні джерела історії україни княжої доби

2. Розкрийте роль Трипільської культури в історії України

Археологічні розкопки свідчать, що людина з’явилась на території України ще в ранньому палеоліті (1 млн. років до нашої ери). Появу людини на землях України відносять до ашельської епохи. Понад 100 років в Україні вивчають пам’ятки палеоліту. Значний внесок у дослідження палеоліту внесли видатні українські археологи Вікентій Хвойко та П. Єфименко. Їхню справу продовжують сучасні українські науковці В. Станко, В. Гладилін, М. Гладких та інші.

В межах України стоянки людини відкриті поблизу сіл Лука-Врублевецька, Погребня, Лабушна, в Колкотовій Балці біля Тирасполя, в Нижньому Подністров’ї, під Житомиром, у Донбасі, в Приазов’ї, в районах південних і північно-східних Карпат.

Що стосується нашого краю, Північно-Західного Причорномор’я, то археологічні матеріали свідчать, що людина в нашому регіоні з’явилась біля 600 тис. років тому. Виявлені матеріали свідчать про перебування людини на Одещині в пізніші часи – 300-200 тис. років до нашої ери. Як наслідок, можна припустити, що нашу територію людина заселяла вже з глибокої давнини. Недалеко від Видубичів є гора, яку названо Лисою. Далі, у напрямку до містечка Козин є пагорб, де знайдені могили Вікінгів, які населяли територію України.

Найяскравішою та найцікавішою культурою була Трипільська культура (мідний вік). Вона існувала в 4-2 тис. до н. е. та отримала таку назву від поселення, відкритого та дослідженого В. Хвойко у 90-х рр. 19 ст. біля села Трипілля на Київщині. Багато дослідників вважає, що традиції Трипільської культури збереглися в народній культурі українців.

За сучасними дослідженнями межі Трипільської культури поширюються від Слобідської України до Словаччини, від Чернігівщини до Чорного моря. Вважається, що Трипільська цивілізація проіснувала більше усіх. Під час перебування у музеї Трипільської культури біля містечка «Українка» стало відомо, що на території Трипілля було знайдено музичні інструменти(!) та інші вироби з кістки мамонта.

Ця культура охоплювала все Лісостепове Правобережжя та Подністров’я, а на пізньому етапі поширилась на Волинь і степове Причорномор’я. В межах України відомі сотні трипільських поселень. Трипільська культура старша від Єгипетської, Вавілонської та Хетської культур. Вона починалася не з меча, а з плуга та хліба. Це археологічна культура ранніх землеробсько-скотарських племен Південно-Східної Європи. У ті часи люди мешкали великими селами на берегах річок. Хати були прямокутної форми. Стіни дерев’яні, обмащені з обох боків глиною. Житла будували залежно від місцевих умов: де був ліс – з плах, де його бракувало – з глиняних вальків. На Одещині – з каменю або вапняку. Глиняні хати мали груби, лави. Їх план дещо нагадує пізніші українські хати.

Населення вело розвинуте сільське господарство. Збереглося багато кам’яних серпів, зернотерок. Трипільці сіяли чотири сорти пшениці, два сорти ячменю, жито, просо. Важливою прикметою Трипільської культури було гончарство, яке вражає багатством форм й орнаменту. В музеї Трипільської культури біля містечка «Українка» на березі Дніпра є черепки посуду трипільців. Казали, що шматки цього посуду і зараз знаходяться на території «Українки» та в інших місцях України. Ще одним великим досягненням цієї культури було ткацтво. У пізніших знахідках з’являється мідь, зустрічається й срібло.

Трипільська культура залишила по собі значні сліди в Україні. Її здобутками користуються й до нині. Навіть сьогодні можна спостерігати, як жінки розмальовують хати, печі та інше у стилі Трипілля. У килимарстві, гончарстві, вишиванках, писанках можна помітити багато геометричних та рослинних орнаментів, які виразно нагадують орнамент трипільської доби. Кажуть, що в серці кожного з нас горить багаття Трипілля, і хоча чимало дослідників схиляється до думки, що Трипілля ввібрало в себе не одну культуру народів світу, все ж цю добу неодмінно пов’язують з народом України.

Рухаючись від Києва вниз по Дніпру, потрапляєш до села Читачів, де на березі знаходиться дуже стара капличка. Біля цієї каплички стоїть каміння з написом «Духовна держава». Саме з цього місця відкриваються дуже гарні живописні види на Дніпро. У селі Гребені теж зустрічаються надзвичайно мальовничі місця. Ця територія теж має безпосереднє відношення до нашої історії. А ще одним яскравим підтвердженням існування Трипільської культури є містечко Ржищів, де теж нещодавно були знайдені її останки. Там стоїть орнаментальна скульптура, яскраве відтворення одного з Трипільських гончарних виробів. Музей містечка Ржищів теж приваблює представленням самобутніх художніх творів.

Перегук різних історичних часів відчувається і у Щучинці біля Великобукринського плацдарму – місці, звідкіля почалося форсування Дніпра радянськими військами під час Великої Вітчизняної війни. Біля меморіалу на цьому плацдармі знаходиться пам’ятник Бояну – древньому співакові часів князювання Олега та Ігора у древньому місті Києві. Здається, що цей історичний співець не помер, а навічно застиг у металі, щоб бачити, як іде вік за віком, змінюються історичні епохи та люди.

Віриться, що настане час, коли ліра разом з цим Бояном оживуть та заспівають якщо не нам, то нашим нащадкам і буде це розповідь про все життя України від Трипільської культури та древлян до прийдешніх днів.