
- •Кристалографiя, кристалохiмiя та мiнералогiя
- •Основні визначення кристалографічних термінів
- •Частина і Кристалографія Розділ 1 Кристалографія і її зв'язок з іншими науками
- •1.1 Етапи розвитку
- •1.2 Кристали
- •1.3 Елементи внутрішньої будови кристалічних мінералів
- •1.4 Елементи структури кристалів та їх взаємозв'язок з елементами просторових ґраток
- •1.5 Властивості кристалічних речовин
- •1.6 Аморфні тіла
- •1.7 Закон сталості кутів кристалів
- •1.8 Гоніометри
- •1.9 Формула Вульфа-Брегга
- •Розділ 2 Метод кристалографічного індицирування. Закон цілих чисел
- •2.1 Символи вузлів
- •2.2 Символи рядів (ребер)
- •2.3 Символи площин (граней)
- •2.4 Параметри Вейса й індекси Міллера
- •2.5 Закон цілих чисел
- •2.6 Визначення ретикулярних щільностей атомних площин кристала
- •Розділ 3 Кристалографічні проекції
- •3.1 Сферична проекція
- •3.2 Стереографічна проекція
- •3.3 Гномостереографічна проекція
- •3.4 Гномонічна проекція
- •3.5 Сітка Вульфа
- •Розділ 4 Симетрія кристалів
- •4.1 Загальні поняття про симетрію кристалів
- •4.2 Центр інверсії (c)
- •4.3 Площина симетрії (l)
- •4 .4 Поворотні осі симетрії (l)
- •4.5 Інверсійні осі симетрії (Li)
- •4.6 Принцип Кюрі
- •4.7 Одиничні напрямки (він)
- •4.8 Сингонії кристалів
- •4.9 Решітки Браве
- •4.10 Зворотні гратки
- •4.11 Антисиметрія
- •Частина іі Кристалохімія Розділ 1 Кристалохімія. Типи зв'язків у кристалах
- •1.1 Іонні (атомні) радіуси
- •1.2 Межі стійкості структури
- •1.3 Щільні упакування частинок у структурах
- •1.4 Координаційні числа й координаційні
- •1.5 Визначення стехіометричної формули речовини
- •1.6 Поляризація
- •Частина ііі Мінералогія Розділ 1 Основні поняття та історія мінералогії
- •Фізичні властивості мінералів. Форма
- •1.2 Механічні властивості мінералів
- •1.3 Теплові властивості мінералів
- •1.4 Електричні властивості мінералів
- •1.5 Магнітні властивості мінералів
- •Розділ 2 Генезис мінералів
- •Розділ 3 Хімічний склад і розрахунок формул мінералів
- •Розділ 4 Класифікація мінералів
- •4.1 Хімічний склад мінералів
- •4.2 Класифікація кристалів
- •4.3 Самородні елементи
- •4.4 Штучні мінерали
- •Розділ 5 Основи петрографії
- •Розділ 6 Магматичні гірські породи
- •6.1 Походження, класифікація, форма залягання
- •6.2 Хімічний і мінеральний склад
- •Розділ 7 Методи діагностики й дослідження мінеральних тіл
- •Частина IV Дефекти кристалічних структур
- •1.1 Фізичні передумови утворення дефектів
- •1.2 Визначення точкових дефектів
- •1.3 Визначення одновимірних дефектів
- •1.4 Енергія дислокацій
- •Гвинтового і змішаного типу
- •Розрахункові формули геометричної кристалографії
- •Додаток б
- •Розрахункові формули структурної кристалографії
- •Тема 1 Основні властивості кристалічних та аморфних мінералів
- •Тема 2 Симетрія і класифікація кристалічних багатогранників
- •Тема 3 Прості форми і комбінації кристалів
- •Тема 4 Проекції кристалів та методика їх побудови
- •Тема 5 Розв’язання кристалографічних задач
- •Тема 6 Основні фізичні властивості кристалів і мінералів Запитання для самоконтролю
- •Методика розв’язання типових кристалографічних задач з допомогою стереографічної сітки г.В. Вульфа
- •Список літератури
- •Кристалографія, кристалохімія, мінералогія
Фізичні властивості мінералів. Форма
мінералів
Забарвлення мінералів є найбільш характерною їхньою фізичною властивістю.
На забарвлення мінералів впливають такі причини: вміст у кристалічних гратках іонів барвників або хромофорів, валентність іонів, координаційне число, розміри координаційного поліедра, наявність у ґратках молекул Н2О. А.Є. Ферсман розрізняє три типи забарвлень мінералів:
К
АЛЬЦИТ
ПІРРОТІН
- ідіохроматичний;
- алохроматичний;
- псевдохроматичний.
Ідіохроматичне забарвлення є власним забарвлен-ням мінералу. Воно залежить від наявності в його кристалічних ґратках іонів, що забарвлюються, - хромофорів.
Алохроматичне забарвлення є наслідком наявності в мінералах включень сторонніх механічних домішок. Так, наприклад, безбарвний кварц при включенні зелених голочок актиноліту стає зеленим, при включенні тонких пластинок гематиту - бурувато-червоним і т.д.
Псевдохроматичне, або помилкове, забарвлення виникає внаслідок явища дифракції променів світла від яких-небудь внутрішніх тріщин.
Забарвлення мінералів може служити іноді пошуковою ознакою. Так, наприклад, якщо кам'яна сіль – галіт – має синє забарвлення, це свідчить про появу разом з галітом калійних солей - сильвіну й карналіту; чорне забарвлення флюориту іноді викликане асоціацією з ним радіоактивних мінералів і т.д.
Колір риски. Однією з фізичних ознак мінералів є колір риски, що визначається відбитком, що залишається, мінералу на неглазурованій порцеляновій пластинці. Це колір здрібненого його порошку. Дуже часто він не збігається із зовнішнім кольором обумовленого мінералу. Так, темно-сірий гематит дає характерну вишнево-червону риску; яскраво-жовтий халькопірит - темно-сіру із зеленуватим відтінком і т.д.
Блиск мінералу є наслідком відбиття від його поверхні світлових променів. Блиск залежить насамперед від типу зв'язку кристалічних ґраток мінералу. Так, металевий блиск характерний для мінералів з металевим або ковалентним типом зв'язку, алмазний - для мінералів з ковалентним зв'язком, скляний - з іонним. Блиск мінералу обумов
АКТІНОЛІТ-БІССОЛІТ
КВАРЦ, КАЛЬЦИТ
люється в деяких випадках також внутрішньою будовою. Так, у багатьох волокнистих мінералів (селеніту) блиск шовковистий, у лускатих - перламутровий, у скляноподібних тіл - смолистий.
Спайність, злам, окремість. Спайністю назива-ється здатність мінералів розколюватися в певних напрямках з утворенням паралельних площин (площин спайності). Спайність залежить від внутрішньої будови мінералу й може бути за ступенем досконалості розділена на такі види:
1) досить зроблена спайність - мінерал легко розщеплюється на окремі паралельні площини, листочки (слюда, гіпс і ін.);
2) спайність зроблена - поділ на паралельні площини відбувається вже з деякими труднощами, наприклад, при ударі (польові шпати);
3) спайність ясна (середня) - при ударі деякі уламки мінералів розколюються за нечітко вираженими площинами (група піроксенів, скаполіт);
4) спайність недосконала - спайності майже немає, яскраво виражений неправильний або раковистий злам (кварц, апатит).
Крім спайності, деякі мінерали мають ще й площини окремості. За припущенням Н.В.Бєлова, це площини дрібних включень інших мінералів, розміщені у вигляді тонких прокладок уздовж площин щільного упакування в структурі того або іншого мінералу. Прикладом можуть служити окремості в мінералі корунду.
При розламуванні мінералу утворюються не тільки площини спайності й окремості, але й поверхні розколу, які називаються зламом.
Розрізняють такі типи зламів:
- рівний;
- східчастий;
- нерівний;
- раковистий.
Раковистий злам характерний для мінералів, у яких відсутня спайність, наприклад, для кварцу.
Рівний злам типовий для мінералів зі зробленою спайністю.
Східчастий злам - для мінералів зі спайністю в декількох напрямках, наприклад, для польового шпату.
Прозорість - це властивість мінералу пропускати через себе певну кількість світлових променів у видимому спектрі. Прозорість тісно пов'язана із блиском і визначається коефіцієнтом поглинання світла. Залежно від коефіцієнта поглинання світла всі мінерали умовно можна розділити на три групи:
- прозорі;
- напівпрозорі;
- непрозорі.