11. Соціалістична держава: поняття, сутність, приклади сучасних соціалістичних держав.

12. Монархія як форма правління: сутнісні ознаки, різновиди.

І. Монархія – це форма правління при якій держ.влада повністю чи частково належить одноособово главі д-ви – монарху.

Влада монарха незалежна від влади будь-кого в д-ві. Сам монарх вваж.дж-лом влади. Престол успадковується і як пр-ло по життєво.

Для монархії характерні такі ознаки:

— монарх персоніфікує владу, виступає при здійсненні внутрішньої і зовнішньої політики як глава держави;

— монарх здійснює одноособове правління, тобто може прийняти до свого розгляду будь-яке питання;

— монарх, як правило, є головнокомандуючим збройних сил;

— влада монарха оголошується священною і має у більшості випадків релігійний характер;

— владні повноваження монарха поширюються на всі сфери суспільного життя;

— наявність персональної власності, що забезпечує сім'ю монарха та передається у спадок;

— влада монарха є спадковою, безстроковою, формально незалежною, але обмеженою територією держави;

— монарх не несе юридичної відповідальності перед підданими за прийняті рішення.

ВИДИ:Монархії поділяються на абсолютні та обмежені(конст.), які в свою чергу поділяються на дулістич., парламентські і виборні).

Абсолютна монархія хар-зується юр.і фактичним зосередженням зак., вик.і суд.влади, а також духовної.вл.в руках монарха. Вл.монарха нічим не обмеж., відсутні к-ція, парл-нт чи ін.предс.ор-н. З-ни видає монарх. Напр..ОАЕ, Оман, Саудівська Аравія... в деяких кр-нах за останні роки бутли зроблені кроки до преходу до конст.монархій, приймаються к-ції, але не завжди демократи.шляхрм, оск.вони є даровані монархом. Ріш.законод.ор-нів цих д-в, якщо вони й існ., потреб.згоди монарха.

Обмежена (конст.)монархія – вид монархічної форми правл-ня, при якому вл.монарха обмежена к-цією, існ.виборний законодавч.ор-н і не залеж.суди. Вперше виник.у Великобрит.в кінці 17 ст.

Дуалістична монархія – перехідна форма правл-ня, при якій повноваження глави д-ви обмежені не в значній мірі. Влада розділена між монархом і парл-нтом. Монарх формує уряд і відповідальний перед ним, а не перед парл-нтом. При цьому монарх володіє п-вом вето на парламентські з-ни.

Парламентська монархія – п-ва монарха обмежені у всіх сферах здійс-ня держ.вл. Реальними повноваженнями по здійсненню державного управління, проведенню внутр.і зовн.політики він не володіє. Монарх чисто номінально виконує свої ф-ції. Уряд відповідальний перед парл-нтом, який його формує. Всі акти монарха потребують одобрення уряду чи окремих міністрів (інс-тут контра сигнатури).

Виборна монархія: (т.зв.гібридна форма правл-ня) - монарх обирається на певний строк (5 років - Малайзія) особливою радою з представників монархічних штатів.

Монархії існ.в багатьох розвинутих кр-нах (Великобрит., Данія, Швеція, Бельгія, Іспанія, Люксембург, Монако, Нідерланди, Норвегія, Швеція, Японія).

13. Необмежена (абсолютна) та обмежена (конституційна) монархії: характерні риси.

Абсолютна монархія:Ця форма правління типова для пізнього феодалізму, коли в глибинах аграрного ладу виникають зачатки індустріального суспільства. Характеризується вона тим, що в руках монарха концентрується вся повнота державної влади. Монарх сам видає закони, може безпосередньо керувати адміністративною діяльністю або призначати для цього уряд, вершить вищий суд. Жодних обмежень його влади немає, принаймні юридично, хоча політичні, морально-етичні, релігійні і інші чинники можуть бути присутні. Піддані юридично безправні, оскільки монарх не наділяв їх якимись правами і не відбирав ці права.

В сучасних умовах абсолютна монархія — надзвичайна рідкість. Як приклад можна згадати Саудівську Аравію, Оман. Такі держави можуть сьогодні мати навіть символічні конституції, проте ці акти не є конституціями в повному розумінні слово, оскільки не обмежують владу монарха. Такою конституцією була, наприклад, Тимчасова конституція Катару 1970 року.

Монархи в Саудівській Аравії і Омані вважаються також вищими духовними особами, що ще більше посилює їхню владу. Проте все ж таки ця влада не безмежна: особлива роль належить правлячій сім'ї, яка на своїй раді вирішує, зокрема, питання престолонаслідування (успадковує не обов'язково син колишнього монарха), може примусити монарха відректися від престолу.

Для абсолютної монархії характерний авторитарний політичний режим, а державний режим іменується абсолютизмом.

Конституційна: Ця форма правління існує звичайно у високорозвинутих державах, де перехід від аграрного ладу до індустріального супроводився переважно не докорінним знищенням колишніх інститутів влади, а поступовим їхнім перетворенням і пристосуванням до нових умов (Великобританія, Японія, Нідерланди, Бельгія, Швеція, Канада, Австралія тощо.).

Тут спостерігається розвинуте розділення влади при дотриманні принципу верховенства парламенту над виконавчою владою, демократичний або принаймні ліберальний політичний режим.

Верховенство парламенту виражається в тому, що уряд, який звичайно призначається монархом, повинний коритсуватися довірою парламенту (або його нижньої палати), а монарх вимушений призначати главою уряду лідера партії, що має в парламенті (нижній палаті) більшість місць, або лідера коаліції партій, який має таку більшість. Чим ширша партійна коаліція сформувала уряд, тим цей уряд менш стійкий, бо тим важче досягати згоди між партнерами у складних питаннях. Часом варто якійсь партії відкликати своїх представників із уряду, як він втрачає необхідну більшість у парламенті (нижній палаті) і часто вимушений піти у відставку.

Навпаки, в країнах, де існує двопартійна система (Великобританія, Канада, Австралія й ін.) або багатопартійна система з однією домінуючою партією (Японія 1955–1993 років) й уряди в принципі однопартійні, парламентарна модель відносин між парламентом і урядом практично перетворюється на свою протилежність. Юридично парламент здійснює контроль за урядом, проте уряд, який складається з лідерів партії і володіє в парламенті більшістю, повністю контролює роботу парламенту. Такий державний режим отримав назву системи кабінету, або міністеріалізму.