
- •1.Особливості джерел конституційного права в державах, що належать до англосаксонської системи права.
- •2.Особливості джерел конституційного права в державах, що належать до романо-германської системи права
- •3. Особливості джерел конституційного права в державах із мусульманською системою права.
- •4.Види законів, що регулюють конституційно-правові відносини в зарубіжних країнах.
- •5. Конституції зарубіжних держав: поняття, класифікація, структура.
- •6. Інституту конституційного контролю в зарубіжних державах: поняття, види, моделі організації.
- •7. Сучасні концепції прав людини і їх конституційно-правове оформлення.
- •8. Громадянство у зарубіжних державах: поняття і зміст, співвідношення із категоріями «підданство» та «національність».
- •9. Способи набуття громадянства у зарубіжних державах.
- •10. Способи припинення громадянства у зарубіжних державах.
- •11. Соціалістична держава: поняття, сутність, приклади сучасних соціалістичних держав.
- •12. Монархія як форма правління: сутнісні ознаки, різновиди.
- •13. Необмежена (абсолютна) та обмежена (конституційна) монархії: характерні риси.
- •14. Парламентська монархія: характерні риси.
- •15. Дуалістична монархія: характерні риси (навести приклади).
- •16. Республіка як форма правління та її різновиди.
- •17. Конституційно-правові ознаки президентської республіки.
- •18. Конституційно-правові ознаки парламентської республіки.
- •19. Конституційно-правові ознаки змішаної республіки.
- •20. Суперпрезидентська та монократична республіки.
- •21. Нетипові форми правління.
- •22. Унітарна держава, її різновиди. Поняття та види сучасних федерацій.
- •23. Поняття та види автономій. Національна і територіальна автономії, політична та адміністративна автономії: порівняльний аналіз.
- •24. Поняття та особливості регіоналістичних держав (навести приклади).
- •25. Поняття та конституційно-правові ознаки федерацій (навести 5 прикладів). Види федерацій.
- •26. Форми прямої демократії в зарубіжних державах. Референдум як форма народовладдя: поняття, сутність, види.
- •27. Поняття виборів. Види виборів за опосередкованістю волі виборців (навести приклади).
- •28. Принцип свободи виборів. Зобов’язуючий вотум (навести приклади).
- •30. Конституційно-правовий зміст поняття виборчої системи. Загальна характеристика виборчих систем.
- •31. Мажоритарна виборча система, її різновиди (навести приклади країн та органів, для формування яких вона застосовується).
- •32. Особливості пропорційної виборчої системи (навести приклади країн та органів, для формування яких вона застосовується).
- •33. Змішані виборчі системи: преференційна, система єдиного неперехідного голосу, панашаж, інші.
- •34. Поняття та сутність глави держави. Юридичні форми глави держави (навести приклади кожної форми).
- •35. Місце глави держави у системі органів державної влади сучасних республік (навести приклади).
- •36. Місце глави держави у системі органів державної влади сучасних монархій (навести приклади).
- •37. Особливості конституційно-правового статусу глави держави в умовах парламентської монархії (на прикладі сучасних держав).
7. Сучасні концепції прав людини і їх конституційно-правове оформлення.
Сучасна юридична наука знає багато різноманітних концепцій права. Такими, зокрема, є природно-правова, позитивістська, реалістична, психологічна та ін. Суттєвою загальною рисою, що характеризує різноманітні сучасні концепції права, є заперечення ними зв'язку між державою і правом.
Прихильники теорії природного права стверджували, що право, яке твориться державою, має значення лише тоді, коли воно відповідає основам природного права, якщо ж закон у будь-чому суперечить природному праву, він перестає бути законом і стає виразом сваволі. Концепція природного права мала, безумовно, прогресивний характер, тому що була спрямована проти феодальних устоїв, відстоювала демократичні реформи. Стверджується, що природне право породжується не державою, воно випливає з природи людини і має відповідати "духові справедливості", "вищому разумові", "природному станові душі". Отже, джерело природного права вони вбачають у людській природі.
Право, на думку позитивістів, є сукупність норм, даних об'єктивно, які не потребують ідеологічного обгрунтування. Вихідний елемент права — норма права, розглядалась позитивістами як раз і назавжди усталена догма, а єдиним джерелом; права визнавалась державна влада, наділена примусовою силою. Тобто те право істинне, що є в законі і виникає з закону.
Позитивізм як концепція права набув свого подальшого; розвитку в теорії нормативізму. Поряд з методологічною помилковістю позитивізму слід відзначити і його конструктивні риси. Вони, головним чином, полягають у тому, що теоретики позитивізму зробили значний внесок у розробку теоретичних і практичних питань, пов'язаних з формою права, правовими відносинами, юридичним процесом, іншими суттєвими питаннями правової науки.
Право, вважає Кельзен, — це сукупність правил поведінки, які регулюють суспільні відносини з точки зору належного і сущого, незалежно від реального життя. Право виникає безпричинно, з самого себе, з першої (основної) норми, котра і забезпечує єдність і узгодженість права.
Найважливіше місце серед сучасних концепцій права займають соціологічні теорії. Вони розглядають право в нерозривному зв'язку з суспільними відносинами, які є об'єктом правового регулювання. Право аналізується спільно з усією системою економічних, політичних і соціальних умов, що склалися і в яких діє та чи інша правова система. Поширення соціологічної концепції права у радянській юридичній юриспруденції, як і на Заході, стало реакцією на відставання позитивного права від нових суспільних відносин, на невідповідність його новітнім тенденціям у розвитку суспільства, які позитивне право не було спроможне адекватно відобразити.
Щоб підсумувати: Нормативна концепція грунтується на традиційному марксистсько-ленінському розумінні права, як сукупності норм, встановлених державою і охоронюваних її примусовою силою. Морально-правова теорія виходить з розуміння права як системи загальнообов'язкових усвідомлених суспільством понять про права, обов'язки громадян, їх відповідальність тощо. Третя — соціологічна теорія — виходить з того, що, власне право — це самі суспільні відносини, реальна практика їх державної охорони.