5. Конституції зарубіжних держав: поняття, класифікація, структура.

Існує багато визначень к-цій, які залежать від національного фактору, історичного роз-ку.

Так, напр..нім.вчений Г.Еллінек визначає к-цію як сукуп-сть прав.положень, які встановл.вищі ор-ни д-ви, порядок їх скликання для виконання ними своїх ф-цій, їх взаємні відносини і компетенцію, а також принципові положення індивіда по відношенню до держ.вл.

Англічанин С.Ф.Стронг визначає к-цію як сукуп-сть принципів, у відповідності з якими регламентується д-сть ор-нів влади, права підлеглих і відносини між ними.

Американець Ч.Берд к-цію визначає як документ, який встановлює межі активності ор-нів влади, вказує на межі їх повноважень та визначає свободи гр-н.

Отже, к-ція – це норм.акт, який закріплює основні устої державного та сусп.життя в інтересах більшості громадян і є стержнем всієї правової с-ми конкрет.кр-ни.

К-ція є осн.дж-лом К.П., з-ном, який визначає найбільш характерні риси, особливості та ін.важливі характеристики д-ви і права, закріплює держ/прав.устрій держави, таким чином вона відображ.ек.,соц.,реліг.та ін.особл-сті д-ви, але к-ції зарубіж.країн мають і спільні риси:

1) всі к-ції проголош.ідею нар.суверинітету.

2) всі к-ції закріпл. різ.сп-би вир-ва і різ.форми власності, і в першу чергу прив.власність на засоби вир-ва.

3) в к-ціях закріпл.осн.принципи теорії поділу влад (сис-ма стримувань і противаг).

4) всі к-ції встановл.форму правл-ня відповідної д-ви (рес-ку чи монархію).

5) к-ції закріпл.форму держ.устрою (унітарну чи федерацію).

6) к-ції проголош.п-ва і свободи гр-н.

7) к-ції закріпл.принципи орг-ції с-ми влади (встановл.інс-тут Президента, уряду, парл-нту).

8) спостерігається розширення предмету регул-ня к-ції, порівняно із к-ціями 17-18ст.

Серед осн.характеристик к-цій виділяють основоположний хар-р, установчість, народність, стабільність, легітимність.

ВИДИ:У науці К.П.понят.к-ція застос.у двох розуміннях: формальному (юр.) і реальному (фактич.).

Юр.к-ція – це норм.акт певної форми, прийнятий за встановленими пр-лами. Юр.к-ція є осн.з-ном д-и, який являє співвідношення політ.сил, що склалося на момент її прийняття, але в ході практик.застос.к-ції співвідношення цих політ.сил часто змін., прийм.нові конст.з-ни, які змін.к-цію і складається порядок здійс-ня влади, який може відріз-ся від порядку, який закріпл.в к-ціях – це і є фактичними к-ціями. Тобто фактич.к-ція – це формула, яка позначає складену с-му сусп.віднос. Юр.і фактич.к-ція можуть співпадати, а можуть і розходитися, від цього залежить роз-к політ.ситуації в д-ві, бо фактич.к-ція може бути більш прогресивна, ніж юр.і таким чином іде процес вдосконалення к-ції.

За часом прийняття к-ції розрізняють на:

1) к-ції першого покоління (старі), (напр..к-ція США, 1787р., Швейцарії (1874), Норвегії (1814), Люксембурга (1868)).

2) к-ції другого покоління (нові) – прийн.в період між першою і другою св.в. (1918-1945), (до тепер діють к-ції Фінляндської рес-ки, Ірланд.рес-ки, князівства Ліхтенштейн).

3) к-ції третього покоління (новітні) - (1945-к.1970-п.1980р.р.): а)прийняті після розгому гітлерівської Німеччини (к-ція Фр.рес-ки (1946), к-ція Італ.рес-ки (1947), Японії (1947), Осн.з-н ФРГ (1949); б) прийняті після падіння с-ми колоніалізму в 50-60-ті роки бувши ми колоніями.

4) к-ції четвертого покоління (над новітні) – прийняті в останні 20 років країнами, які звільнилися від тоталітарних режимів, (напр..К-ція Ісп.(1978), Португалії (1976), Греції (1975), Бразилії (1988), бувши республік СРСР.

К-ції поділяються на писані і непис.

Писаних к-цій більшість, вони мають конкретну юридичну форму.

Під неписаною к-цією розуміють певний набір з-нів, який регул.найбільш важливі відносини в житті д-ви і сус-ва. Крім цього до непис.к-цій зараховують суд.ріш., які мають х-р прецедентів, та деякі прав.звичаї. Непис.к-ції діють в Великобрит., Новій Зеланд, Ізраїлі.

В число актів, які склад.британс.к-цію вход.такі, як Велика Хартія Вольностей 1215 р., Хабеас корпус акт 1679р., Білль про права 1989р., З-н про престолонаслідування 1701р., З-н про парл-нт 1911 і 1949 р.р. та ін.

За сп-бом зміни та внес.поправок к-ції поділ.на жорсткі та гнучкі. Практично всі писані к-ції є жорсткими, володіють певною стабільністю, тому передбачені певні процедури їх змін, а неписані к-ції – є гнучкими, вони складаються із норм статутного п-ва чи декількох фундаментальних з-нів, так як в Ізраїлі.

За часом дії к-ції поділ.на пост.і тимчас.

Практично б-сть писаних к-цій є пост., вони прийм.на не визнач.строк, поки не з’явиться ідея прийняти нову к-цію чи якщо зміниться державний режим, форма правл-ня, що потрібно буде закріпити новою к-цією. Пост.к-ції можуть діяти досить довго. Напр..К-ція США діє 200 років, 160 років к-ції королівства Бельгії. В деяких кр-нах к-ції приймалися як постійні але швидко змінювалися. Напр..історія Фр.свідчить про прийняття більше 15 к-цій.

Тимчас.к-ції приймаються як пр-ло в особливих умовах ж-тя д-ви, під час революцій, війс.переворотів, зміни держ.устрою. Цей тим час.х-р к-ції визначається в самій к-ції чи встановлюється з-нами про введення в дію к-ції. Може бути встановлено строк, на який приймається к-ція чи обумовлено термін її дії настанням певної події. Інколи тим час.к-ції перетворюються у пост.

За сп-бом прийняття к-ції діляться на народні і даровані (октроіровані).

Народні к-ції приймаються в установленому з-ном порядку: парл-нтом (більшість), на референдумі, спец.конст.зборами, асамблеєю, конвентом.

Даровані к-ції просто представляються в готовому вигляді, народ не прийм.участі в конст.процедурі.

Є два варіанти дарованої к-ції:

1) коли монарх (як пр-ло абсолютний) приймає к-цію для своєї д-ви ні з ким не поділяючи п-во її прийняття.

2) колоніальні к-ції придумані колоніальною д-вою для своєї колонії та припідненсені в якості дара, щоб жителі колонії не вимаг.незалеж-сті.