32. Особливості пропорційної виборчої системи (навести приклади країн та органів, для формування яких вона застосовується).

пропорційна (Італія, Австрія, Фінляндія, Швейцарія, Норвегія, Бельгія, Австралія)

в ос-ві - принцип пропорц.предс-ва політ.об’єднань, які беруть участь у виборах, кожна полі.партія, чи об’єд-ня, які беруть участь у виборах отримують к-сть мандатів, пропорційну к-сті поданих за них голосів, якщо партійний список збере голоси, необхідні лише для одного місця, то перемагає кандидат по списку, який стоїть на першому місці, частіше всього це буде партійний лідер;

з метою виключення можл-сті засилля парл-нту політ.партіями, які відображають інтереси незначної к-сті виборців введено пр-ло «виборчого бар’єру», відповідно до якого встановлюється мінімум голосів, які необхідно набрати партією, щоб вона була представлена в парл-нті (в Турції – 10%, в Нім. – 5% голосів виборців, в Італії – 4%, Іспанії – 3%, Ізраїлі – 1%), це пр-ло вигідне крупним, добре організованим партіям.

в цій с-мі використовується метод виборчої квоти – це найменша к-сть голосів, необх.для одного кандидата, для її вирахування число виборців розділяється на к-сть місць у парл-нті і таким чином вираховується к-сть голосів, необхідних для одного кандидата, (але тут формується залишок, який розприділяється відповідно до додаткових правил), потім к-сть голосів, які набрала партія ділиться на виборчу квоту і таким чином вираховується к-сть місць у парл-нті, отримана тою чи ін.політ.силою.;

нерозприділені в парл-нті місця можуть роз приділятися відповідно до таких пр-л: а) «пр-ло найбільшого залишку», б) «пр-ло найбільшого виборчого числа», в) всі залишки можуть сумуватися вираховується ще одна квота для всієї кр-ни, нерозприділені місця таким чином розприділяються між партіями відповідно до цієї квоти, г) якщо нерозприділеними залишилися місця через дію пр-ла про виборчий бар’єр, то ці місця отримують партії, які пройшли цей бар’єр пропорційно до к-сті отриманих голосів

виборець голосує за політ.партії, об’єд-ня, які пропонують партійний список, а не за конкрет.ос.;

види пропорц.с-ми:

пропорц.с-ма зв’язаних списків

- самі партії формують списки кандидатів, проходять на виборах кандидати перші у списку, залежно від к-сті отриманих місць -2, 5 чи 20 і т.д. (принцип черговості);

пропорційна с-ма вільних списків

- з преференційним голосуванням, є список кандидатів, напроти яких виборці ставлять свої преференції, тобто виборець обирає сам, кого він хоче бачити у парл-нті.

ця с-ми сприяє адекватному відображенню в парл-нті співвідношення політ.сил в сус-ві, укріпляє політ.плюралізм та стимулує багатопартійність;

серед недоліків можна назвати віддаленість виборців від процедури висунення кандидатів, тому відсутній конкрет.зв’язок між ними;

3. змішана

поєднання елементів мажоритар.і прпорц.виб.с-ми, тобто виборець має два голоси, один з яких він віддає за конкрет.кандидата, а ін.за певну партію, половина (чи якась частина) місць в парл-нті віддаються деп-там по багатомандатному окрузі, а ін. половина деп-там від пратії.