23. Кароліна 1532 р. В Німеччині – кодекс кримінального та кримінально-процесуального права.

Щодо кримінально-процесуального і кримінального матеріального права, то найбільше значення мала кодифікація 1532р., проведена за Карла V і на його честь названа Кароліною. Праця над нею тривала довго, внаслідок чого створено три редакції: у 1521р., 1524р. і 1529р., але тільки четверту , завершену 1530 р. , схвалив сейм і у 1532 р. увів у дію, причому як загально-німецький збірник законів.

Кароліна налічує 219 статей, з яких 103 присвячено нормам кримінально-процесуального права і 76 – нормам кримінального права, тобто подано перелік злочинів і система покарань ( ст.104-180).

Злочинами Кароліна вважає: бунт, повстання, вбивство, згвалтування, фальшиву присягу, зраду, підпал, самосуд, отруєння, аборт, самогубство, крадіжку, втеча в’язня тощо. Найпоширенішим видом покарань була смертна кара – у простій і кваліфікованій формах( колесування, четвертування, спалення та ін). До тілесних відносились відрізання вух чи носа, виколювання очей, обрубування пальців рук і ніг, кастрація, биття батогами чи киями. Існували ще ганьблячі покарання ( виставлення біля “ганебного” стовпа, безчестя, позбавлення прав) та вигнання із землі чи країни взагалі. До майнових покарань належали штрафи, конфіскація майна.

Злочини антидержавні та релігійні карались особливо жорстоко. За державну зраду, бунт, повстання, зречення віри, зраду свого сеньйора чи пана, одного з подружжя або близьких родичів винного могли тягнути до місця страти кіньми, перед стратою рвати розпеченими кліщами тощо.

Карались і сприяння злочинцеві, співучасть. Розрізнялись три види сприяння: 1) допомога, подана злочинцеві до скоєння злочину; 2) допомога у момент скоєння злочину(рівне зі злочинцем покарання); 3) допомога після скоєння злочину ( зі співчуття, користолюбства чи родинних почуттів). Покарання були різними: жорстокішими або м’якшими.

Судочинство мало інквізиційний характер. Розгляд справи був негласним, переважно письмовим. Встановлювалась формальна теорія доказів: свідчення одного свідка вважалося неповним доказом, повним – не менше двох свідків. Іншими доказами були присяга, документи, підозріла поведінка. Якщо не було прямих доказів вини, то брались до уваги непрямі: громадська думка або зовнішні ознаки поведінки у суді.

Обвинувачення могло пред’являтися з приватної ініціативи та з ініціативи державної влади. Процес поділявся на попереднє слідство та судовий розгляд. Іноді, за дозволом судді, допускався захист обвинуваченого.

Вироки були трьох видів: обвинувальні, виправдовувальні та зі залишенням під підозрінням . Судова процедура супроводжувалась різними символічними актами та обрядами.

24.Австрія: утворення держави, суспільний лад, державний устрій (х – хvііі ст.). Реформи Марії-Терезії та Йосифа іі (хvіі ст.)

Землі Австріїу давнину були заселені іллірійським населенням,потім – кельтами. У процесі так званого Великого переселення народів, на територію Австрії вторглися різні племена. Більшу частину земель Авсирії наприкінці 8 століття імператор франків Карл Великий приєднав до складу Франкської держави. Була створена так звана Східна марка. З розпадом Франкської держави(843р.) територія Австрії опинилась у складі Східно – франкського королівства(згодом Німеччини). У першій половині 10 століття ці землі захопили угорці,згодом ці землі відвоював німецький імператор Оттон I ,утворивши баварську Східну марку,за якою згодом закріпилась назва – Маркграфство Австрія.

Суспільний лад:

Панівним і привілейов. станом були феодали: світські та духовні.

Світські феодали – не були однорідними. Верхівку становили шляхетні люди(князівські або графські роди). Духовенство – становило другу велику групу феодалів. Чітка організація церкви,її централізований характер,великі матеріальні багатства – сприяли зростанню його впливу й авторитету.

Щодо міського населення,то існували:1)багатша,патриціанська верхівка; 2)середня верства(купці,торговці,багатші ремісники); 3)міське плебейство – біднота,низи. Селянство – було найбезправнішою верствою населення. Були три категорії селян: 1)селяни – чиншовики(отримували свою колишню землю у користування сплачуючи за це повний чинш)