62 Поняття про структуру конкуренції. Особливості нецінової конкуренції.

Типология конкурентной структуры рынков. Характеристика основных типов рыночных структур

Структура рынков – сложное понятие, имеющее множество аспектов. Одним из них является степень свободы конкуренции – совершенная или несовершенная конкуренция.

Совершенная конкуренция как тип рыночной структуры (модель рынка) – это соперничество многочисленных фирм-производителей, создающих примерно одинаковые объемы идентичной продукции. Для нее характерны следующие черты:

наличие большого числа фирм (множества продавцов), производящих один и тот же вид товара. Фирма должна быть относительно небольших размеров и объем производства в производимой продукции должен быть незначителен, так что она не имеет возможности влиять на рыночную цену;

возможность свободного доступа в различные производственные секреты;

однородность продукции, производимой различными предприятиями в рамках одного производственного сектора, состоящего из множества фирм;

хорошее знание рынка покупателями и продавцами, т.е. все субъекты купли-продажи должны знать цены на рынке, спрос и предложение на товары.

Совершенная, или свободная, конкуренция в экономике развитых стран типична была до середины XIX века. Во второй половине XIX – начале XX века появляются крупные предприятия и их объединения. Эти процессы привели к существенному изменению конкурентной борьбы на рынках. Наряду с совершенной конкуренцией реальностью стала несовершенная конкуренция.

Несовершенная конкуренция в отличие от свободной, совершенной конкуренции ограничена влиянием монополий и государства. Существуют три модели несовершенной конкуренции – монополия, монополистическая конкуренция, олигополия.

• Первая модель несовершенной конкуренции – монополия. Ей присущи следующие черты:

• единственный продавец, т.е. одна фирма или отрасль является единственным производителем данного продукта или единственным поставщиком услуги;

• нет близких заменителей. Продукт монополии уникален в том смысле, что не существует хороших или близких заменителей. С точки зрения покупателя это означает, что он должен покупать продукт у монополиста или обходиться без него, т.е. нет приемлемых альтернатив;

• диктуемая цена: чистая монополия диктует цены или осуществляет значительный контроль над ценой;

• заблокированное вступление: вступление в отрасль конкурентов в условиях чистой монополии ограничено непреодолимыми барьерами (патенты, монополия на источники сырья, транспортные средства и т.п.).

Монополия снижает уровень риска в процессе конкуренции. Это обусловлено тем, что, во-первых, она обладает довольно точной информацией о потребителях и конкурентах; во-вторых, ей более доступна реклама; в-третьих, монополия через каналы финансовых и политических связей оказывает влияние на заказчика в лице государственных учреждений.

Второй моделью несовершенной конкуренции является монополистическая конкуренция. Ее отличительные признаки:

• существует достаточно большое число фирм, что ограничивает контроль каждой над ценой, отсутствует взаимная зависимость, и тайный сговор фактически невозможен;

• продукты характеризуются реальными и мнимыми различиями и различающимися условиями их продажи;

• экономическое соперничество влечет за собой и ценовую, и неценовую конкуренцию;

• вступление в отрасль является относительно легким. Легкое вступление и массовый выход фирм вызывает тенденцию к получению ими нормальной прибыли в долговременном периоде;

• тип продукта – дифференцированный.

На практике предприниматель, действующий в условиях монополистической конкуренции, стремится к такой особой комбинации цены, продукта и стимулирующей сбыт политики, которая будет максимизировать его прибыль. Монополистическая конкуренция утверждается там, где эффективными могут быть и небольшие предприятия и особенно там, где много возможностей изменения товара (его модификации, качества, внешнего вида и т.д.).

Третья модель несовершенной конкуренции – олигополия. Ее признаки, характерные черты:

• наличие нескольких фирм (продавцов);

• тип продукта – стандартизированный или дифференцированный;

• контроль над ценой: ограниченный взаимной зависимостью, значительный при тайном сговоре;

• наличие существенных препятствий при вступлении в отрасль;

• очень типична неценовая конкуренция (особенно при дифференциации продукта).

Олигополия как тип рыночной структуры получила большее распространение в отраслях, где эффективнее крупное производство и отсутствуют широкие возможности дифференциации отраслевого товара.

В зависимости от типа продукции различают чистую и дифференцированную олигополию. Предприятия чистой олигополии производят однородный стандартизированный продукт: алюминий, цемент, продукцию химической или сталелитейной промышленности. Идентичность этих товаров определяет и единую цену на них. Дифференцированные олигополии обычно специализируются на выпуске товаров потребительского назначения (автомобили, покрышки и камеры, электробытовая техника, сигареты).

deadbeef.narod.ru›work/docs/eko/12.htm Типология конкурентной структуры рынков. Характеристика основных...

Суть нецінової конкуренції

Нецінова конкуренція - метод конкурентної боротьби, в основу якої покладено не цінову перевагу над конкурентами, а досягнення більш високої якості, технічного рівня, технологічної досконалості, з більшою надійністю, більш тривалими термінами служби та іншими більш досконалими споживчими властивостями.

Нецінова конкуренція через вдосконалення якості продукції отримала назву конкуренції з продукту.

Цей вид конкуренції грунтується на прагненні захопити частину галузевого ринку шляхом випуску нових товарів, які або принципово відрізняються від старої моделі, або представляють її модернізований варіант. Конкуренція, заснована на вдосконаленні якості, носить суперечливий характер. З одного боку, підвищення якості служить способом прихованого зниження цін і розширення збуту, з іншого - «якість» - це суб`єктивна оцінка, яка відкриває можливості для фальсифікації якості шляхом реклами і красивої упаковки.

Нецінова конкуренція шляхом вдосконалення збуту продукції отримала назву конкуренції за умовами продажу. Цей вид конкуренції грунтується на поліпшенні сервісу обслуговування покупця.

Сюди входить вплив на споживача через рекламу, вдосконалення торгівлі, встановлення пільг з обслуговування покупців після придбання товару, тобто в процесі його експлуатації.

При неціновій конкуренції на перший план виступають унікальні властивості товару, його технічна надійність та висока якість. Саме це, а не зниження ціни, дозволяє залучити нових покупців і підвищити конкурентоздатність товару. Основна мета нецінової конкуренції - постійне вдосконалення продукції, пошуки шляхів підвищення її якості, технічної надійності, поліпшення зовнішнього вигляду, упаковки. Таким чином, нецінова конкуренція, на відміну від цінової конкуренції, має не руйнівну, а творчу спрямованість.

Нецінова конкуренція ведеться за рахунок зниження витрат, підвищення якості продукції та послуг, надійності, поліпшення умов оплати, гарантійного та післягарантійного обслуговування, вдосконалення методів збуту.

Нецінова конкуренція мінімізує ціну як чинник споживчого попиту, виділяючи товари та послуги за допомогою просування, упаковки, поставки, сервісу, доступності та інших маркетингових чинників. Чим унікальніша пропозиція продукції, з точки зору споживачів, тим більше у маркетологів можливостей для встановлення цін вищих, ніж у конкуруючих товарів.

Захоплення ринку за допомогою проникнення на нього на основі розробки нового фірмового товару або витіснення конкурентів, що пропонують аналогічні товари, також відбувається при неціновій конкуренції. У світі успіх нецінової конкуренції визначається (особливо в Європі, Північній Америці, Південно-Східній Азії) технічним рівнем, якістю і надійністю товару, підтвердженим сертифікацією в загальноприйнятих центрах, рівнем сервісу і післяпродажного обслуговування, а не низькими цінами.

Істотну роль в неціновій конкуренції грають: оформлення, упаковка, подальше технічне обслуговування, реклама.

Нецінова конкуренція мінімізує ціну як чинник споживчого попиту, виділяючи товари або послуги за допомогою просування, упаковки, поставки, сервісу, доступності та інших маркетингових чинників.

Наприклад, фірма намагається залучити потенційних покупців більш красивою упаковкою або ж запропонувати споживачеві більш вигідні, порівняно з конкурентом, умови. Найважливішим елементом нецінової конкуренції є реклама. Реклама може допомогти фірмі збільшити частку ринку, залучити споживачів.

При неціновій конкуренції продавці переміщають криві попиту споживачів, роблячи упор на відмінних особливостях своєї продукції. Це дозволяє фірмі збільшити збут при даній ціні або продавати початкову кількість за більш високою.

Методи нецінової конкуренції

Нецінові методи передбачають зміну властивостей продукції, додання їй якісно нових характеристик, створення нових виробів для задоволення тих же потреб, пропозиція продукції, якої не було на ринку, вдосконалення комплексу послуг, супутніх товару (демонстрація товару, збільшення терміну гарантійного ремонту і т.д.). Важливим фактором нецінової конкуренції є економічність і мінімізація термінів поставки, які можуть дотримуватися в умовах доставки потрібної продукції заданої якості в позначені договірними умовами місце і час, з урахуванням мінімальних сукупних витрат з транспортування продукції. Не можна не виділити і такий фактор нецінової конкуренції, як створення потужної збутової мережі і служби сервісу.

До нецінових відносяться такі групи методів конкурентних дій:

Перша група - методи забезпечення конкурентних переваг організації за рахунок зміни в кращу сторону різних споживчих характеристик товарів і послуг, з метою підвищення споживчої цінності:

1. впровадження нових товарів (диференціація товарів);

2. впровадження товарів, що володіють новими споживчими властивостями, поліпшеною якістю, більш досконалим дизайном, більш красивою упаковкою (диференціація споживчих властивостей товару).

Другий вид диференціації застосовують, коли:

1. організація прагне розширити перелік споживчих властивостей товарів;

2. організація намагається розширити перелік ринкових сегментів вироблених товарів;

3. організація має намір домогтися визнання на відносно невеликому секторі ринку за рахунок розмаїтості пропонованих товарів;

4. має місце впровадження нових форм продажного і післяпродажного сервісу, щоб залучити нові категорії споживачів, спонукати до більш частого використання товарів і разової покупки більшої кількості товарів.

Друга група - методи стимулювання збуту. Це короткочасні заходи грошового або матеріального характеру, що заохочують купівлю товару.

Стимулювання збуту має багатоцільову спрямованість. Вибір мети залежить від об`єкту майбутньої дії - споживача або торгового посередника.

Цілі стимулювання зводяться до збільшення числа покупців або збільшення кількості товару, купленого одним і тим же покупцем. До засобів стимулювання продажів для покупців належать: зразки на пробу, премії, лотереї, знижки з ціни, торгова знижка, купони, розпродажі, ігри та конкурси, клуби споживачів, «етикеточні заходи». Торговий посередник, будучи природною ланкою між виробником і споживачем, є специфічним об`єктом стимулювання і виконує в даному випадку регулюючі функції. При цьому цілі стимулювання можуть бути спрямовані на те, щоб:

• надати товару певний імідж, щоб зробити його легко впізнаваним;

• збільшити кількість товару, що надходить в торговельну мережу;

• підвищити зацікавленість посередника в активному збуті тієї або іншої марки і т.д.

Засобами стимулювання збуту для торгових посередників є: премії та подарунки, торгові премії, компенсації витрат на рекламу, призи, виставки продажу, сувеніри, торгові брошури.

Третя група - методи реклами і зв`язків з громадськістю.

Реклама - це розповсюджувана в будь-якій формі за допомогою будь-яких засобів інформація про фізичних або юридичних осіб, товари, ідеї і починання, яка призначена для певного кола осіб і покликана формувати або підтримувати інтерес до цих фізичних або юридичних осіб, товарів, ідей та починань і сприяти їх реалізації.

Телевізійна реклама - наймасовіша і найдорожча форма реклами. В даний час жодна рекламна кампанія не буде вважатися завершеною без реклами на телебаченні.

Радіореклама є незамінною частиною нашого повсякденного життя. Проте її основна складність полягає в тому, що досить важко виділити з цієї аудиторії потенційних покупців і змусити їх слухати саме ту програму, в рамках якої йде реклама. Впливати на почуття можна за допомогою відповідних мелодій, шумів і голосів, які малюють захоплюючі уявні образи. Радіо використовує 3 основні інструменти для передачі послання:

• голос, що допомагає слухачам уявити героїв;

• музику, що сприяє кращому запам`ятовуванню;

• звукові ефекти, що використовуються для передачі обстановки, в якій відбувається дія.

TopLutsk.com›articles-article_1588.html Суть і методи нецінової конкуренції | Бізнес і Комерція | Бізнес Портал...