10. Валовий випуск та валовий внутрішній продукт (ввп).

Первинним показником результ. функціон. економіки країни є випуск — сукупна ринк. вартість т і п, виробл. резидентами країни за відповід. період. Згідно з межами виробн. сфери, визнач. в СНР, випуск включ.:

• товари, вироблені одиницями — резидентами країни, незалежно від того, як вони викор. (поставлені іншим інституційним одиницям або викор. для власного невиробничого спожив. чи нагромадження, включаючи приріст запасів матеріальних оборотних коштів);

• послуги, надані іншим інституційним одиницям, зокрема неринкові послуги органів держ. упр. і некомерц. організацій, що обслуговують д/г;

• послуги д/г за проживання у власному житлі і домашні послуги, які надаються оплачуваною домашньою прислугою.

Серед показників, які характеризують результати екон. діяльн. країни, центральне місце посідає валовий внутр.й продукт (ВВП). За своєю сутністю ВВП — це ринкова вартість кінцевої продукції, виробленої резидентами країни за відповідний період.

Для з’ясування сутності ВВП важливе значення мають такі поняття, як «внутр.й продукт» і «кінцева продукція». Визначення ВВП як внутрішнього продукту означає, що при його обчисленні враховуються результати виробн. діяльн. внутрішньої економіки, до якої відноситься діяльність резидентів на географ. терит. даної країни. На відміну від цього нац. економіка — екон. діяльн. усіх резидентів даної країни, незалежно від їх місцезнаходження.

ВВП порівняно з випуском точніше вимірює обсяг нац. в-ва, оскільки всі т і п, що виробл. в країні, враховуються у ньому лише один раз. Отже, ВВП виключає кількоразове врахування результатів вироб. діяль­н..

Для обчислення випуску, в тому числі й ВВП, викор. відповідні ціни. Проте деякі т і п не продаються на ринках і не мають реальної ціни. У такому разі, обчислюючи ВВП, застосовують умовне оцінювання. Умовну оцінку наз. приписаною вартістю. Вона застосов. у певних випадках.

Згідно з СНР результати екон. діяльн. виступають, з одного боку, як вироблений продукт, з іншого — як утворений дохід. ВВП є не лише виробленим продуктом, а й показником первинних доходів, які утворюють резиденти всередині країни. Проте дохід країни залежить і від результатів їх екон. відносин із зовн.м світом. Це означає, що ВВП не повною мірою відбиває доходи, які може мати країна у своєму розпорядженні. Тому поряд із ВВП у СНР застосовуються й інші показники, які повніше відбивають величину доходу країни.

11. Методи обчислення ввп: виробничий, кінцевого використання,

розподільчий.

ВВП можна обчисл. за трьома методами: виробничим, розподільчим (за доходами) і за методом кінцевого викор. (за витратами). Величина ВВП не залежить від методу його обчислення.

Виробничий метод: ВВП обчисл. як сума валової доданої вартості всіх галузей економіки + чисті продуктові податки:

ВВП = . Випуск мінус проміжне спож.=валова додана вартість, створена в окремих галузях економіки; Податки на продукти (податки, що стяг. пропорц. до к-сті або вартості продуктів, які виробл. та продані як всередині країни, так і за кордон, або імпор. резидентами: акцизний збір, імпорт­не та експор. мито) мінус субсидії на продукти (субсидії, які надаються з держ. та місц. бюджетів одиницям-резидентам для відшкодув. поточних збитків під-в) =чисті продуктові податки.

Розподільчий (за доходами): сума первинних доходів, створених резидентами за певний період.

Заробітна плата найманих працівників охоплює оплату праці у грош. і натур. формі, що нараховується всім найманим працівникам, та відрахування роботодавців до страхових фондів. Валовий прибуток характер. перевищення доходів під-в над їхніми поточними в-ами і розподіляється на прибуток і спожив. основного капіталу (амортизаційні відрахування). Прибуток під-в розподіляється на такі елементи: а) податок на прибуток; б) дивіденди акціонерам; в) нерозподілений прибуток.

Змішаний дохід — дохід від індивід. бізнесу (невеликі майстерні, магазини, перукарні). Особливістю індивідуальних під-в є те, що вони знаходяться у власності окремих осіб або невеликих груп людей, первинні доходи яких неможливо розподілити на заробітну плату та прибуток.

Податки на в-во та імпорт склад. з двох елементів: а) податки, які сплачують одиниці-резиденти до держ. бюджету, що пов’язані з в-вом та імпортом т і п; б) платежі, які стягує держава з одиниць-резидентів за викор. факторів в-ва та отримання дозволу на здійснення окремих видів екон. діяльн. (податок на землю, транспортні засоби). Податки на в-во та імпорт розглядаються як первинний дохід держави в особі уряду. Субсидії на в-во та імпорт включають крім поточних субсидій на продукти й інші субсидії, що мають природу капітальних трансфертів.

Метод кінцевого викор. (за витратами): сума всіх видів кінцевого викор. (кінцеве спожив., валове нагромадження, чистий експорт).

.

До кінцевого спожив. входить спожив. д/г, некомерц. організацій, що обслуговують д/г та органів держ. упр..

Валове нагромадження розраховується як сума валового нагромадження основного капіталу, зміни запасів оборотних коштів та чистого придбання цінностей. Витрати, пов’я­зані з валовим нагромадженням основного капіталу та зміною товарно-матер. запасів, є інвест., оскільки вони спрямовані на збільш. виробн. потенціалу економіки.

За впливом на осн. капітал у складі валових інвест. вирізн. два елемен.:

• чисті інвест. — це та частина валових інвест., що спря­мовується на приріст основного капіталу;

• відновлювальні інвест. — та частина валових інвест., що використовуються на відновлення зношеного капіталу.

Отже,

Чистий експорт відображує вплив зовн. торгівлі на ВВП. Експорт відображає витрати нерезидентів на закупівлю і в-во нац. т і п, а імпорт, навпаки — вит­рати резидентів на закупівлю і в-во іноземних т і п.

У процесі м/е аналізу з метою розмежування кінцевих витрат прив. та держ. секторів викор. аналітична формула ВВП, обчисленого за методом кінцевого викор. формула: Y = C + I + G + NX,

де Y — (ВВП); C — прив. спожив.; I — валові приватні внутр. інвест.; G — держ.; NX — чистий експорт.